Рішення № 32403333, 10.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2013 р. Справа № 5015/5594/11

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Долінської О.З. та Запотічняк О.Д.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Сихівського району міста Львова в інтересах держави в особі, м. Львів

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад», м. Львів

про: стягнення 198 818 грн. 76 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Телюк Г.В. (посвідчення №005502);

Від позивача: Негря Г.Ю. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Лозинський А.П., Тацишин І.Б., Лах О.І. - представники (довіреність в матеріалах справи).

Прокурору та сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Сихівського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» про стягнення 198 818 грн. 76 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 26.09.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.10.2011 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку: прокурор - 28.09.2011 року рекомендованою поштою №79070 0273312 0 та 29.09.2011 року рекомендованою поштою №79005 0434842 0, позивач - 28.09.2011 року рекомендованою поштою №79000 2960748 2 та №79040 0303274 6, відповідач - 29.09.2011 року рекомендованою поштою №79060 0213910 8 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах по справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що прокурор та сторони належним чином повідомлялись під розписку (докази в матеріалах справи).

Ухвалою від 22.11.2011 року зупинено провадження у справі №5015/5594/11 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5015/7009/11.

Клопотанням від 06.03.2012 року, вих. № 32-556, зареєстрованим канцелярією суду 06.03.2012 року за вх. № 385, Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» просить суд поновити провадження у справі №5015/5594/11 у зв'язку із набранням законної сили рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 5015/7009/11.

Ухвалою від 07.03.2012 року провадження у справі №5015/5594/11 поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2012 року.

Ухвалою від 20.03.2012 року провадження у справі зупинено.

Клопотанням від 20.06.2012 року, зареєстрованим канцелярією суду 09.07.2012 року за вх. №14869/12, Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» просить суд поновити провадження у справі №5015/5594/11 у зв'язку із закінченням Вищим Господарським Судом України розгляду по суті касаційної скарги Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» ім.. В. Лаха» у справі №5015/7009/11.

Ухвалою від 10.07.2012 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.08.2012 року.

На підставі ухвали від 04.04.2013 року автоматичним розподілом призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Бортник О.Ю. та Кітаєвої С.Б.

Ухвалою від 06.09.2012 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду прокурор Сихівського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» подав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 06.09.2012 року у справі №5015/5594/11.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу Прокурора Сихівського району міста Львова задоволено, ухвалу від 06.09.2012 року у справі №5015/5594/11 скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Львівської області.

Вищий господарський суд України постановою від 06.03.2013 року касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» залишив без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі №5015/5594/11 - без змін.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.03.2013 року (головуючий суддя Козак І.Б., судді Бортник О.Ю., Кітаєва С.Б.) справу №5015/5594/11 прийнято до провадження, призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.04.2013 року.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бортник О.Ю. автоматизованою системою документообігу суду 30.04.2013 року здійснено заміну члена колегії суддів, до складу суду введено суддю Гутьєву В.В.

У зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Гутьєвої В.В. та Кітаєвої С.Б. автоматизованою системою документообігу суду 27.05.2013 року здійснено заміну членів колегії суддів, до складу суду введено суддів Березяк Н.Є. та Станько Л.Л.

У зв'язку з відпусткою суддів Березяк Н.Є. та Станько Л.Л. 09.07.2013 року автоматизованою системою документообігу суду здійснено заміну члена колегії суддів, до складу суду введено суддів Долінську О.З. та Запотічняк О.Д.

Прокурор в судове засідання 10.07.2013 року з'явився.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники відповідача в судове засідання з'явились, проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву на позовну заяву.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 05506460, знаходиться за адресою: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1, що підтверджується Довідкою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №468941 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №548249 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» ім. В. Лаха» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 04850451, знаходиться за адресою: 79060, Львівська область, м. Львів, вул. Наукова, буд. 3, що підтверджується Довідкою з ЄДЮО та ФОП від 10.08.2011 року №10770688 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №204186 (докази в матеріалах справи).

01.10.2002 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (надалі - позивач, енергопостачальна організація) та Львівським комунальним підприємством «Бадьорість» (надалі - відповідач, споживач) укладено договір №5033/Р про постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2012 року №5033/Р станом на час розгляду справи в суді прокурором та сторонами не заявлено та не подано.

Відповідно до пункту 1 договору, позивач зобов'язувався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - отримувати вказану та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Умови і порядок постачання теплової енергії передбачено розділом 2 договору, у розділі 3 договору сторони передбачили права та обов'язки споживача.

Так, зокрема, пунктом 3.2.2. договору передбачено, що споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в терміни, які передбачені договором.

Розділом 4 сторони передбачили права та обов'язки енергопостачальної організації.

Порядок обліку теплової енергії визначений у розділі 5 договору, а розділом 6 договору встановлено порядок розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.3. договору споживач до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін.

Так, пунктом 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію встановлена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Розділом 8 договору сторони погодили порядок вирішення спорів, розділом 10 - термін дії договору.

Так, згідно пункту 10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.10.2003 року.

Пунктом 10.4. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

23.09.2011 року Прокурор Сихівського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» звернувся з позовом до Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» про стягнення 198 818 грн. 76 коп., в тому числі 154 239 грн. 23 коп. основного боргу за спожиті послуги з теплопостачання, 11 892 грн. 60 коп. трьох відсотків річних, 32 686 грн. 93 коп. інфляційних втрат та судових витрат.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором № 5033/Р від 01.10.2002 року, Відповідачем було спожито за спірний період 445,44130 Гкал, вартістю 149 344,62 грн. Даний факт не заперечується ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад», зокрема, дана сума зазначена й у Розрахунку нарахувань і оплат за теплову енергію, оформленому Відповідачем, у графі «нарахування за фактично спожиту теплову енергію».

Проте, Відповідач заперечує проти стягнення з нього заборгованості за приєднане теплове навантаження, оскільки вважає неправомірним застосування ЛМКП «Львівтеплоенерго» двоставкового тарифу на постачання теплової енергії при нарахуванні ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» плати за спожиті послуги.

Питання законності нарахування Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» за двоставковим тарифом оплати за спожиту «Науково-виробничим об'єднанням «Термоприлад» теплову енергію вже було предметом судового розгляду. Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 17.01.2012 року у справі № 5015/7009/11 у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» ім. В. Лаха» до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про визнання незаконними нарахування за двоставковим тарифом оплати за спожиту теплову енергію, зобов'язання провести розрахунок вартості спожитої теплової енергії по договору, відмовлено повністю.

Постановами Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року та Вищого господарського суду України від 24.04.2012 дане рішення залишено без змін виходячи з наступного.

Відповідно до п.6.1. Договору №5033/Р від 01.10.2002 року, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами.

Пунктом 1.1. договору «Предмет договору» передбачає, що Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Судами при розгляді справи №5015/7009/11 встановлено, що розмір оплати поставленої позивачем теплоенергії визначався у рахунках відповідно до тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради № 138 від 15.02.2005 року «Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання» від 20.10.2006 року №1189 «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і підігріву води», від 02.09.2008 року №930 «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання», прийнятих за зверненням Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» та Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», з наступними змінами та доповненнями за рішеннями Львівської міської ради від 14.11.2008 року № 1255, від 29.12.2008 року № 1433.

Вказаними рішеннями встановлено тарифи на теплову енергію та на надання послуг з централізованого опалення і з підігріву води, затверджено методику розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на підігрів води у зимовий та літній періоди. Приміткою до додатку 1 даного рішення встановлено, що тарифи на теплову енергію включають витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на момент нарахування оплати, як і станом на день розгляду справи, дані рішення були чинним, не скасованими у встановленому порядку.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву (від 12.10.2011 року вх. №23289/11; від 26.04.2013 року вх. №14704/12), а також доповненнях до відзиву на позовну заяву (від 18.08.2012 року №18188/12; від 06.09.2012 року вх. №19789/12; від 03.07.2013 року вх. №26088/13), проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин в сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Інші відносини між власниками, споживачами, виконавцями та виробниками комунальних послуг чинним законодавством України не передбачені.

Так, відповідач зазначає, що двоставковий тариф на теплову енергію запровадження в 2006 році, в той час як договір набрав чинності з 2002 року. Пунктом 6.3. договору встановлено обов'язок відповідача сплачувати спожиту теплову енергію, зміни у встановленому статтею 651 ЦК України порядку до договору сторонами не укладались. Відтак, на думку відповідача, двоставковий тариф до ЗАТ «НВО «Термоприлад» не мають застосовуватись.

Також, як на підставу своїх заперечень, відповідач покликається на той факт, що постачання теплової енергії ЗАТ «НВО «Термоприлад» здійснюється від ТЕЦ-1, а відповідно до абзацу 2 пункту 1 «Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води», затвердженого Постановою КМУ від 10.07.20066 року №955, двоставковий тариф не застосовується для формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоцентралями.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Водночас за змістом частин 3 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін договору та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до вимог чинного законодавства;

Приписами статті 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. За абзацом 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс застосовується до прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з положеннями статей 6-9 Закону України «Про ціни та ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи; вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів), граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни та тарифи встановлюються державними органами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. За статтею 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги здійснюється, зокрема, шляхом нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Згідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання» тарифом (ціною) на теплову енергію є грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 20 зазначеного Закону (у відповідній редакції) визначено загальні засади формування тарифів на теплову енергію, за якими передбачено повноваження на затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії органів місцевого самоврядування; за пунктом 2 частини "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні (у відповідній редакції) до відання виконавчих органів місцевих рад віднесено встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Також за пунктом 1.2 «Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду», затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 08.09.2000 № 191 (чинні на час спірних донарахувань) рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Відповідно до статті 144 Конституції України, статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території; акти ради, сільського, селищного, міського голови, виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами тат організаціями, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Господарськими судами при розгляді справи №5015/7009/11 встановлено, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» у правовідносинах з ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» визначало належний розмір оплати за послуги теплопостачання, керуючись обов'язковими для нього рішеннями органів місцевого самоврядування щодо тарифів, складових цих тарифів та суб'єктів застосування двоставкових тарифів, що є чинним та не оспорювались у встановленому порядку; посилань на будь-які інші тарифи, встановлені уповноваженими органами та належні до застосування у спірних правовідносинах, матеріали справи не містять.

Рішення господарського суду Львівської області від 17.02.2012 року у справі №5015/7009/11 набрало законної сили у відповідності до статті 85 ГПК України, та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання.

Згідно частини другої статті 35 Господарського кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що прокурором в інтересах держави в особі позивача при проведенні нарахувань за спожиті відповідачем послуги правомірно застосовувало двоставковий тариф, затверджений чинними рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради, а ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад», зобов'язане оплачувати не лише вартість фактично спожитої теплової енергії, а й плату за приєднане теплове навантаження.

Так прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 154 239 грн. 23 коп. заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії яка виникла за період з вересня 2008 року по липень 2009 року включно.

Згідно пункту 6.3. договору споживач зобов'язаний до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді. Таким чином, за отримані у вересні 2008 року послуги, відповідач повинен був сплатити кошти до 15 жовтня 2008 року включно.

Таким чином, судом встановлено, що обов'язок відповідача сплатити вартість спожитих у вересні 2008 року послуг виник 16.10.2008 року, а відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за спожиті послуги з постачання теплової енергії фактично виникла в період з 16.10.2008 року по 16.07.2009 року і становить 154 239 грн. 23 коп., станом на час розгляду справи доказів її погашення прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано.

Щодо посилання відповідача на пропуск строку позовної давності за зверненням з вимогою про стягнення суми заборгованості, та заявленого клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини другої та третьої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З урахуванням того, що позов Прокурором Сихівського району міста Львова в інтересах держави в особі позивача пред'явлено 23.09.2011 року, а заборгованість, яку прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, виникла за період з 16.10.2008 року по 16.07.2009 року та залишилася непогашеною станом на день винесення рішення, судом встановлено, що строк звернення до суду із позовною вимогою про стягнення суми заборгованості, яка є предметом спору, не сплив.

Щодо посилань відповідача на незарахування ЛМКП «Львівтеплоенерго» в погашення існуючої заборгованості платежу в розмірі 24 000 грн. 00 коп., що був сплачений згідно платіжного доручення від 19.11.2008 року №478, то судом встановлено наступне.

Вищевказаний платіж був здійснений ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» без зазначення призначення платежу. Як вбачається з наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача з посиланням на практику Вищого господарського суду України (Постанови від 14.04.2005 року у справі №11/274 (12/5), від 25.12.2003 року у справі №10/172) та Верховного суду України (ухвала від 23.06.2005 року у справі №11/274 (12/5), ЛМКП «Львівтеплоенерго», зараховано згаданий платіж в погашення заборгованості попередніх періодів в порядку черговості згідно дати виникнення боргу.

В підтвердження наявності у Відповідача заборгованості за минулі періоди, до матеріалів справи позивачем долучено копію ухвали Господарського суду Львівської області у справі №22 /200 (Суддя Гоменюк З.П.), за позовом Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго» до ЗАТ Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад ім. В.Лаха» про стягнення заборгованості за період з 01.07.2008 року по 31.08.2008 року, провадження у якій зупинено ухвалою від 07.09.2011 року до набрання законної сили рішенням у справі №10/313А, за позовом Житлового кооперативу №140 до Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю: третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту житлового господарства та інфраструктури, Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЛКП «Залізничнетеплоенерго», Територіального відділення Антимонопольного комітету Львівської області, Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, Об'єднання профспілок Львівщини, Житлово-будівельного кооперативу- 220, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Формула», Членської благодійної організації «Львівська міська спілка захисту прав громадян», Житлово-будівельного кооперативу «Світовид-93», Житлово-будівельного кооперативу №152, Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків «Сихівчани», ОСББ «Сихівчани- 1», ОСББ «Сихівчани- 2», ОСББ «Сихівчани- 4», ОСББ «Сихівчани- 5», ОСББ «Ластівка», Житлово-будівельного кооперативу №186, Правосудько О.М., Громадської організації «Вартові закону», третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Угорська-22», про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 року №1189 «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і підігріву води».

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Окрім стягнення суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 11892 грн. 60 коп. трьох відсотків річних та 32 686 грн. 93 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат долучено до матеріалів справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо звернення з позовом до господарського суду Прокурора Сихівського району міста Львова, то слід зазначити наступне.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Заслухавши пояснення прокурора та сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: прокурор за даним позовом державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не сплачував, оскільки, відповідно до статті 4 Декрету КМ України «Про державне мито» (чинного на момент подання позову до суду) звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії, та стягнути їх з відповідача в дохід Державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 20, 22, 29, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» ім. В. Лаха» (79060, Львівська область, м. Львів, вул. Наукова, буд. 3; код ЄДРПОУ 04850451) на користь стягувача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, Львівська область, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 154 239 грн. 23 коп. заборгованості з оплати послуг з постачання теплової енергії, 11 892 грн. 60 коп. трьох відсотків річних, 32 686 грн. 93 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з боржника: Науково-виробничого об'єднання «Термоприлад» ім. В. Лаха акціонерного товариства закритого типу (79060, Львівська область, м. Львів, вул. Наукова, буд. 3; код ЄДРПОУ 04850451) в дохід Державного бюджету України 1 988 грн. 19 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

11.07.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 15.07.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

Суддя Долінська О.З.

Суддя Запотічняк О.Д.