Ухвала суду № 32395180, 20.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. справа № 811/973/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Фермерського господарства ОСОБА_1

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Фермерське господарство ОСОБА_1 в березні 2013 року звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000170227 від 14 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 25000, 00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби на підставі наказу начальника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби № 358 від 21.02.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Етера ВК» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, за результатами якої складено акт № 16/22-7/31754614 від 25.02.2013, яким встановлено порушення Фермерським господарством ОСОБА_1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0000170227, яким Фермерському господарству ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 25000, 00 грн.

Надаючи оцінку правомірності спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів встановила, що висновки Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби щодо завищення ФГ ОСОБА_1 суми податкового кредиту за квітень 2012 року у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ ПП «Етера ВК» ґрунтуються на тому, що згідно з актом перевірки ПП «Етера ВК» від 24.12.2012 №1203/1520/37097095 зазначено про анулювання свідоцтва платника ПДВ, що усі операції купівлі-продажу ПП «Етера ВК» не спричиняють реального настання правових наслідків, отже такі операції є нікчемними.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дати списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дати отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом другим п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між Фермерським господарством ОСОБА_1 та ПП «Етера ВК» було укладено договір поставки продукції.

Виконання умов договору підтверджується накладною податковими накладними, видатковими накладними, платіжним дорученням, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зазначені первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що не заперечується представником апелянта.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений між позивачем та ПП «Етера ВК» правочин мав реальний характер тому позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року відповідну суму.

При цьому колегія суддів зазначає, якщо контрагент позивача не виконав свої зобов'язання щодо сплати податків до бюджету, допускає інші порушення чинного законодавства щодо ведення господарської діяльності, бухгалтерського обліку тощо, то це тягне відповідальність саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру сформованого податкового кредиту.

Факт таких порушень з боку контрагента позивача може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленого позивачем податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що позивач діяв без належної обачності й обережності та йому мало бути відомо про порушення, які допускає контрагент.

Апелянтом не доведено факт безтоварного характеру господарської операції, вчиненої між позивачем та ПП «Етера ВК», обізнаності позивача про порушення вимог законодавства з боку його контрагента. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються лише на припущеннях щодо сумнівності реального характеру правочину, тоді як в матеріалах справи наявні достатні докази, які спростовують такі припущення (акт про витрати матеріалів, звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай, звіти про підсумки збору урожаю).

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року в адміністративній справі № 811/973/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 25 червня 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова