Рішення № 32401221, 10.07.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа № 915/1088/13

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: Ламбова М.Г., довіреність №Д/ЮС-61 від 17.08.2012р.

від відповідача: представник не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1088/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство ", 68600, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська,28

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістік-Сервіс", 54052, м. Миколаїв, пр-т. Октябрський, 325/1, кв.162

про: стягнення заборгованості у розмірі 6 948,69 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістік-Сервіс" про стягнення 6 336 грн. основного боргу, 612,69 грн. штрафних виплат.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем господарського зобов'язання в частині оплати за надані позивачем послуги з здійснення водолазного опосвідчення валово - рульвого комплексу та підводної частини корпусу ПЛК-1 «Ганц».

В ході судових засідань позивач позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, місце і час судового розгляду справи у судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, позов не спростував. Ухвала господарського суду від 21.06.2013 року, направлена на адресу відповідача: 54052, м. Миколаїв, пр-т. Октябрський, 325/1, кв.162, повернута поштовою установою до суду з відміткою "із закінченням строку зберігання". Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс - Логістік - Сервіс» подало до Приватного акціонерно го товариства «Українське Дунайське пароплавство» замовлення про здійснення водолазного опосвідчення та дефектацію корпусу плавкрана «Ганц», згідно умов якого ПрАТ «УДП» зобов'язалось здійснити водолазне опосвід чення та дефектацію корпусу плавкрана «Ганц», а ТОВ «Транс - Логістік -Сервіс», - прийняти та здійснити оплату за надані послуги.

12.09.2012 р. на підставі замовлення ТОВ «Транс - Логістік - Сервіс» спеціалі стами МВБ «Тайфун» ПрАТ «УДП» було виконано водолазне опосвідчення валово - рульового комплексу (ВРК) та підводної частини корпусу ПЛК -1 «Ганц», про що свідчить наряд завдання від 12.09.2012 р. (а.с.9).

Матеріали справи також підтверджено, що 13.09.2012р. між сторонами був підписаний акт ви конаних робіт (надання послуг), про те, що виконавцем були виконані, а замовни ком прийняті роботи (послуги), а саме водолазні роботи на суму 6 336 грн. (а.с.11)

Відповідно до п.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.ст. 205, 206 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як видно з досліджених матеріалів справи та витікає з поведінки сторін (а.с. 6-12), між сторонами укладено договір послуг, у відповідності до якого позивач надав відповідачу послуги у сумі 6 336, 00 грн.

11.11.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про необхідність виконати фінансові зобов'язання перед позивачем за виконані позивачем послуги з водолазного опосвідчення та дефекації корпусу плав крана «Ганц», на яку відповідач не надав відповідь, проте 17.10.2012р. надав гарантійний лист про погашення заборгованості у сумі 6 336 грн. до 19.10.2012р. згідно рахунку № 51 ТС від 13.09.2012р.

Проте, станом на момент розгляду справи відповідач обов`язки, які покладені на нього за вищевказаним господарським зобов`язанням не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у сумі 6 336 грн., яка підлягає стягненню.

Згідно з частинами 1 ст. 901 Цивільного кодексу За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 903 ЦК визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за просрочку виконання грошового зобов'язання з оплати послуг у сумі 140,09 грн. та пені за період з 17.09.2012р. -17.03.2013р. у сумі 472,60 грн., суд зазначає наступне:

У відповідності до положень ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, при невиконанні строків оплати за надання водолазних робіт позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення за період з 17.09.2012р.-17.03.2012р. у розмірі 472,60 грн. та 3 % річних в сумі 140,09 грн.

Судом було перевірено правильність нарахування позивачем суми пені за період з 17.09.2012р.- 17.03.2012р. у сумі 472,60 грн. та 3% річних у розмірі 140,09 грн. за допомогою програми "Законодавство" версія 2.8.6.

Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку пені та 3 % річних за допомогою програми "Законодавство" версії 2.8.6 судом було встановлено, що позовні вимоги в частині нарахування 3 % підлягають задоволенню частково у розмірі 139,94 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договорів, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.33, ,34, 44, 49, 82, 821, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістік-Сервіс", 54052, м. Миколаїв, пр-т. Октябрський, 325/1, кв.162, ідентифікаційний код 36433401 на користь Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство ", 68600, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28, ідентифікаційний код 01125821 основний борг у розмірі 6 336,00 грн. (шість тисяч триста тридцять шість грн. 00 коп.), 472,60 грн. (чотириста сімдесят дві грн. 60 коп.) пені, 139,94 грн. (сто тридцять дев'ять грн. 94 коп. ) 3 % річних, 1 720,46 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 46 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 15.07.2013р.