Постанова № 32392225, 11.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2013 року № 826/7459/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі по тексту також - позивач) до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (надалі також - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень №0000164230 та №0000174230 від 14.03.2012р.

Під час розгляду справи суд здійснив заміну відповідача - Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на її правонаступника - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права, завдають шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, відтак підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. 04.07.2013р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з огляду про наступне. Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПК України) проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (код за ЄДРГІОУ 21560766) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (31263808), ПП «Комманд» (37081766), ПП «Базис Торг» (36165986), ТОВ «Аквамарин» (32836776), ПП «Ротонда Торг» (36165656), ПП «Габарит-груп» (35941644), ПП «Гранд-М» (33581667), ПП «Райс-М» (33655597), ПП «Грандпродукт» (34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (36070617), ТОВ «Бренд Строй» (36165567), ПП «Сіті Буд» (37081640), ПП «Скипер» (37081677), ПП «Добре Місто» (37081745), ПП «Мобкримторг» (37081792), ПП «Визит Торг» (37081939), ПП «Нантехімидж» (37081965), ПП «Кримторг» (32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (32841299), ПП «Укрторгпартнер» (36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (32100553), ПП «Євроградстрой» (34836406), ПП «Прима Торг» (37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (37132621), Фірма «Капітель Плюс» (31095815), КП «Альянс» (32468182), ПП «Пан Буд» (37081614), ПП «Бсллатрикс» (37081991), ПП «Севелітстрой» (35096833), ПП «Мастер Торг» (37196250) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.02.2013р. № 225/42-10/21560766.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0000164230 від 14.03.2013 р, яким відповідно до п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі: 33 916,00 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень 00 копійок);

- № 0000174230 від 14.03.2012 р. (14.03.2013 p.), яким відповідно до п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.З. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 160 065,00 грн. (сто шістдесят тисяч шістдесят п'ять гривень 00 копійок).

Позивач категорично не погоджується із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкових повідомлень рішень №0000164230 та №0000174230 від 14.03.2012р., суд, керуючись податковим законодавством, а також частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірних податкових повідомлень - рішень чинному законодавству та законність процедури їх прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

В ході перевірки, відповідачем встановлено, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ ВПБ «Строитель-плюс» (код ЄДРІІОУ 31263808), ТОВ «Бренд-строй» (код ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (код ЄДРГПОУ 37081640) та КП «Альянс» (код ЄДРГПОУ 32468182) (далі - контрагенти), відносно яких порушено кримінальну справу за фактом фіктивності підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності.

Так, відповідачем у ході перевірки отримано лист Державної податкової служби України від 23.05.2012р. №14662/7/22-1217, з якого вбачається, що досудовим слідством у кримінальній справі №69-0146 встановлено, що протягом 2009-2012р. на території АР Крим діяла група осіб, яка діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджет), та заволодіння бюджетними коштами.

Як слідує із матеріалів перевірки, позивач за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. мав фінансово - господарські взаємовідносини з ПП «Сіті Буд» (код СДРІІОУ 37081640) на підставі договорів Кримської філії ПАТ «Укртелеком» від 12.04.2011 р №33 1 /01 8701 -863 та від 10.11.2011 р. № 277/01 8701 -2001, якими передбачено виконання роботи по ремонту системи опалювання будівлі ЦТП № 5 за адресою м. Бахчисарай, вул. Радянська, 7.

При цьому, в ході досудового слідства в рамках кримінальної справи керівник вказаного контрагента надав пояснення щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Допитаний ОСОБА_1, пояснив що фактично підприємство поставки товару, послуг не здійснювало на підприємстві він підписував документи за грошову винагороду.

Також, суд встановив, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Бренд - строй» (код ЄДРПОУ 36165567) на підставі договору від 17.10.2011р. № 1245 Філії «Дирекції первинної мережі ПАТ «Укртелеком» по виготовленню технічної документації з реконструкції котельні УЄЛКС-11 вул. Промислової, 3-а у м. Севастополь.

Під час перевірки позивачем на підтвердження взаємовідносин із даним контрагентом надано акт виконаних робіт, в якому не вказано дата та номер договору на суму 15270,0 грн., в т.ч. ІІДВ 2545,0 грн., проте сам позивач стверджує, що в актах наявні всі обов'язкові реквізити.

Проте, із матеріалів перевірки вбачається, що керівник ТОВ «Бренд - строй» в ході судового слідства надав пояснення щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. ОСОБА_2 робила садівником у ОСОБА_3, яка запропонувала їй стати засновником та директором ТОВ «Бренд Строй».

Також, у періоді з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182). На підтвердження відповідної діяльності позивачем надано ряд договорів на виконання робіт з будівництва ліній зв'язку з метою надання послуг зв'язку бізнес-споживачам. Договір, акт приймання - передачі виконаних робіт (Ф. №КБ-2в) підписали: від імені Підрядника Директор КП «Альянс» ОСОБА_4, від імені Замовника Директор КФ ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_5

Водночас, згідно вироку Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 10.04.2013р. (належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах судової справи) ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за здійснення реєстрації юридичних осіб, зокрема БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг», та «Кримспецтехнолоджи» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Щодо посилання відповідача на матеріали досудового слідства та вирок Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Матеріалами справи підвтерджено, що за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ ВПБ «Строитель-плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) по операції перевезення вугілля. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контагентом посилався на акт здачі-прийомки виконаних робіт від 15.06.2010р. на суму 6210 грн., в т.ч. ПДВ 1035 грн.. в якому прізвище, ім'я, по батькові осіб Виконавця та Замовника, які підписували документи не вказані. Отже, встановити осіб, що здійснювали відповідні операції не можливо.

Крім того, в рамках кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4 переслідуючи умисел, направлений на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, вказані особи документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно - матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого занижения своїх податкових зобов'язань і податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

При цьому, звірками контрагентів позивача встановлено порушення ними ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що господарські зобов'язання позивача з контрагентами мали реальний характер, що підтверджується укладеними між ними договорами, при підписанні яких сторони дійшли згоди про виконання робіт, порядок передачі та приймання робіт, що підтверджується актами виконаних робіт, з огляду про наступне.

Системний аналіз чинного законодавства України свідчить про те, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Так, суд зазначає, що наявність в матеріалах справи податкових накладних, на які посилається позивач також не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальний реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідною умовою для відображення операцій у складі валового доходу, валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту є факт реалізації/придбання товарів та послуг.

Таким чином, поставка товарів (надання послуг) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів для цілей оподаткування податком па прибуток або податкових зобов'язань для цілей оподаткування податком на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (підпункт 2.16 пункту 2 Положення).

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст. 198 Кодексу).

Суд звертає увагу на те, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті - Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та КП «Пан Альянс».

Позиція суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 березня 2012р.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем доведено правомірність спірних рішень, доводи позивача спростовані імперативними приписами чинного законодавства та матеріалами справи, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень - рішень, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур