Ухвала суду № 32402871, 15.07.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4599/13-к

Провадження № 1-кп/265/200/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І.Г.,

при секретарі - Тушкановій Л.В.,

за участю прокурора - Андрющенко Д.Д.

за участю адвоката - ОСОБА_1,

законного представника обвинуваченої - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в залі суду кримінальне провадження № 12013050790000409 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Жовті Води Дніпропетровської області, громадянки України, не працюючої, яка навчається 11 класі ЗОШ № 56 міста Маріуполя, не заміжній, раніше не судимої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2013 року приблизно о 17 годині 15 хвилині ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні перукарні «Вікторія», яка розташована по вулиці Полтавській, 7 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, керуючись корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу з лавки для відвідувачів, таємно викрала майно, що належало ОСОБА_4, а саме мобільний телефон «Нокіа» модель Х2-02 вартістю 543,15 грн. з картою пам'яті на 16 ГБ вартістю 90 грн., дві сім-картки мобільного оператора «Київстар» загальною вартістю 50 грн., на рахунку однієї з сім карти знаходилися кошти у розмірі 30 грн., а також чохол чорного кольору зі шкірозамінника, вартістю 40 грн., чим заподіяла останній матеріальний збиток на загальну суму 753,15 грн., після чого з місця вчинення злочину з викраденим зникла.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою провину у скоєному кримінальному правопорушенні визнала повністю та підтвердила, що, 09 лютого 2013 року разом з подругою знаходилася в перукарні, де на лавки для відвідувачів побачила мобільний телефон, який вирішила викрасти. Коли її ні хто не бачив поклала даний телефон в кишеню і вийшла із перукарні, через деякий час поставила свою сім-картку та стала користуватися викраденим телефоном. Приблизно у квітні до неї приїхали робітники міліції та вилучили викрадений телефон.

Законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 - її мати ОСОБА_2, у судовому засіданні показала, що очевидцем події вона не була, про те, що скоїла донька її повідомили робітники міліції. Зазначила, що її донька добре навчається у школі, у неї хороша поведінка, донька дуже переживала про те що скоїла злочин. Може охарактеризувати доньку тільки з позитивного боку. Також пояснила, що донька перебуває під її контролем і впливом, правильно реагує на зауваження, а отже в подальшому зможе її контролювати.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції не має та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України прийшов до висновку, що дослідження фактичних обставин справи слід обмежити допитом обвинуваченої, її законного представника та дослідженням письмових документів та даних, що характеризують особу обвинуваченої.

Вина обвинуваченої у вчиненні крадіжки доведена окрім показань обвинуваченої, дослідженими документами, що перевірені в судовому засіданні, а саме:

- висновком судово-товарознавчої експертизи, відповідно до якого залишкова вартість представленого на дослідження мобільного телефону «Нокіа» модель Х2-02, становить 543,15 грн.

Таким чином, оцінивши всі в сукупності зібрані та перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 доведена повністю, а її дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст.185 КК України, оскільки вона скоїла таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні захисником обвинуваченої - ОСОБА_1 було заявлено клопотання про звільнення неповнолітньої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності із застосуванням до неї заходів виховного характеру, передав її під нагляд матері. В обґрунтування заявленого клопотання вказував, що ОСОБА_3 вперше вчинила злочин середньої тяжкості, повністю визнала свою провину, розкаялася, позитивно характеризується, як за місцем навчання, так і за місцем проживання, погасила матеріальну шкоду передав потерпілої викрадене майно.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти задоволення заявленого клопотання, приходить до наступного.

Обвинувачена ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.1 КК України, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, дане правопорушення обвинувачена скоїла в неповнолітньому віці, раніше не судима, визнала провину, розкаялася, позитивно характеризується за місцем навчання та проживання.

Відповідно до ч.1 ст.105 КК України, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

Відповідно до ч.2 ст.105 КК України суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Відповідно до п.п.7,8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 року «Про практику розгляду справ про застосування примусових заходів виховного характеру», передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють (п.3 ч.2 ст.105 КК України), допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. При цьому строк нагляду, передбачений п.3 ч.2 ст.105 КК, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Цей нагляд має здійснюватись, не менш одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

Згідно з п.п.19,20 вищезазначеної постанови Пленуму, за результатами розгляду справи суддя виносить постанову, а суд - ухвалу. При цьому, суд закриває справу і застосовує до неповнолітньої особи примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст.105 КК України.

При таких обставинах, враховуючи, позитивну характеристику її законного представника ОСОБА_2, яка здатна забезпечити позитивний виховний вплив на свою неповнолітню доньку, суд вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання та передати ОСОБА_3 її під нагляд.

Речові докази: мобільний телефон, карта пам'яті, сім-карти, які були передані потерпілої під розписку необхідно залишити останній, як належно майно.

На підставі ст.ст.124-126 КПК України з обвинуваченої необхідно стягнути на користь експертного закладу витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 293,40 грн.

На підставі ст. 105 КК України, керуючись ст.ст. 484-497 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Звільнити неповнолітню ОСОБА_3 від кримінального покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України.

Кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 за статтею 185 ч.1 КК України, закрити.

Застосувати до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Жовті Води Дніпропетровської області, громадянки України, не працюючої, яка навчається 11 класі ЗОШ № 56 міста Маріуполя, не заміжній, раніше не судимої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 п.3 ст. 105 КК України, у вигляді:

- передачі неповнолітньої ОСОБА_3 під нагляд матері ОСОБА_2 строком до досягнення неповнолітньою ОСОБА_3 повноліття.

Речові докази: мобільний телефон, карта пам'яті, сім-карти, які були передані потерпілої під розписку залишити останній, як належно майно.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНД НОМЕР_1) на користь НДЕКЦ в Донецької області суму 293,40 грн. за проведення судово-товарознавчої експертизи, яку перераховувати за реквізитами: отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, ЕДРПОУ 25574914, розрахунковий рахунок 31253272210095 в ГУГКСУ в Донецькій області МФО 834016 (витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12013050790000409).

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Мельник І.Г.