Постанова № 32393415, 08.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 р. Справа №805/8159/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі судового засідання Токмаковій Є.А.,

за участю:

представника позивача Городецької О.М.,

представника відповідача Іваненко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 97» про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 203 840, 30 грн., -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 97» про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 203 840, 30 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що станом на 31 травня 2013 року за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 203 840, 30 грн., яка виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань, самостійно визначених відповідачем у наданих до податкової інспекції деклараціях у сумі 157 331 грн., штрафних санкцій у сумі 16 грн. та суми нарахованої пені у сумі 46 493,30 грн. Позивач зазначав, що прийняті ним заходи, направлені на погашення наявної суми боргу відповідача, не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду із поданням про стягнення з відповідача наявної суми боргу.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 203 840, 30 грн.

Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у позові, просила задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Надала суду письмові заперечення (а.с. 47-48, 61-62) у котрих зазначено, що відповідачем було частково погашено суму заборгованості у розмірі 82 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Крім того, позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла з липня по грудень 2012 року, однак податкова вимога на зазначений податковий борг у порядку ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу не надсилалась. Посилання відповідача на податкові вимоги № 1/58 від 08.11.2001 року та № 2/9 від 09.01.2002 року вважають необґрунтованим, оскільки ці вимоги надсилались у відповідності із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який на момент виникнення податкового боргу втратив чинність.

Врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України, має відбуватися саме за цим кодексом і у відповідності із законодавством, яке діяло на момент виникнення боргу і яке діє на монет звернення з позовом до суду.

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2012 року у справі № 2а/0570/107/2012 з відповідача була стягнута вся сума податкового боргу з податку на додану вартість, який існував на той час, і податкова вимога № 1/58 від 08.11.2011 року, на думку відповідача, втратила свою силу.

З наведених підстав представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу визначені законодавством України.

Відповідач - Державне підприємство « Підприємство західної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 97» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради 21 квітня 2000 року, ЄДРПОУ 08679913, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 9-11). Відповідач узятий на облік в органах державної податкової служби та перебуває на обліку у Макіївській ОДПІ Донецької області ДПС з 05.05.2000 року (а.с. 7).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Відповідно до вимог статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Із пояснень позивача, що підтверджені матеріалами справи, судом встановлено, що 24.07.2008 року між Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області та Державним підприємством «Підприємство західної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 97» було укладено договір №382 про визнання електронних документів (а.с. 37-38).

12.07.2012 року відповідач надав до податкової інспекції декларацію № 9040054891 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначив до сплати податок на додану вартість за звітний (податковий) період червень 2012 року в сумі 9 688 грн. (а.с. 19-20).

13.08.2012 року відповідач надав до податкової інспекції декларацію № 9048985857 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначив до сплати податок на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2012 року в сумі 7 113 грн. (а.с. 22-23).

11.09.2012 року відповідач надав до податкової інспекції декларацію № 9055562355 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначив до сплати податок на додану вартість за звітний (податковий) період серпень 2012 року в сумі 40 702 грн. (а.с. 25-26).

16.11.2012 року відповідач надав до податкової інспекції декларацію № 9072132272 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначив до сплати податок на додану вартість за звітний (податковий) період жовтень 2012 року в сумі 9 108 грн. (а.с. 28-29).

18.12.2012 року відповідач надав до податкової інспекції декларацію № 9079613095 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначив до сплати податок на додану вартість за звітний (податковий) період листопад 2012 року в сумі 90 185 грн. (а.с. 31-32).

28.09.2012 року відповідач надав до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із вправленням самостійно виявлених помилок, в якій самостійно визначив до сплати податок на додану вартість за звітний (податковий) період грудень 2011 року в сумі 535 грн. Також, відповідачем суму штрафу у розмір 16 грн., нарахована самостійно у зв'язку з виправленням помилки. (а.с. 34-35).

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Відповідно до розрахунку суми податкового боргу відповідачу через несвоєчасну сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачем нарахована пеня у розмірі 46493 грн. (а.с. 17,18).

Таким чином, загальна сума заборгованості з податку на додану вартість складає 203 840 грн., у тому числі основні зобов'язання - 157 331 грн., штрафні санкції - 16 грн. та пеня - 46 493,30 грн.

На час розгляду справи вказані узгоджені податкові зобов'язання не сплачені і є податковим боргом, що підтверджується відомостями зворотного боку облікової картки платника податків (а.с. 13-16).

Суд не приймає посилання представника відповідача на той факт, що податкова вимога у порядку встановленому ст. 59 ПК України відповідачу не надсилалась та посилання позивача на податкові вимоги № 1/58 та № 2/9 є не обґрунтованими, так як ці вимоги надсилались у відповідності із законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який на момент виникнення податкового боргу втратив чинність, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п. 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був діючий на той момент, коли відповідачу направлялися податкові вимоги, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з приписами п. 6.4.1. ст. 6 вказаного закону, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;

г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс.

Судом встановлено, що підприємству були направлені перша податкова вимога від 08 листопада 2001 року № 1/58 та друга податкова вимога від 01 січня 2002 року № 2/9.

З часу надіслання відповідачу вказаних податкових вимог, податковий борг відповідача не переривався, а посилання відповідача на той факт, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2012 року у справі № 2а/0570/107/2012 з відповідача була стягнута вся сума податкового боргу з податку на додану вартість , який існував на той час, і податкові вимоги втратили свою силу, суд не приймає, оскільки відповідно до п. 14.1.152 ст. 14 ПК України погашення податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Таким чином, стягнення заборгованості постановою суду не є фактичним погашенням заборгованості відповідачем.

Зазначені податкові вимоги не відкликались.

З набранням 1 січня 2011 року Податковим кодексом України чинності, приписами ст. 59 Податкового кодексу України було встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до приписів п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, нова податкова вимога на податковий борг, який виник станом на 31.05.2013 року, у зв'язку з неперериванням податкового боргу податковим органом не приймалась та на адресу відповідача не направлялась.

Щодо заперечень відповідача стосовно часткового погашення податкового боргу у розмірі 82 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 87.9 ст. 87 ПК України уразі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, в зв'язку з наявністю податкового боргу, сплачена сума податку на додану вартість у розмірі 82 000 грн. була зарахована в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Тобто, на час розгляду справи заявлена сума заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 157 347 грн. є непогашеною, про що свідчить витяг з облікової картки платника податків.

Щодо посилань відповідача на той факт, що позивачем не надано суду розрахунку нарахування суми пені, суд зазначає, що в матеріалах справи маються розрахунки суми податкового боргу, з яких вбачаються підстави для нарахування пені (а.с.17,18).

Положеннями ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. 95.3. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори відповідно до законів України.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, а також наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Враховуючи вищезазначене, адміністративний позов Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 97» про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 203 840, 30 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 97» про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 203 840, 30 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Державне підприємство «Підприємство західної виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 97» (ЄДРПОУ 08679913), податковий борг з податку на додану вартість у сумі 203 840 (двісті три тисячі вісімсот сорок) грн. 30 коп. на р/р № 3111602970006 ГУ ДКСУ в Донецькій області, код платежу 14010100, ОКПО 37990227, МФО 834016.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 08 липня 2013 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 12 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.