Ухвала суду № 32389853, 03.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 9104/106007/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року по справі № 2а-154/12/0970 за позовом Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року № 5824211502,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Зелене господарство» (далі - ПАТ «Зелене господарство») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 26 грудня 2011 року № 5824211502.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року вказаний вище позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 26 грудня 2011 року № 5824211502.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань у порядку календарної черговості виникнення такого боргу. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, хоча їх належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДПІ у м. Івано-Франківську було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2008 року ПАТ «Зелене господарство», за результатами якої складено акт перевірки від 06 грудня 2011 року № 12596/15-2/05479378.

Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення ПАТ «Зелене господарство» граничних строків сплати самостійно визначеного зобов'язання з податку на додану вартість, визначених статтею 57 Податкового кодексу України, за квітень 2008 року в розмірі 46473.00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року № 5824211502, яким до ПАТ «Зелене господарство» застосовано штрафні санкції у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу у розмірі 9294.67 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику податку, тому суми податкових зобов'язань вважаються сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків. Крім цього, контролюючий орган не вправі з метою погашення платниками податків податкового боргу змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.

Пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону встановлена рівність бюджетних інтересів та зазначено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Тобто, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12 травня 1994 року № 37 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) облік, контроль і складання звітності щодо платежів, які надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.

Згідно з пунктом 5.3 вищезазначеної Інструкції при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту «Призначення платежу» на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляються дата та підпис відповідальної особи.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що у податкового органу, який є суб'єктом владних повноважень і зобов'язаний діяти на підставі та в межах, визначених законом, відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, зазначеного платником податків при його внесенні з метою погашення податкового боргу.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав свої зобов'язання протягом граничних строків, відтак, відповідач не вправі був застосовувати до нього штрафні (фінансові) санкції, передбачені статтею 126 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року по справі № 2а-154/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС