Ухвала суду № 32392627, 02.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"02" липня 2013 р. Справа № 817/18/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

за участі секретаря: Самченко В.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" лютого 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій" (далі - ТОВ "Обрій") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2012 року за №0000662240.

Судом першої інстанції допущено заміну відповідача - Здолбунівську об'єднану державну податкову інспекцію у Рівненській області на належного відповідача - Здолбунівську об'єднану державну податкову інспекцію Рівненської області Державної податкової служби (далі - Здолбунівська ОДПІ).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 03.09.2012 року №0000662240.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Здолбунівська ОДПІ звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив розглянути справу за відсутності їх представника.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи булв повідомлений належним чином.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій" зареєстроване як юридична особа Здолбунівською районною державною адміністрацією 16.02.1993 року (а.с.82), здійснює господарську діяльність за видами КВЕД-2010 (а.с.49):

- будівництво житлових і нежитлових будівель;

- оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

- неспеціалізована оптова торгівля;

- інші види роздрібної торгівлі неспеціалізованих магазинах;

- діяльність ресторанів, надання послуг мобільного зв'язку;

- агентства нерухомості.

Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Обрій" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Б2 Фінгруп" за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 22.08.2012 року №697/22-21084580 (а.с.10-23).

На підставі акту перевірки органом державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2012 року №0000662240, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 4688,00 грн. (в тому числі, за основним платежем 3750,00 грн., за штрафними санкціями 938,00 грн.) (а.с.6).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок завищення валових витрат у розмірі 15000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3750 грн. у ІІІ кв. 2010 році.

Вказані висновки ґрунтуються на твердженнях відповідача про нікчемність правочину позивача та ТОВ "Б2 Фінгруп".

Такі висновки відповідача колегія суддів вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях органу державної податкової служби.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочину.

Як встановлено, на виконання укладеного в усній формі договору купівлі-продажу між ТОВ "Б2 Фінгруп" (продавець) та ТОВ "Обрій" (покупець), ТОВ "Б2 Фінгруп" було передано товар (шифер хвильовий, бікроеласт ЕПП-2,5).

Дана господарська операція була проведена фактично та оформлена видатковою накладною № 1823 від 31.08.2010 року (а.с.8).

Оплата за придбаний товар на суму 18000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3000 грн.) була здійснена згідно платіжного доручення №173 від 30.08.2010 року (а.с.7), рух коштів підтверджується банківською випискою за серпень 2010 року (а.с.96).

В подальшому придбаний товар було використано в межах господарської діяльності позивача під час виконання договору підряду від 01.09.2009 року №3 (а.с.42) та договору субпідряду по будівництву житлового будинку по вул. Кн.Ольги, 10а (Жуковського) в м.Рівне від 12.05.2010 року №1 (а.с.51-53).

На підтвердження факту виконання даних робіт позивачем до матеріалів справи долучено акти приймання виконаних підрядних робіт форм КБ-2, підсумкову відомість ресурсів, акти на списання будівельних матеріалів (а.с. 54-58).

Як вже зазначалось судом, податкове зобов'язання з податку на прибуток визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ "Б2 Фінгруп" в оплату за придбаний товар.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ "Б2 Фінгруп" в оплату за придбаний товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально, що також відображено в акті перевірки і не заперечується сторонами.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не доведено.

Як вбачається з матеріалів справи первинні документи, що надані позивачем на підтвердження валових витрат відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а відтак підстав для їх неврахування у податкового органу не було.

Стосовно твердження відповідача про відсутність оригіналу видаткової накладної ТОВ "Б2 Фінгруп", виписаної для ТОВ "Обрій" від 31.08.2010 року №1823, то як вбачається з матеріалів справи неможливість надання такої накладної зумовлена вилученням її старшим слідчим прокуратури м.Рівне згідно протоколу виїмки (а.с.92). В матеріалах справи наявна копія вказаної видаткової накладної, що виготовлена позивачем під час виїмки бухгалтерських документів (а.с.8).

Висновки податкового органу про нікчемність договору, укладеного між позивачем і ТОВ "Б2 Фінгруп", ґрунтуються на твердженнях, що такий договір укладено без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правочинів ) - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як роз'яснює п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК до них зокрема відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, правочин вчинений позивачем та ТОВ "Б2 Фінгруп" не відноситься до таких, що порушує публічний порядок, а отже не може бути визнаними нікчемними у відповідності до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України. До матеріалів справи органом державної податкової служби не долучено вироків суду, що набрали законної сили та в яких встановлено вину посадових осіб позивача, ТОВ "Б2 Фінгруп" в намірі порушити публічний порядок.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що податкове повідомлення рішення від 03.09.2012 року №0000662240, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 4688,00 грн. (в тому числі, за основним платежем 3750 грн., за штрафними санкціями 938,00 грн.) є протиправним і правомірно скасував його.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Г.І. Майор

судді: (підпис) (підпис) Є.В.Одемчук С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя _______ Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій" вул.Незалежності,45, м.Здолбунів, Рівненська область, 35700

3- відповідачу Здолбунівська об"єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Приходька, 1-А, м.Здолбунів, Рівненська область, 35705