Ухвала суду № 32406334, 08.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2497/13 08.07.2013 08.07.2013 08.07.2013

Провадження №22-ц/784/2156/13

Головуючий у першій інстанції Подзігун Г.В.

Категорія 56 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

08 липня 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В.,

з секретарем судового засідання Шпонарською О.Ю.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника третьої особи Крисенка І.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_6 рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 травня 2013 року, ухваленого по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, про визнання права власності на майно, виключення його з акту опису й арешту та зняття з нього арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 року ОСОБА_6 пред'явила зазначений позов до ОСОБА_7, ОСОБА_3, який обґрунтувала наступним.

На виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Центральний відділ ДВС Миколаївського МУЮ) знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 474 886 (чотириста сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 61 коп.

22 лютого 2013 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ при виконанні виконавчих дій, проведено опис та арешт майна за місцем реєстрації боржника ОСОБА_7, про що було складено акт опису й арешту майна.

Посилаючись на те, що арештоване майно - пральна машина, марки ARISTON, модель ALS 948ТХ, серійний номер s/n 912144735, телевізор, марки PHILIPS, модель 29 РТ5308/60, серійний номер DN207064009926, бойлер Термекс, модель RZB, серійний номер 070625095, комод NKOM 2W3S16, книжкова шафа NREG1000, що знаходились у квартирі АДРЕСА_1, було придбано нею особисто та за власні кошти, позивачка просила визнати за нею право власності на вищеназване рухоме майно, виключити його із акту опису та арешту майна, а також зняти арешт з нього.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_6 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовувала невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом порядку дослідження доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскарженому рішенні, місцевий суд виходив з того, що вимоги про визнання права власності на рухоме майно, а також про зняття з цього майна арешту залишились недоведеними позивачем, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.386,391 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, від кого б ці перешкоди не виходили.

Згідно до положень ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Закон України «Про виконавче провадження», зокрема ст.ст.55,56,57, передбачає звернення стягнення в порядку примусового виконання за виконавчими документами, але лише на те майно, що належить на праві власності боржникові.

При цьому, не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згідно з додатком до цього Закону.

Арешт на майно боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника накладається державним виконавцем у тому числі і шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

При вирішенні таких позовів судам слід керуватися положеннями про його доведеність.

Вирішуючи спори даної категорії, суди повинні беззастережно дотримуватися вимог цивільно-процесуального законодавства, а саме ст.ст.59,60,213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

При ухваленні рішення суд оцінює докази відповідно до вимог ст.ст.58 - 59, 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З матеріалів справи вбачається, що на виконані Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ знаходиться виконавче провадження, відкрите на підставі виданого 18 серпня 2011 року Центральним районним судом міста Миколаєва виконавчого листа щодо стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 469 822 (чотириста шістдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 90 коп. боргу, 3 243 (три тисячі двісті сорок три) грн. 71 коп. - три процента річних та 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судових витрат.

22 лютого 2013 року державним виконавцем проведено опис та арешт майна за місцем реєстрації боржника ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, про що складено акт опису й арешту майна.

До складу описаного та арештованого майна увійшло наступне рухоме майно: пральна машина, марки ARISTON, модель ALS948ТХ, серійний номер s/n 912144735, телевізор, марки PHILIPS, модель 29РТ5308/60, серійний номер DN207064009926, бойлер Термекс, модель RZB, серійний номер 070625095, комод NKOM 2W3S16 та книжкова шафа NREG1000.

Вказаний акт був складений в присутності боржника ОСОБА_7 та підписаний ним з посиланням на те, що описане в акті майно належить позивачці (а.с.5-6).

Також, з довідки Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 08 лютого 2012 року вбачається, що ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_1.

Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_6 зазначала, що вона є власником зазначеної квартири і все майно, що у квартирі знаходиться належить їй особисто, так як було придбано у 2008 році за договорами купівлі - продажу, що укладені з ОСОБА_8

На підтвердження цих доводів позивачка надала копії договорів купівлі - продажу техніки та меблів (а.с.29-33).

Разом з тим, на думку колегії суддів, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази тому, що саме вказане в акті майно було придбано позивачкою.

Не є такими доказом і наявні в матеріалах справи копії договорів купівлі - продажу, на які посилається ОСОБА_6, оскільки зазначені в них дані щодо товарів не узгоджуються з указаними даними щодо моделі та серійних номерів товарів, вказаних в акті опису й арешту майна.

До того ж, позивачкою, в порушення ст.60 ЦПК України, не надано технічні паспорти на вказану техніку та квитанції про сплату коштів за товар, хоча у даному випадку, це є її обов'язком.

Враховуючи наведене, і те, що належних та допустимих доказів тому, що спірне майно не є власністю боржника суду не надано, колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці в задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для його скасування.

Враховуючи наведене, рішення суду є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга в межах її доводів, на підставі ст.308 ЦПК України, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Судді: