Ухвала суду № 32405878, 16.07.2013, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 203/6313/12

УХВАЛА

Іменем України

16 липня 2013 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

при секретарі Шевчук О.В.,

з участю

представника заявника (позивача): ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи Багрій Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Березовської Л.М. та Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації про визнання договору дарування частини будинку недійсним, поновлення пропущеного строку, -

встановив:

22.11.2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаною заявою. Обґрунтовуючи підстави для скасування рішення суду та його перегляду в зв'язку з нововиявленими обставинами посилається на те, що 14.11.2012 року та 18.11.2012 року йому стали відомі нові, істотні для вирішення даної справи обставини, а саме: що насправді його будинок розташований не на вулиці, як зазначено в договорі дарування від 04.04.2006 року який оскаржувався, а на провулку АДРЕСА_1, що йому стало відомо з довідки сільської ради від 14.11.2012 року; крім цього, 18.11.2012 року його односельчани ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили йому, що під час розгляду справи по суті надавали пояснення сільському голові про те, що ОСОБА_4 мав намір укласти не договір дарування, а договір довічного утримання із сином, та того ж дня йому видали в сільській раді їхні письмові пояснення; та не більш як за місяць до звернення із даною заявою ОСОБА_4 було отримано висновок судово-психіатричної оцінки психічних розладів внаслідок алкоголізму, наркоманій і токсикоманій або психічних розладів поведінки, обумовлених вживанням психоактивних речовин, складений Київським НДІСЕ від 16.04.2011 року, який на думку позивача доводить, що на момент підписання договору він не міг контролювати свої вчинки, та даний висновок раніше позивач не отримував, тому в межах місяця з часу його отримання звернувся до суду з даною заявою. При цьому в поданій заяві ОСОБА_4 вказує, що оскаржуваний в позові договір дарування був укладений ним внаслідок помилки, оскільки він мав намір укладати не договір дарування, а договір довічного утримання із своїм сином, а про існування договору дарування дізнався тільки 10.10.2010 року, тому саме з цього часу має починатися перебіг строку позовної давності.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав із вказаних в ній підстав, просив її задовольнити, рішення суду від 25.03.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення поданої заяви, оскільки не вважає вказані в заяві обставини ново виявленими, крім того вони виходять за межі підстав пред'явленого позову, за яким було винесено рішення.

Представник третьої особи без самостійних вимог Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації в судовому засіданні при вирішенні поданої заяви поклалась на розсуд суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, попередньо надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 113, 115).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та заяви, суд встановив, що дана заява ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, як вбачається з поданої заяви, та було підтверджено в судовому засіданні представником заявника (позивач по справі), позивач вважає нововиявленими обставинами те, що з довідки сільської ради від 14.11.2012 року вбачається, що насправді подарований позивачем будинок розташований не на вулиці, як зазначено в договорі дарування від 04.04.2006 року який оскаржувався, а на провулку АДРЕСА_1; 18.11.2012 року позивачу стало відомо про існування свідків, які можуть підтвердити, що ОСОБА_4 мав намір укласти не договір дарування, а договір довічного утримання із сином, а також за місяць до подання даної заяви до суду позивачу стало відомо про існування судово-психіатричної оцінки психічних розладів внаслідок алкоголізму, наркоманій і токсикоманій або психічних розладів поведінки, обумовлених вживанням психоактивних речовин, складений Київським НДІСЕ від 16.04.2011 року, який на думку позивача доводить, що на момент підписання договору він не міг контролювати свої вчинки.

Так, підстави для перегляду рішення за ново виявленими обставинами передбачені ст. 361 ЦПК України, та заявник в поданій заяві посилається на підстави, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, а саме істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 року «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною третьою статті 60 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 179 ЦПК).

В поданій же суду заяві про перегляд рішення за новоявленими обставинами позивач посилається на існування юридичного факту помилки з його боку при укладення договору дарування, а саме з приводу предмету укладеного договору, яким позивач нібито на час його укладення вважав укладеним не договір дарування онуку, а договір довічного утримання із сином. Та на підтвердження даного факту посилається на нові отримані ним докази, а саме покази свідків щодо волевиявлення самого позивача.

Проте даний факт виходить за межі підстав пред'явленого позову, який розглянутий судом із постановленням рішення, а саме предметом позову було існування помилки позивача лише щодо сторони договору дарування, а не його предмету, тобто позивач не вказував під час розгляду справи по суті, що помилявся в природі укладеного договору, а вказував лише, що мав намір укласти договір дарування із сином, а не онуком (а.с. 5 - 6), та в подальшому в поданій суду заяві вказував на укладення договору в зв'язку із введенням його в оману, відсутністю освіти та тривалим зловживанням спиртними напоями (а.с. 125 - 126), інших заяв про зміну підстав пред'являння позову взагалі до суду не подавав.

Та з огляду на подану позивачем під час розгляду справи по суті заяву (а.с. 125 - 126), про існування вказаних ним в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами фактів, а саме про тривале зловживання спиртними напоями та відсутність освіти, нероз'яснення йому суті укладеного договору, всі ці обставини були відомі позивачу на час розгляду справи, про них він повідомляв суд, а посилання ним на нові докази підтвердження цих обставин не може бути нововиявленими обставинами (п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 року «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами».

Посилання на розбіжності в адресі подарованого будинку також виходить за межі пред'явленого позову, підставою його подання та підтримання не вказувалось, розбіжності в усіх правовстановлюючих документах на будинок відсутні, тому також дана обставина не може бути нововиявленою.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що вказані позивачем обставини, які є предметом даної заяви, не є нововиявленими та істотними для даної справи та не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні від 25.03.2011 року.

Керуючись постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 року «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», ст.ст. 361-366 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Залишити заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 березня 2011 року без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: підпис

Копія вірна

Суддя:

Секретар: