Рішення № 32403259, 10.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 липня 2013 року Справа № 913/1527/13

Провадження №17/913/1527/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська вугільна компанія", м. Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 561 102 грн. 91 коп.

Суддя: Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Юрченко Є.О., директор, наказ від 10.03.2011, паспорт ЕН 676983, виданий Краснодонським РВ УМВС України в Луганській області, 27.11.2008;

від відповідача - Великодний Г.С., довіреність № 09 від 02.01.2013.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 304507,39 грн., 3% річних у сумі 256595,52 грн., за договором про відступлення права вимоги №634/04 від 05.05.2011.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.06.2013 надав відзив на позовну заяву №32 від 17.06.2013, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві, зокрема, зазначив, що за договором відступлення права вимоги було передано тільки право вимоги суми боргу без права вимоги інфляційних нарахувань та 3 % річних.

У судовому засіданні 04.07.2013, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 08.07.2013 на 11 год. 10 хв., та з 08.07.2013 до 10.07.2013 на 10 год. 10 хв.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що були присутні у судовому засіданні, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаська вугільна компанія" (позивач у справі), як Цесіонарієм, та Приватним акціонерним товариством "Луганська вугільна компанія" (відповідач у справі), як Цедентом, був укладений договір про відступлення права вимоги № 634/05 від 05.05.2011 (далі - Договір), згідно з пунктом 1 якого, Договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, Цементом Цесіонарієві права вимоги, належного цементові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором за Договором №270/06 від 13.06.2008, укладеним між Цедентом та ВАТ «Лисичанськвугілля» (надалі - Боржник).

Як зазначено у п. 2 Договору, за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов'язків, а саме, сплатити на розрахунковий рахунок Цесіонарія грошові кошти в розмірі 2845863,43 грн.

Відповідно до п. 3 Договору, Цедент зобов'язаний надати Цесінарію всі документи, пов'язані з відступленням права вимоги, а саме договір на переробку давальницької сировини №270/06 від 13.06.2008, укладений між Цедентом та Боржником та іншу первісну документацію, що підтверджує наявність у Боржника боргу перед Цедентом в сумі 2845863,43 грн.

За умовами договору № 270/06 від 13.06.2008 Первісний кредитор за встановлену плату здійснює переробку давальницької сировини в продукти збагачення з сировини відповідача.

Враховуючи п. 4.1. Договору № 270/06 від 13.06.2008 відповідач (замовник) зобов'язується сплатити Первісному кредитору (виконавцю) вартість послуг по збагаченню вугілля шляхом перерахування грошових коштів продовж 10-ти днів з моменту пред'явлення рахунку за послуги збагачення.

За надані послуги по переробці сировини в концентрат відповідач у грошовій формі сплачує згідно наданих рахунків первісному кредитору вартість послуг. На підставі п. 4.3. Договору щомісяця, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, сторони проводять звірку взаємних розрахунків, за результатами якого складається акт.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області у справі № 27/223/2011 від 13.12.2011, що набрало чинності станом на дату розгляду даної справи, було встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором та стягнуто з відповідача борг в сумі 2845863,43 грн.

Також судом при розгляді справи № 27/223/2011 встановлено, що первісний кредитор, виконавши послуги з переробки вугільної сировини у відповідності з умовами договору направив відповідачу рахунки (підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення № 9335559 відправлення від 06.01.2010, яке було отримане 11.01.2010) та підписав з ним акти здачі-прийняття робіт без жодних заперечень чи претензій.

За договором №634/04 від 05.05.2011 позивач набув право вимагати від боржника оплати грошових коштів у розмірі 2845863 грн. 43 коп.

Заборгованість відповідача утворилась починаючи з січня 2010 року в підтвердження заборгованості Первісний кредитор з відповідачем систематично підписував акти звірення взаємних розрахунків.

Вищезазначене рішення суду є таким, що набрало законної сили, тому в частині з'ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішення у справі 27/223/2011, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Станом на 01.06.2013 грошові зобов'язання зі сплати коштів за договором №270/06 від 13.06.2008, відповідачем виконані не були. Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 304507,39 грн. за період з липня 2010 року по березень 2012 року та 3% річних у сумі 256595,52 грн. за період з 01.06.2010 по 01.06.2013.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав зазначених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги);

У статті 514 ЦК України вказано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст.516 ЦК).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, яке було передано за договором про відступлення права вимоги.

Враховуючи приписи вищевказаних норм чинного законодавства, статті 35 ГПК України, період прострочення виконання зобов'язання, визначений позивачем в розрахунку 3% річних у сумі 256595,52 грн. за період з 01.06.2010 по 01.06.2013. та інфляційних нарахувань у сумі 304507,39 грн. за період з липня 2010 року по березень 2012 року, суд визнає обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 304507,39 грн. та 3% річних у сумі 256595,52 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськвугілля", вул. Малиновського, 1, м. Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 32359108, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаська вугільна компанія", м. Луганськ, вул. Кірова, буд. 49, ідентифікаційний код 37523588, інфляційні нарахування у сумі 304507,39 грн., 3% річних у сумі 256595,52 грн., витрати по оплаті судового збору у сумі 11222,06 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 15.07.2013.

Суддя О.С. Фонова