Ухвала суду № 32403393, 08.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 827/725/13-а

08.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кучерука О.В. ,

Кукти М.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Шаповал І.І. ) від 17.04.13 у справі № 827/725/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.04.13 закрито провадження у адміністративній справі № 827/725/13-а за позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснено позивачу, що для розгляду цієї справи він має звертатися для відповідного місцевого районного суду м.Севастополя.

Не погодившись з даною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 08.07.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 14.03.2013 ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя із адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради з вимогами про визнати протиправним та скасування рішення Севастопольської міської Ради від 12.09.2012р. № 4206 про відмову в дачі згоди на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0, 0980 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) ; зобов'язання Севастопольську міську Раду повторно розглянути питання про дачу згоди громадянинові ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0, 980 га, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) (а.с.3-5).

Оскаржуваною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 квітня 2013 (суддя Шаповал І.І.) на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 157 КАС України було закрите провадження у адміністративній справі № 827/725/13-а за позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Закриваючи провадження по адміністративній справі суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року (далі - Пленум), при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ " (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України.

Згідно п. 7 Пленуму, земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Тому ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і тому не може бути розглянута в Окружному адміністративному суду м. Севастополя, цей спір підлягає розгляду відповідним місцевим районним судом м. Севастополя в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується судова колегія виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

З метою забезпечення правильного й однакового визначення юрисдикції адміністративних судів Пленумом Вищого адміністративного суду України 20 травня 2013 року була прийнята Постанова № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Згідно п.12 Постанови № 8 випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, статті 148 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV власниками землі є держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Конституційний Суд України в Рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень.

Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до статті 69 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

З урахуванням цього Рішення Конституційного Суду України такі правила визначення юрисдикції адміністративних судів поширюються і на земельні спори за участю - органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 18 КАС України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Як вбачається з адміністративного позову та наданих матеріалів, фізична особа-позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень щодо ненадання Севастопольською міською радою дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, позивач оскаржує саме рішення № 4207 від 12.09.2012 Севастопольської міської ради на предмет його відповідності вимогам закону «Про місцеве самоврядування в України» та нормам кодексу адміністративного судочинства України.

У даному випадку мають місце відносини щодо здійснення повноважень суб'єктом владних повноважень у сфері щодо прийняття рішення Севастопольської міської Ради від 12.09.2012р. № 4206 про відмову в дачі згоди на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0, 0980 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).

Отже, предметом спору є не право з його властно-правовим змістом, а законність дій відповідача, дотримання їм необхідної процедури при прийняття рішення.

Виходячи з наведеного судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, що дозволяє зробити висновок про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права. Ухвала суду підлягає скасуванню та з прийняттям нової ухвали про направлення справи саме до Окружного адміністративного суду м. Севастополя для продовження розгляду.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.04.13 у справі № 827/725/13-а - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.04.13 у справі № 827/725/13-а - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно частини другої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.Е.Єланська