Постанова № 32401444, 08.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року Справа № 5009/2918/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Гольцової Л.А.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Жердєва І.С., дов. № б/н від 28.12.2012 року;

Відповідача: Бордюг Т.Є., дов. № 145/2012 від 23.07.2012 року;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року

у справі № 5009/2918/12 господарського суду Запорізької області

за позовом відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс"

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс", просило визнати недійсним (неукладеним) договір про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010 року (т. 1, а.с. 3-6).

Позовні вимоги мотивовано відсутністю повноважень у представника позивача на підписання оспорюваного договору та відсутність нотаріального посвідчення останнього.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.10.2012 року (суддя Боєва О.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року (головуючий Малашкевич С.А., судді Л.Ф. Чернота, Радіонова О.О. ) (з урахуванням ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2012 року про виправлення описки) (т. 3, а.с. 41-45, 46) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс". В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 4-7).

Оскаржені судові акти мотивовано тим, що оспорюваний договір було підписано неуповноваженою особою та не було здійснено державної реєстрації вказаного правочину.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права (т. 3, а.с. 52-58).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.02.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.03.2013 року (т. 3, а.с. 51).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 року строк розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" продовжено та відкладено розгляд справи на 26.03.2013 року (т. 3, а.с. 84).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" відкладено на 01.04.2013 року (т. 3, а.с. 97).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/333 від 29.03.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Чернова Є.В. (т. 3, а.с. 112).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.04.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.04.2013 року (т. 3, а.с. 113-114).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 року строк розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" продовжено та відкладено розгляд справи на 14.05.2013 року (т. 3, а.с. 142-143).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України № 05-05/364 від 13.05.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Малетич М.М., судді Мамонтова О.М., Черкащенко М.М. (т. 3, а.с. 156).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.05.2013 року розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" відкладено на 18.05.2013 року (т. 3, а.с. 169-170).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/539 від 17.05.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Малетича М.М. (т. 3, а.с. 171).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.06.2013 року (т. 3, а.с. 172-174).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.06.2013 року продовжено строк розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" та відкладено розгляд справи на 08.07.2013 року (т. 3, а.с. 191-194).

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 02-05/568 від 05.07.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Гольцова Л.А., Євсіков О.О.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.06.2010 року між відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" було укладено договір про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к, відповідно до умов якого сторони домовились про співпрацю та співробітництво з метою впорядкування діяльності з розміщення, складування та переробки відходів власного виробництва позивача на території земельних ділянок, визначених у п. 1.5 договору (п. 1.1 договору) (т. 1, а.с. 10-13).

Відповідно до п. 1.2 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 29.09.2010 року) відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" зобов'язалось надавати відходи власного промислового виробництва (від поточної діяльності та попередніх років) для розміщення, складування та переробки на території земельних ділянок, передбачених п. 1.5 договору та надати у користування відповідачу майно (рухоме, нерухоме, транспортні засоби тощо), розташоване на земельних ділянках. Список майна, що передається у користування згідно умов цього договору, додатково узгоджується сторонами та відображається в акті приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору (т. 1, а.с. 10, 14).

Згідно п. 1.3 договору товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" зобов'язалось власними силами за допомогою власних та залучених технічних засобів розміщувати, складувати та переробляти відходи промислового виробництва позивача та сплачувати кошти за користування переданим останнім майном (рухомим, нерухомим, транспортними засобами тощо) (т. 1, а.с. 10).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" гарантувало відповідачеві відсутність прав третіх осіб на земельні ділянки, в тому числі оренди, користування, застави (податкової застави), арешту, майнової поруки та іншими обтяженнями на момент підписання договору (т. 1, а.с. 10).

Відповідно до п. 1.5 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 29.09.2010 року) діяльність по впорядкуванню розміщення, складування та переробки відходів проводиться на певних земельних ділянках, що не включають в себе частки землі, на яких розташовані ділянки цеху шлакопереробки позивача. Місцезнаходження зазначених часток землі визначається сторонами у схемі, що є невід'ємною частиною договору (т. 1, а.с. 10-11, 14).

Пунктом 3.1 договору визначено, що строк його дії становить десять років з моменту підписання уповноваженими представниками (т. 1, а.с. 11).

Згідно п. 4.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 29.09.2010 року) за користування майном, що згідно зазначеного договору передається позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" останній сплачує 200 000 грн. щомісяця (в т.ч. ПДВ) на підставі рахунку, виставленого відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", та акту приймання-передачі робіт по користуванню майном, підписаного уповноваженими представниками сторін (т. 1, а.с. 11, 14).

Пунктами 5.2.1, 5.4.1, 5.4.3 договору передбачено обов'язок відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" не перешкоджати використанню відповідачем земельних ділянок та переданого майна, а також обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик та екологічного стану землі, після закінчення терміну договору припинити використання і повернути земельні ділянки (т. 1, а.с. 12).

Відповідно до п. 9.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін.

01.03.2011 року сторонами за актом прийому-передачі було передано майно за договором, відповідно до додатку № 1 до акту (т. 1, а.с. 135, 136).

Відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно п. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваний договір зі сторони позивача було підписано заступником генерального директора з корпоративних прав Саламатовим А. Г. на підставі довіреності № 20-208 від 16.06.2010 року, додаткова угода № 1 від 29.09.2010 року до вказаного договору також було підписана цією особою на підставі довіреності № 20-261 від 30.09.2010 року.

Пунктом 8.4.5 статуту відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" передбачено право голови правління, зокрема, вести переговори та укладати від імені товариства будь-які угоди, що не заборонені законодавством. Заступники голови правління за посадою, з урахуванням обмежень, встановлених цим статутом, мають право без довіреності укладати угоди, що не заборонені законодавством. Голова правління і його заступники мають право доручати іншим членам правління укласти (підписати) документи, угоди, про що голова правління (його заступники) видає відповідний наказ (розпорядження), на підставі якого голова правління або його заступники видають окрему довіреність на укладання (підписання) відповідних документів, угод (т. 1, а.с. 50-51).

Відповідно до п. 8.4.8 статуту позивача документи, рішення, будь-які угоди (договори, контракти), які прийняті та/або підписані не у відповідності з положеннями цього статуту є недійсними у разі відсутності протягом одного місяця подальшого схвалення, погодження таких рішень, документів, договорів, контрактів відповідним компетентним органом управління чи контролю товариства (т. 1, а.с. 51).

Згідно положень статуту позивача, а саме: пп. 11 п. 8.4.2, пп. 15 п. 8.3.4, пп. 17 п. 8.3.4, пп. 30 п. 8.3.4 укладання, зміна або припинення уповноваженими посадовими особами позивача будь-яких угод, контрактів, загальний строк реалізації яких перевищує 12 місяців повинно бути також затверджено спостережною (наглядовою) радою відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", а передача у будь-яке користування майна, що належить товариству повинно здійснюватися за згодою цього контролюючого органу (т. 1, а.с. 48, 43-44, 45).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Саламатов А. Г. не був членом правління відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", у зв`язку з чим довіреності на укладення угоди № 20/2010/793к від 17.06.2010 року та додаткової угоди № 1 до неї видані головою правління відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" всупереч п. 8.4.5 його статуту.

За таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що оспорюваний договір було підписано особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Крім того, суди зазначили, що договір про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010 року повинен був бути затверджений спостережною (наглядовою) радою товариства, оскільки передбачав передачу позивачем майна більше ніж на 12 місяців.

Відповідно до п. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за своєю правовою природою договір про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010 року є змішаним договором, який містить у собі елементи різних договорів у розумінні ст. 628 ЦК України, зокрема, договору оренди землі, оскільки з п.п. 5.2.1, 5.3.1-5.3.3, 5.4.1, 5.4.3 якого слідує, що дії відповідача направлені на фактичне використання, охорону та повернення переданих йому згідно п. 1.5 договору земельних ділянок позивача.

Відповідно до п. 5 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 17.06.2010 року) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 17.06.2010 року) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Статтю 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 17.06.2010 року) передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, враховуючи відсутність у представника позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності для підписання та доказів державної реєстрації оспорюваного договору дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010 року.

Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору про співпрацю та співробітництво № 20/2010/793к від 17.06.2010 року неукладеним, оскільки така вимога не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Щодо тверджень товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" про наступне схвалення позивачем оспорюваного правочину слід зазначити, що виконання правочину не є свідченням належного його схвалення, оскільки останнє має відбутися саме у тому порядку і тими посадовими особами чи органом, які мають відповідні повноваження на прийняття такого рішення згідно до закону та статуту.

Інші доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-промисловий альянс" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року у справі № 5009/2918/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Л.А. Гольцова

О.О. Євсіков