Постанова № 32389809, 09.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа№ 925/365/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж

на рішення господарського суду Черкаської області від 16.05.2013р.

у справі № 925/365/13-г (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Канівського комунального підприємства теплових мереж

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_3

2) ОСОБА_4

про стягнення 8 557,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Канівське комунальне підприємство теплових мереж (далі - позивач) звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 6643,89 грн. заборгованості за договором № 165 від 01.10.2002р. за послуги теплопостачання у період з жовтня 2010р. по 15.12.2012р., 287,03 грн. 3% річних, 1460,93 грн. пені та 185,64 грн. 64 коп. втрат внаслідок інфляції.

Судом першої інстанції до участі у справі залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.05.2013 р. у справі № 925/365/13-г в позові відмовлено повністю. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами наявності обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 16.05.2013р. у справі № 925/365/13-г скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини, які мають значення для справи, а також не надано належної оцінки наявним у справі доказам. Також, скаржник у апеляційній скарзі наводить доводи, аналогічні, викладеним у позові.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013р. у справі № 925/365/13-г апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 09.07.2013р.

У судовому засіданні 09.07.2013р. суд заслухав пояснення представників сторін Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача заперечив проти доводів скарги.

Представники третіх осіб у судове засідання 09.07.2013р. не з'явилися. Про час та місце розгляду скарги треті особи повідомлялися своєчасно та належним чином. Від третьої особи 1 надійшла заява про розгляд скарги без участі третьої особи 1.

Враховуючи належне повідомлення третіх осіб, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 77 ГПК України для відкладення розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

01 жовтня 2002 року сторони уклали договір №165 про постачання теплової енергії в гарячій воді (на потреби опалення та гарячого водопостачання) (далі - договір, а.с. 7, 8), за умовами якого теплопостачальна організація (позивач) зобов'язався постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

Як вбачається з абзацу 1 тексту договору, місцем постачання теплової енергії є "ІІІ поверх Кошового,2".

Згідно з положеннями пункту 2.3 договору визначено, що початок і закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами (три доби із середньодобовою температурою +8 градусів Цельсія) по рішенню міськвиконкому. Договір на опалення об'єктів заклечається на весь опалювальний період і при відсутності приладів обліку відключення раніше (пізніше) офіційного закінчення опалювального періоду не допускається. При невиконанні цієї вимоги споживач оплачує теплопостачальній організації понесені витрати за заявлене тепло.

Згідно з п. 6.1, 6.2 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. У випадку зміни тарифів, визваних подорожчанням собівартості теплової енергії, нові являються обов'язковими для сторін з часу вводу їх в дію. Розрахунковим періодом є календарний місяць. При цьому оплата за одержане тепло проводиться в порядку згідно додатку №1 до договору.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набуває чинності з 01.10.2002 та діє до 01.10.2003.

Відповідно до п. 10.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін про припинення дії договору, або його перегляд.

Відповідно до п.7 Додатку №1 до договору (введено в дію з 15.10.2004р., а.с.9) визначено, що розрахунки за спожите тепло здійснюються споживачем на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації на підставі виставлених теплопостачальною організацією рахунків до 5 числа слідчого за розрахунковим місяця (а.с.9).

Згідно з п. 9 Додатку № 1 орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить з ПДВ 821,40 грн.

У відповідності до додатку №1 Договору теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, при цьому опалювальна площа становить 47,7 кв.м.

Відповідно до Додатку № 2 до договору «Розмежування балансової належності теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем», внутрішньо будинкові мережі по АДРЕСА_2 знаходяться на балансі відділу комунального майна на технічному обслуговуванні ЖЕК (а.с.9 зворот).

Відомостей про місцезнаходження точки споживання теплової енергії відповідачем матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що 08.11.2005 р. на підставі договору купівлі-продажу будівлі НОМЕР_1, нежиле приміщення першого поверху магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 44,7 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_2 було придбане в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.108, 109).

15.02.2008 року відповідачем згідно договору дарування передано у власність 1/2 (одну другу) нежилого приміщення загальною площею 52,3 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_3. Право власності зареєстроване 17.02.2008 року у Канівському виробничому відділку КП „Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації„ номер запису 59 в книзі 51/1 (а.с.110).

