Ухвала суду № 32390889, 10.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"10" липня 2013 р. Справа № 806/710/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю представника позивача Бондарчука З.В.

представника відповідача Летушева М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2013 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є 31.01.2013 року звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0006492200 від 06.11.2012 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби №0006492200 від 06.11.2012 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки правочин по придбанню товарів від ПП "Елітнрад" та ДП "Граніт Україна" визнано таким, що не спричинив реального настання правових наслідків, податковий кредит з поставки запасних частин та комплектуючих до обладнання є завищеним на суму 28 339,67 грн. Вважають, що постанову суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Елітград" за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складений акт №1220/22-00/33864982 від 18.10.2012 року.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення:

- ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ПП "Елітград" до реальних вигодонабувачів за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 28 339,67 грн., в т.ч. за травень 2011 року - на суму 28 339,67 грн.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного оскарження до ДПА в Житомирській області та ДПС України, Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення від 06.11.2012 року №0006492200 про збільшення суми грошового зобов"язання в розмірі 28 340,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання і оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського облік} фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства.

Первинні документи - це документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи мають бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлено, між Дочірнім підприємством "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є (покупець) та ПП "Елітград" (продавець) укладено договір №181 від 20.05.2011 року про передачу у власність товару, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах договору запасні частини та комплектуючі до дробильного устаткування, авто та електрообладнання (а.с. 144-146).

На виконання умов даного договору постачальником (продавцем) виписувались рахунки-фактури (а.с.118,119), податкові накладні (а.с.122-124), видаткові накладні (а.с.120,121).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення". Даний факт в ході проведення перевірки та в судовому засіданні відповідач не спростував.

Придбання товарів, зазначених у рахунках-фактури, підтверджується платіжним дорученням №14087, згідно якого Дочірнє підприємство "Граніт Україна" (платник) слатив за запчастини ПП "Елітград" (отримувач) згідно рах. №1006, №1007, №1008 170038,00 грн. в т.ч. ПДВ 28339,67 9 (а.с. 118).

Перевезення продукції, товару (вантажу) від ПП "Елітград" до Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є підтверджується товарно-транспортною накладною, подорожніми листами (а.с.125-127).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ПП "Елітград" зареєстровано як платник податку на додану вартість та перебувало в Державному Реєстрі юридичних осіб.

Основним видом діяльності Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є, згідно статуту, є будівництво автошляхів та інших шляхів сполучень, а тому придбані у ПП "Елітград" (ось натяжная ЄКГ-5 №1080.33.17, вал ведущий ЄКГ-5 №1080.33.57, стенка ковша передняя ЄКГ-5 №1080.52.02) в подальшому використовувались позивачем в господарській діяльності підприємства.

Реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ПП "Елітград" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а придбання товару пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Щодо нікчемності правочину.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на висновки акту перевірки ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя №520/23-212/37077000 від 25.06.2012 року є безпідставним, оскільки в акті не досліджувались питання взаємовідносин ПП "Елітград" з позивачем. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Таким чином, посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання податкової вигоди, зокрема, права на формування податкового кредиту, є безпідставним.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0006492200 від 06.11.2012 року, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: Л.В. Кузьменко Є.М. Мацький

Повний текст cудового рішення виготовлено "15" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Дочірнє підприємство "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є вул.Леваневського,22,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу Новоград-Волинська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул.Ушакова,3,м. Новоград-Волинський,Житомирська область,11700