Постанова № 32401160, 16.07.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/2499/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Воєдило Л.П.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЛАНД-М" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДЛАНД-М» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 19.06.2013 № 0003132200 та № 0003122200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді між ТОВ «Едланд-М» та ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" було укладено договір поставки товарів.

Виконання договорів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, оборотно сальдовими відомостями по рахунку 631.

На підставі виписаних податкових накладних, в перевіряємий період, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договору із контрагентом, на думку позивача, здійснено без належного аналізу характеру договору, його товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.03.2013 № 1118/22-621/33108265 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Інтернафтогазінвест компані", а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 122-125), в яких зазначено, що ДПІ у м. Чернігові ДПС на підставі направлення від 20.05.2013 № 1549 згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України та наказу керівника ДПІ у м. Чернігові ДПС від 20.05.2013 № 1509, проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Едланд-М» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Інтергазінвест Компані» (код 33108265) за квітень-липень, жовтень-листопад 2012 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом.

За результатом перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС складено акт від 03.06.2013 № 1299/22/33469370.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на загальну суму 187112 грн.;

- п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року - 3951 грн, травень 2012 року - 39036 грн, за червень 2012 року - 18349 грн, за липень 2012 року - 22255 грн, за жовтень 2012 року - 122362 грн, за листопад 2012 року - 34920 грн.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено акт від 29.03.13 № 1118/22-621/33108265 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.12 по 31.07.12 та з 01.10.12 по 30.11.12», згідно якого: «перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначені доходів та витрат (послуг) за квітень, травень, червень, липень, жовтень та листопад 2012 року, які підпадають під визначення ст. 134 Податкового кодексу України, а також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за квітень, травень, червень, липень, жовтень та листопад 2012 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України».

На підставі акту перевірки № 1299/22/33469370 від 03.06.2013 ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013, № 0003132200, № 0003122200.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення - є обгрунтованими і законними, а позовні вимоги позивача є безпідставними.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Едланд-М» (ідентифікаційний код 33469370) зареєстровано Чернігівською міською радою 18.05.2005 та 12.05.2005 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 7955, що підтверджується копією акту про результати документальної виїзної позапланової перевірки від 03.06.2013 № 1299/22/33469370 (а. с. 9-22), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 1549 від 20.05.2013, відповідно до наказу № 1509 від 20.05.2013 співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Едланд-М» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за квітень-липень, жовтень-листопад 2012 року та в деклараціях податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт 03.06.2013 № 1299/22/33469370, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на загальну суму 187112 грн;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року - 3951 грн, травень 2012 року - 39036 грн, за червень 2012 року - 18349 грн, за липень 2012 року - 22255 грн, за жовтень 2012 року - 122362 грн, за листопад 2012 року - 34920 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 та № 0003122200, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 280608,00 грн, в т.ч. за основним платежем 187112,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 93556,00 грн та від 19.06.2013 № 0003132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 361310,00 грн, з яких за основним платежем - 240873,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 120437,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «Едланд-М» є оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним, діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі різними товарами, відповідно до акту перевірки від 03.06.2013 № 1299/22/334693701 (а. с. 9-22).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Едланд-М» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані».

12.03.2012 між ТОВ «Едланд-М» (Покупець) та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (Постачальник) було укладено договір № 04/06-2012, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язується постачати покупцю скраплений газ, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити товар, але при умові, що у постачальника газ є в наявності (а. с. 33-37).

Відгрузка та доставка (транспортування) газу на умовах СРТ за договором організовується постачальником та оплачується покупцем. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку (передачу у власність) газу окремими партіями в розумні строки (терміни), на адресу вказану покупцем.

Вартість постачаємого газу визначається на кожну партію окремо та відображається в рахунку-фактурі та видатковій накладній

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за даним договором.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні: № РН-0001853 від 30.10.2012 на загальну суму 34008,00 грн, в т.ч. ПДВ 5668,00 грн, № РН-0001829 від 25.10.2012 на загальну суму 191984,08 грн, в т.ч. ПДВ 31997,35 грн, № РН-0001825 від 24.10.2012 на загальну суму 46612,80 грн, в т.ч. ПДВ 7768,80 грн, № РН-0001806 від 20.10.2012 на загальну суму 88296,00 грн, в т.ч. ПДВ 14716,00 грн, № РН-0001788 від 16.10.2012 на загальну суму 189072,00 грн, в т.ч. ПДВ 31512,00 грн, № РН-0001780 від 15.10.2012 на загальну суму 30888,00 грн, в .ч. ПДВ 5148,00 грн, № РН-0001759 від 11.10.2012 на загальну суму 96927,99 грн, в т.ч. ПДВ 16154,66 грн, № РН-0001744 від 08.10.2012 на загальну суму 41370,00 грн, в т.ч. ПДВ 6895,00 грн, № РН-0001727 від 03.10.2012 на загальну суму 35322,00 грн, в т.ч. ПДВ 5887,00 грн, № РН-0000429 від 03.04.2012 на загальну суму 45822,90 грн, в т.ч. ПДВ 7637,15 грн, № РН-0000518 від 14.04.2012 на загальну суму 45400,00 грн, в т.ч. ПДВ 7566,67 грн, № РН-0000568 від 25.04.2012 на загальну суму 44800,00 грн, в т.ч. ПДВ 7466,67 грн, № РН-0000613 від 04.05.2012 на загальну суму 32178,90 грн, в т.ч. ПДВ 5363,15 грн, № РН-0000694 від 14.05.2012 на загальну суму 444400,00 грн, в т.ч. ПДВ 7400,00 грн, № РН-0000785 від 26.05.2012 на загальну суму 45322,00 грн, в т. ч. ПДВ 7553,67 грн, № РН-0001023 від 26.06.2012 на загальну суму 39703,10 грн, в т.ч. ПДВ 6617,17 грн, № РН-0000861 від 07.06.2012 на загальну суму 42052,50 грн, в т.ч. ПДВ 7008,75 грн, № РН-0000913 від 15.06.2012 на загальну суму 28340,00 грн, в т.ч. ПДВ 4723,33 грн, № РН-0001869 від 03.11.2012 на загальну суму 25511,20 грн, в т.ч. ПДВ 4251,87 грн, № РН-0001875 від 02.11.2012 на загальну суму 63231,99 грн, в т.ч. ПДВ 10538,66 грн, № РН-0001882 від 06.11.2012 на загальну суму 100464,00 грн, в т.ч. ПДВ 16744,00 грн, № РН-0001090 від 06.07.2012 на загальну суму 41600,00 грн, в т.ч. ПДВ 6933,33 грн, № РН-0001241 від 26.07.2012 на загальну суму 36828,00 грн, в т.ч. ПДВ 6138,00 грн, № РН-0001198 від 18.07.2012 на загальну суму 24750,00 грн, в т.ч. ПДВ 4125,00 грн, № РН-0001162 від 13.07.2012 на загальну суму 30350,50 грн, в т.ч. ПДВ 5058,42 грн (а. с. 38-46, 54-56, 63-65, 73-75, 81-83, 101-104);

