Постанова № 32404548, 10.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2013 р. (17:09)

Справа №801/5698/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства " Кримський ТИТАН"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби,

Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство " Кримський ТИТАН" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2013 року №0000044010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 115/40-10/32785994 від 28.12.2012р., які були покладені в основу спірного податкового повідомленя-рішення, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Представник позивача у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби,є суб'єктом владних повноважень, які у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізують надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі у зв'язку з прийняттям такого повідомлення -рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що за листопад 2011 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ “Кримський ТИТАН” з питань взаємовідносин з платником податків ПП «Сінк», за результатами якої 28.12.12р. було складено Акт № 115/40-10/32785994.

Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено від’ємне значення з податку на додану вартість за 2011 р. у сумі 48158,39 грн. у т.ч. за листопад 2011 р. 48158,39 грн.;

- завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за 2011 р. у сумі 48158,39 грн., у т.ч. за грудень 2011 року на суму 48158,39 грн.

На підставі акту перевірки №115/40-10/32785994 прийняте податкове повідомлення – рішення від 23.01.13р. №0000044010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 48158,00грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 24079,00 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Як слідує з акту перевірки, відповідач дійшов до наведенного вище висновку по взаємовідносинам, які позивач мав у перевіреному періоді з контрагентом - ПП"Сінк" у зв'язку з тим, що останній приховував своє місцезнаходження та не сплачував податків, що не підтверджує на думку відповідача, фактичне здійснення господарських операцій, правочини, які здійснені ПП «Сінк» з вищевказаним підприємством є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій суперечать інтересам держави і є недійсними.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані:

- договір від 15.07.10р. №1125/З, укладений між ПП “СІНК” та позивачем, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити у власність покупця європіддони та дошки, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його вартість, встановлену договором.

На виконання умов договору у листопаді 2011 року позивач отримав від ПП “СІНК” товар на загальну суму 288950,32грн., що підтверджується видатковими накладними від 28.11.2011 № 2811-1, від 14.11.2011 № 1411-1, від 15.11.2011 № 1511-1, від 29.11.2011 № 2911-1, від 09.11.2011 № 0911-1 та прибутковими ордерами від 28.11.2011 № 2811-1, від 14.11.2011 № ТИ-0015126, від 14.11.2011 № ТИ-0015127, від 17.11.2011 № ТИ-0015346, від 29.11.2011 № ТИ-0016099.

До податкового кредиту листопада 2011 року було включено суми за податковими накладними від 09.11.2011 № 1 на суму ПДВ - 11581,34 грн., від 14.11.2011 № 2 на суму ПДВ - 8871,50грн., від 15.11.2011 № 3 на суму ПДВ - 11000,66 грн., від 28.11.2011 № 6 на суму ПДВ - 7123,67грн., від 29.11.2011 № 7 на суму ПДВ - 9581,22 грн.

Оплата отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями від 30.11.2011 № 14426 на суму 20000,00 грн., від 01.12.2011 № 14680 на суму 20000,00 грн., від 02.12.2011 № 14782 на суму 29488,04 грн., від 05.12.2011 № 15106 на суму 20000,00 грн., від 06.12.2011 № 15303 на суму 20000,00 грн., від 07.12.2011 № 15647 на суму 13350,00 грн., від 08.12.2011 №15831 на суму 15000,00 грн., від 09.12.2011 № 16028 на суму 25000,00 грн., від 14.12.2011 №16637 на суму 20560,00 грн., від 15.12.2011 № 16753 на суму 15000,00 грн., від 15.12.2011 №16812 на суму 10000,00 грн., від 16.12.2011 № 17158 на суму 35184,00 грн., від 19.12.2011 № 17286 на суму 10000,00 грн., від 19.12.2011 № 17299 на суму 20000,00 грн., від 20.12.2011 №17464 на суму 4061,64 грн., від 20.12.2011 № 17436 на суму 18938,36 грн.

Використання товару у господарський діяльності підтверджується вимогою-накладною від 31.12.2011 №ТИ-0026208, від 30.11.2011 № ТИ-0023994, від 17.08.2012 № ТИ-17125, від 21.11.2012 №ТИ-0024274.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норма свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. “а” п.п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) – коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, перевіряючими під час перевірки встановлено не було.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи ТОВ “Херсонавтотранс” – контрагента позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагенти позивача, як юридичні особи, наділені цивільною правоздатністю та дієздатністю, мають відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту за листопад 2011 року.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту за листопад 2011 року, були дотримані положення Податкового кодексу України.

У зв’язку з наведеним, суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування позивача з ПДВ за листопад 2011 року в сумі 48158,00грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 24079,00 грн., в силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополь АР Крим ДПС від 23.01.13р. №0000044010 є протиправним.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб’єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 10.07.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 15.07.13р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополь АР Крим ДПС від 23.01.13р. №0000044010.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства “Кримський ТИТАН” (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, і.к. 32785994) судовий збір в розмірі 722,38 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єктів владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.