21.07.2009р. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися із заявою до позивача, у якій просили відключити магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, від системи центрального теплопостачання, починаючи з опалювального періоду 2009-2010 років. Згідно з штампом вхідної кореспонденції №74 ж зазначену заяву позивач отримав 24.07.2009 р. (а.с.113).

10.08.2009р. відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися із заявою до Канівського міського голови, у якій просили надати дозвіл на від'єднання магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» від центральної теплової мережі та надати дозвіл на підключення магазину до індивідуального опалення (а.с.124).

В матеріалах справи наявні рахунки позивача на оплату послуг по теплопостачанню (а.с. 13-17), а саме: №0001267 від 21.10.2010 на суму 360,66 грн.; № 0001406 від 11.11.2010 на суму 634,20 грн.; №0001622 від 14.12.2010 на суму 634,20 грн.; №0000029 від 12.01.2011 на суму 634,20 грн.; №0000192 від 14.02.2011 на суму 634,20 грн.; №0000360 від 14.03.2011 на суму 634,20 грн. ; №0000531 від 18.04.2011 на суму 371,11 грн.; №0001261 від 27.10.2011 на суму 88,66 грн.; №0001351 від 15.11.2011 на суму 709,92 грн.; №0001517 від 14.12.2011 на суму 792,31 грн.; №0000030 від 19.01.2012 на суму 912,16 грн.; №0000184 від 10.02.2012 на суму 800,64 грн.; №0000345 від 12.03.2012 на суму 689,12 грн.; №0000513 від 17.04.2012 на суму 233,46 грн.; №0001201 від 25.10.2012 на суму 146,90 грн.; №0001312 від 07.11.2012 на суму 618,38 грн.; №0000027 від 14.01.2013 на суму 912,16 грн.; №0001486 від 10.12.2012 на суму 801,47 грн.

21.12.2010р. відповідач звернувся до позивача із заявою з проханням розбити суму заборгованості 2800 грн. на 9 місяців до 01 жовтня 2011 року, а поточні нарахування відповідач зобов'язався сплачувати своєчасно (а.с.11).

31.12.2010р. за вих. №693 позивач надіслав відповідачу лист, в якому повідомив, що він не заперечує проти реструктуризації заборгованості за спожиту теплову енергію по магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" в розмірі 2 803 грн. 79 коп. на 9 місяців, проте відповідачу необхідно буде сплачувати щомісячно, починаючи з 01 січня 2011 року по 01 жовтня 2011 року суму реструктуризованої заборгованості в розмірі 311 грн. 53 коп. та поточні щомісячні платежі. Позивач запропонував відповідачу з'явитися для укладення Договору реструктуризації за адресою: 19000, АДРЕСА_3 (а.с.11, зворот).

В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач посилається на те, що за відповідачем згідно укладеного договору № 165 від 01.10.2002р. з урахуванням угоди про реструктуризацію заборгованості, рахується заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги теплопостачання на суму 6643,89 грн. Також, з огляду на порушення умов договору та прострочення виконання зобов'язання за договором, позивач нараховує 3 % річних у сумі 287,03 грн., інфляційні у сумі 185,64 грн. та 1460,93 грн. пені.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до приписів статті 179 ГК України, та виходячи із системного аналізу положень статей 1, 9, 20, 24, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" слід дійти висновку, що одержання житлово-комунальних послуг є правом, а не обов'язком споживача, який вправі відмовитися від такої послуги; наведеними нормами законодавства передбачено обов'язковість укладення договору у разі користування споживача житлово-комунальною послугою, а не обов'язок споживача користуватися житлово-комунальною послугою.

Відповідно до п. 10.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін про припинення дії договору, або його перегляд.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, реалізуючи своє право, передбачене п. 10.4 Договору, 21.07.2009р. відповідач ОСОБА_2 звернулася із заявою до позивача про відключення від системи теплопостачання, починаючи з 2009-2010рр.

Колегія суддів погоджується, що зазначена заява фактично є відмовою від подальшого надання позивачем послуг з теплопостачання та свідчить про відмову від пролонгації та припинення дії договору.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набуває чинності з 01.10.2002р. та діє до 01.10.2003р.

Виходячи зі змісту пунктів 10.1, 10.4 договору вбачається, що відповідачем дотримано термін (не менше 1 місяця) на повідомлення позивача про відмову від пролонгації дії договору після 01 жовтня 2009 року.

Доказів надання відповідачу відповіді на заяву від 21.07.2009р. позивач суду не надав.

Посилання позивача на те, що витяг із журналу вихідної кореспонденції позивача підтверджує надсилання відповіді відповідачу та третій особі ОСОБА_4, правомірно не взятий судом першої інстанції до уваги, оскільки, по-перше, зазначений журнал є документом, що складений позивачем, тобто заінтересованою особою, по-друге, зі змісту записів в журналі вбачається, що відповіді направлялися на адресу - АДРЕСА_2, тоді як місцезнаходження підприємця ОСОБА_2 є АДРЕСА_1.

Інших доказів того, що позивач належним чином повідомив відповідача ОСОБА_2 про відмову від відключення її магазину від теплопостачання після 15.10.2009., ні суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Посилання позивача на те, що договір з відповідачем не припинився, оскільки в подальшому ОСОБА_2 сплачувала за теплопостачання, а також подавала відповідну заяву про реструктуризацію боргу і зобов'язувалася сплачувати поточні платежі, колегією суддів відхиляється з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося договір у п. 10.1 та 10.4 містить умови, за яких споживач (абонент) може відмовитися від подальшої пролонгації договору, якщо подасть в місячний строк до закінчення строку дії договору відповідну заяву про припинення договору.

Судом вже встановлено, що така заява відповідачем була подана в межах строку передбаченого умовами договору.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за вказаних обставин слід дійти висновку, що договір між позивачем та відповідачем припинився.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ні законодавством, ні договором не передбачено умов, за яких договір, який припинив свою дію, автоматично (пролонгується) продовжується у зв'язку з діями однієї з його сторін.

Стосовно того, що між сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, колегія суддів, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність такого договору.

Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Згідно ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Текст договору реструктуризації відсутній у матеріалах справи і позивач суду його не надав.

Твердження позивача, що сторони свої конклюдентними діями підтвердили існування такого договору, колегією суддів відхиляється, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 642 ЦК України визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Як вбачається з листа-відповіді позивача від 31.12.2010р. № 693 (а.с.11 зворот), зазначена відповідь на пропозицію відповідача щодо реструктуризації не є безумовною, оскільки позивачем заявлено про необхідність явки відповідача до розрахункового відділу для укладення договору, що, до того ж, свідчить, що сторонами не досягнуто всіх істотних умов договору.

Крім того, колегія суддів враховує наступні обставини.

Враховуючи укладені між відповідачкою та третіми особами договори, згідно з якими частини приміщення за адресою АДРЕСА_2 08.11.2005 р. та 15.02.2008р. було відчужено, у власності у підприємця ОСОБА_2 станом на 21.07.2009р., як вірно зазначив суду першої інстанції, перебувало два приміщення, розташованих по АДРЕСА_2 - на першому та третьому поверхах. При цьому, починаючи з опалювального сезону 2008-2009 років позивачем могли надаватися послуги з постачання теплової енергії відповідачу опалювальною площею 1/2 (однієї другої) нежилого приміщення першого поверху по АДРЕСА_2.

Водночас, виходячи з умов договору та Додатків №№ 1,2 до договору, місцем постачання теплової енергії є "ІІІ поверх Кошового,2, проте, позивач не доводить суду належними і допустимими доказами, за опалення якого саме приміщення, належного ОСОБА_2 (І чи ІІІ поверху), чи ОСОБА_3 (частина приміщення на І поверсі), позивач просить стягнути кошти.

Отже, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості не підлягають задоволенню.

З огляду відсутність підстав для стягнення основної заборгованості, колегія суддів вважає, що відсутні підстави також для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних, а тому в цій частині позову слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивачем не доведено та вони не є обґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 16.05.2013р. у справі № 925/365/13-г відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 16.05.2013р. у справі № 925/365/13-г без змін.

2. Матеріали справи № 925/365/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Рудченко С.Г.

Повний текст складено та підписано 10.07.2013р.