Рішення № 32398442, 10.07.2013, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

10.07.2013 Справа № 908/1845/13

м. Запоріжжя провадження № 3/54/13

За позовом: Заступника Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Феодосіївська, 2)

в інтересах держави в особі - Державного космічного агентства України (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30, ідентифікаційний код 00041482)

позивач: Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, ідентифікаційний код 14310112)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Промвибух" (69084, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 14, ідентифікаційний код 32613399)

про стягнення заборгованості за виконані роботи в розмірі 289 506, 14 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від прокуратури: не з'явився

від Державного космічного агентства України: не з'явився

від позивача: Сенченко Ю.М., юрисконсульт другої категорії, юридично - претензійного бюро, довіреність № 25/256-4 від 08.01.2013р.

від відповідача: не з'явився

Заступник Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України та ДП "НВО "Павлоградський хімічний завод" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПрАТ "Промвибух" про стягнення заборгованості за договором на надання послуг від 14.08.2012р. № 4111512 у розмірі 289 506, 14 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28.05.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 121 Конституції України, ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 2, 12, 29, 54 ГПК України, ст. 193 ГК України та ст. 509, 525, 526 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі 908/1845/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 25.06.2013р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 25.06.2013р. розгляд справи відкладений на 10.07.2013р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 10.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 15.07.2013р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

Прокурор та представник Державного космічного агентства України в судове засіданні 10.07.2013р. не з'явилися.

В судовому засіданні 10.07.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві прокурора від 22.05.2013р. (а.с.3-8), просить суд стягнути з відповідача на користь ДП "НВО"ПХЗ" заборгованість за договором на надання послуг від 14.08.2012р. № 4111512 в розмірі 289 506, 14 грн., а саме: 267 734, 10 грн. основного боргу, 18 217, 42 грн. пені та 3 554, 62 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема зазначив, що 14.08.2012р. між ним та ПрАТ "Промвибух" було укладено договір на виконання робіт від 14.08.2012р. № 4111512 за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати послуги з доставки і виготовлення ЕВВ марки "ЕРА", а відповідач зобов'язався оплатити виконані роботи, згідно із Специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.

Протягом терміну дії договору позивач виконав свої зобов'язання, доказом чого є підписані сторонами акти виконаних робіт.

Проте, відповідачем сплачено кошти лише частково, у зв'язку з чим заборгованість складає 267 734, 10 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання відповідачу нараховано 18 217, 42 грн. пені та 3 554, 62 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

Приймаючи рішення за відсутності представника ПрАТ "Промвибух" господарський суд бере до уваги те, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення 11.06.2013р. рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали суду від 29.05.2013р. про порушення провадження у справі № 908/1845/13 та призначення її до судового розгляду в судовому засіданні 25.06.2013р. об 11 год. 00 хв.

Копія ухвали від 25.06.2013р. про відкладення розгляду справи № 908/1845/13 на 10.07.2013р. об 11 год. 00 хв., яка направлена на адресу відповідача 25.06.2013р., до суду не поверталась.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Як зазначено у підпункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ДП "НВО "ПХЗ" (Виконавець) та ПрАТ "Промвибух" (Покупець) укладений договір на надання послуг № 4111512 від 14.08.2012р. за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати послуги з доставки та виготовлення ЕВВ марки "ЕРА" ТУ У 24.6-14310112-031: 2007, ТУ У 24,6-14310112-063: 2009 за ціною 5 730, 00 грн. з ПДВ (у т.ч. ПДВ 955, 00 грн.) за 1 тн., зарядженого ЕВВ, а Покупець зобов'язується оплатити вказані послуги, згідно Специфікаціям, які додаються до даного Договору та є його невід'ємною частиною (п.1.1 Договору).

Як зазначено в п. 1.2 Договору, Покупець здійснює розрахунки за виконані послуги згідно договірних цін зазначених у Специфікаціях та у відповідності до обумовлених умов у даному Договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціни на Послуги зазначаються в Специфікаціях до даного договору та відображені у гривнах.

Як зазначено у Специфікації № 1 до договору № 4111512 від 14.08.2012р.:

Найменування товару - послуги з доставки та виготовлення ЕВВ марки "ЕРА" ТУ У 24.6-14310112-031:2007, ТУ У 24,6-14310112-063:2009;

послуга /т. ЕВВ шт. - 400,

послуга 1т. ЕВВ: без ПДВ - 4 775, 00 грн./тн, ПДВ 955, 00 грн./тн, з ПДВ 5 730, 00 грн./тн, сума з ПДВ 2 292 000, 00 грн.

Згідно до п. 4.1 Договору, доставка компонентів вибухових речовин Покупцеві здійснюється змішувально-зарядною машиною (ЗЗМ) Постачальника. Витрати з доставки включені у вартість послуг.

Доставка компонентів ЕВВ "ЕРА" в кар'єри здійснюється змішувально-зарядною машиною (ЗЗМ).

Як зазначено в п. 5.1 Договору, оплата вартості Послуг по даному Договору здійснюється Покупцем за кожну окрему партію виготовленого ЕВВ, яка підлягає оплаті у безготівковому порядку в національній валюті наступним чином:

Послуги оплати - відстрочка платежу 3 дні (п. 5.2 Договору).

Пунктом 8.2 Договору визначено, що здача та приймання виконаних Послуг оформлюється актом приймання - здачі.

Даний Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до його повного виконання, але не пізніше 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 11.2 Договору).

Позивач ДП "НВО "ПХЗ" на виконання умов договору надав відповідачу послуги з доставки та виготовлення ЕВВ марки "ЕРА" на загальну суму 642 734, 10 грн., що підтверджується актами приймання - здачі виконаних робіт, а саме:

№ 212 Е /2012 від 17.08.2012р. на суму 52 716, 00 грн.;

№ 213 Е/12 від 18.08.2012р. на суму 46 241, 10 грн.;

№ 234 Е/12 від 06.09.2012р. на суму 83 772, 60 грн.;

№ 250 Е/2012 від 17.09.2012р. на суму 197 054, 70 грн.;

№ 310 Е/2012 від 30.10.2012р. на суму 115 631, 40 грн.;

№ 336 Е/2012 від 27.10.2012р. на суму 147 318, 30 грн.

Проте, відповідач неналежно виконав свої зобов'язання щодо оплати послуг з доставки та виготовлення ЕВВ марки "ЕРА" та частково сплатив суму боргу у розмірі 375 000, 00 грн., що підтверджується витягом із "Книги приходу "Всі рахунки", а саме:

01.10.2012р. оплата на суму 115 000, 00 грн.;

02.10.2012р. оплата на суму 50 000, 00 грн.;

08.10.2012р. оплата на суму 15 000, 00 грн.;

26.11.2012р. оплата на суму 195 000, 00 грн.

22.02.2013р. ДП "НВО "ПХЗ" (позивач) направив на адресу ПрАТ "Промвибух" (відповідача) претензію від 22.02.2013р. № 25/247-6, щодо сплати суми боргу за договором № 4111512 від 14.08.2012р.

Дану претензію отримано 26.02.2013р. уповноваженим представником відповідача, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 21).

У відповіді на претензію від 21.03.2013р. № 510 відповідач визнав обґрунтованим борг за договором № 4111512 від 14.08.2012р. в сумі 267 734, 10 грн. та зобов'язався його сплатити у другому кварталі 2013р.

Доказів оплати відповідачем суми основного боргу за договором № 4111512 від 14.08.2012р. у розмірі 267 734, 10 грн. учасниками судового процесу суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII "Про прокуратору", при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:

1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями);

2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справ.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

З метою вирішення питання про наявність підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступ у розгляд справи за позовом (заявою, поданням) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором правомірно визначено Державне космічне агентство України в особі ДП "НВО "ПХЗ".

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на надання послуг № 4111512 від 14.08.2012р.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку пунктом 5.1 та 5.2 Договору визначено, що оплата вартості послуг по даному Договору здійснюється Покупцем за кожну окрему партію виготовленого ЕВВ, яка підлягає оплаті у безготівковому порядку в національній валюті наступним чином:

Послуги оплати - відстрочка платежу 3 дні.

На виконання умов Договору ДП "НВО "ПХЗ" надав відповідачу послуги з доставки та виготовлення ЕВВ марки "ЕРА" на загальну суму 642 734, 10 грн., що підтверджується актами приймання - здачі виконаних робіт.

Відповідач оплатив надані послуги лише частково в сумі 375 000, 00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором на надання послуг № 4111512 від 14.08.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ПрАТ "Промвибух" не в повному обсязі виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором на надання послуг № 4111512 від 14.08.2012р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 267 734, 10 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Прокурор та представник позивача також просять суд стягнути з відповідача на користь ДП "НВО "ПХЗ" 18 217, 42 грн. пені та 3 554, 62 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

При нарахуванні пені прокурор та позивач посилаються на п. 6 ст. 231 ГК України, обґрунтовуючи це тим, що підприємство позивача належить до державного сектору економіки.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Позивач та відповідач в договорі на надання послуг № 4111512 від 14.08.2012р. не передбачили розмір пені у випадку невиконання покупцем зобов'язання щодо оплати послуг. Про це свідчить зміст цього договору, зокрема розділ 9 "Відповідальність сторін".

Відповідно до абзаців 1, 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 15.03.2011р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов:

якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

В даному випадку між сторонами виник спір щодо неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором на надання послуг № 4111512 від 14.08.2012р.

Також суд звертає увагу прокурора та позивача на те, що частина шоста статті 231 ГК України не встановлює розміру відповідальності за порушення грошових зобов'язань, а лише визначає спосіб обчислення пені, який має застосовуватися сторонами в укладенні договору.

За таких обставин, в частині стягнення з відповідача пені в сумі 18 217, 42 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором на надання послуг № 4111512 від 14.08.2012р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 3 554, 62 грн., а саме:

від суми боргу 52 716, 00 грн. за період з 21.08.2012р. по 01.10.2012р. позивачем нараховано 177, 13 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 21.08.2012р. по 01.10.2012р. (кількість днів прострочки 42) від суми боргу в розмірі 52 716, 00 грн. складає 181, 48 грн.;

від суми боргу 67 729, 70 грн. за період з 10.09.2012р. по 02.10.2012р. позивачем нараховано 124,62 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 10.09.2012р. по 02.10.2012р. (кількість днів прострочки 23) від суми боргу в розмірі 67 729, 70 грн. складає 127, 68 грн.;

від суми боргу 17 729, 70 грн. за період з 02.10.2012р. по 08.10.2012р. позивачем нараховано 9, 93 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 02.10.2012р. по 08.10.2012р. (кількість днів прострочки 7) від суми боргу в розмірі 17 729, 70 грн. складає 10,17 грн.;

від суми боргу 2 729, 70 грн. за період з 08.10.2012р. по 26.11.2012р. позивачем нараховано 10, 92 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 08.10.2012р. по 26.11.2012р. (кількість днів прострочки 50) від суми боргу в розмірі 2 729, 70 грн. складає 11,18 грн.;

від суми боргу 4 784, 40 грн. за період з 21.09.2012р. по 21.03.2013р. позивачем нараховано 70,04 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 21.09.2012р. по 21.03.2013р. (кількість днів прострочки 183) від суми боргу в розмірі 4 784,40 грн. складає 71,45 грн.;

від суми боргу 115 631, 40 грн. за період з 03.11.2012р. по 17.04.2013р. позивачем нараховано 1 535, 58 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 03.11.2012р. по 17.04.2013р. (кількість днів прострочки 166) від суми боргу в розмірі 115 631,40 грн. складає 1 566, 64 грн.;

від суми боргу 147 318, 30 грн. за період з 01.12.2012р. по 17.04.2013р. позивачем нараховано 1 626, 39 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 01.12.2012р. по 17.04.2013р. (кількість днів прострочки 138) від суми боргу в розмірі 147 318, 30 грн. складає 1 310, 74 грн.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення 3 % річних від простроченої суми від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму 3 % річних в розмірі 3 554, 62 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Промвибух" (69084, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 14, ідентифікаційний код 32613399) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, ідентифікаційний код 14310112) 267 734 (двісті шістдесят сім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 10 коп. основного боргу, 3 554 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 62 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 5 790 (п'ять тисяч сімсот дев`яносто) грн. 12 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 18 217 (вісімнадцять тисяч двісті сімнадцять) грн. 42 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 15.07.2013р.

Суддя В.М. Соловйов