- податкові накладні: № 99 від 25.04.2012 на загальну суму 44800,00 грн, в т.ч. ПДВ 7466,67 грн, № 11 від 03.04.2012 на загальну суму 45822,90 грн, в т.ч. ПДВ 7566,67 грн, № 15 від 04.05.2012 на загальну суму 32178,90 грн, в т.ч. ПДВ 5363,15 грн, № 64 від 14.05.2012 на загальну суму 44400,00 грн, в т.ч. ПДВ 7400,00 грн, № 116 від 26.05.2012 на загальну суму 45322,00 грн, в т.ч. ПДВ 7553,67 грн, № 122 від 26.06.2012 на загальну суму 39703,10 грн, в т.ч. ПДВ 6617,17 грн, № 22 від 07.06.2012 на загальну суму 42052,50 грн, в т.ч. ПДВ 7008,75 грн, № 56 від 15.06.2012 на загальну суму 28340,00 грн, в т.ч. ПДВ 4723,33 грн, № 8 від 02.11.2012 на загальну суму 63231,99 грн, в т.ч. ПДВ 10538,66 грн, № 15 від 03.11.2012 на загальну суму 25511,20 грн, в т.ч. ПДВ 4251,87 грн, № 19 від 06.11.2012 на загальну суму 100464,00 грн, в т.ч. ПДВ 16744,00 грн, № 146 від 30.10.2012 на загальну суму 34008,00 грн, в т.ч. ПДВ 5668,00 грн, № 120 від 25.10.2012 на загальну суму 191984,08 грн, в т.ч. ПДВ 31997,35 грн, № 115 від 24.10.2012 на загальну суму 46612,80 грн, в т.ч. ПДВ 7768,80 грн, № 98 від 20.10.2012 на загальну суму 88296,00 грн, в т.ч. ПДВ 14716,00 грн, № 84 від 16.10.2012 на загальну суму 189072,00 грн, в т.ч. ПДВ 31512,00 грн, № 7 від 15.10.2012 на загальну суму 27815,99 грн, в т.ч. ПДВ 4636,00 грн, № 42 від 08.10.2012 на загальну суму 41370,00 грн, в т.ч. ПДВ 6895,00 грн, № 33 від 05.10.2012 на загальну суму 100000,00 грн, в т.ч. ПДВ 16666,67 грн, № 22 від 03.10.2012 на загальну суму 35322,00 грн, в т.ч. ПДВ 5887,00 грн, № 148 від 26.07.2012 на загальну суму 36828,00 грн, в т.ч. ПДВ 6138,00 грн, № 32 від 06.07.2012 на загальну суму 41600,00 грн, в т.ч. ПДВ 6933,33 грн, № 75 від 13.07.2012 на загальну суму 30350,50 грн, в т.ч. ПДВ 5058,42 грн, № 97 від 18.07.2012 на загальну суму 24750,00 грн, в т.ч. ПДВ 4125,00 грн (а. с. 48-50, 57-59, 66-68, 76-78, 84-96);

- товарно-транспортні накладні: № 2211 від 25.04.2012, № 2209 від 25.05.2012, № 2174 від 03.04.2012, № 4453 від 14.05.2012, № 4651 від 04.05.2012, № 4521 від 26.05.2012, № 004164 від 15.06.2012, № 004294 від 07.06.2012, № 004170 від 26.06.2012, № 3477 від 26.07.2012, № 3439 від 18.07.2012, № 3777 від 06.07.2012, № 3420 від 03.07.2012, № 3937, № 3848 від 25.10.2012, № 4051 від 24.10.2012, № 3837 від 20.10.2012, № 2311 від 16.10.2012, № 3827 від 15.10.2012, № 3814 від 11.10.2012, № 3299 від 08.10.2012, № 3893 від 03.10.2012, № 2132 від 06.11.2012, № 4074 від 03.11.2012, № 3942 від 02.11.2012 (а. с. 137-161).

Всі податкові накладні, в тому числі видані ТОВ «Едланд-М», були включені до реєстру виданих та отриманих накладних (а. с. 169-193).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство - контрагент позивача був зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується актом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.03.2013 № 1118/22-621/33108265 (а. с 129-136), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Едланд-М», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» відповідач посилається на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.03.2013 № 1118/22-621/33108265 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг), при придбанні та продажу товарів (послуг) для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) об'єктів оподаткування для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є його контрагентами та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначений договір був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як докази використання отриманого скрапленого газу у власній господарській діяльності позивачем надано копії реалізацій оборотів по податках (а. с. 194-214) та оборотно-сальдові відомості по рахунку: 631 контрагенти за 01.04.2012-31.07.2012 та за 01.10.2012-30.11.2012 (а. с. 163-164).

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЛАНД-М", - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 19.06.2013 № 0003132200 та № 0003122200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЛАНД-М" судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан