Рішення № 32389318, 08.07.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.2013 Справа № 901/1440/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс - Агро»

про стягнення 754 425,83 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача Король Л.В., представник, довіреність від 02.10.2012

Від відповідача Поставничий Ю.М., представник, довіреність № 3 від 02.01.2013

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс - Агро» про стягнення 88 798,92 грн. заборгованості, 1 616,50 грн. 3% річних, 80 984,61 грн. пені та штрафів в розмірі 65 9700 грн., 134 426,00 грн. та 245 700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем умов договору № 1-Б від 27.03.2012 в частині повної поставки оплаченого позивачем товару.

В процесі розгляду справи позивачем збільшені позовні вимоги.

Так, позивач просив стягнути з відповідача 88 798,92 грн. заборгованості,

1 616,50 грн. 3% річних, 80 984,61 грн. пені, 65 970,00 грн. штрафу, 134 426,00 грн. штрафу, 245 700,00 грн. штрафу, а також 136 929,80 грн. збитків спричинених позивачу внаслідок укладення договору на перевезення товару.

Відповідач позов не визнав, у відзиві зазначив, що договірні обов'язки перед позивачем ним виконані в повному обсязі; товар, який відповідач повинен був передати позивачу, останнім отриманий; вимоги позивача про сплату штрафних санкції заявлені безпідставно, оскільки не ґрунтуються на договорі; збитки, розраховані позивачем за перевезення товару в розмірі 136 929,80 грн. понесені позивачем за його власний розсуд, підстав для стягнення таких збитків з відповідача відсутні.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2013 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Чумаченко С.А. та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 06.06.2013 розгляд справи відкладений на 17.06.2013.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2013 № 287 справа № 901/1440/13-г у зв'язку з відрядженням судді Чумаченко С.А. передана до провадження судді Пукаса А.Ю.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 справа №901/1440/13-г прийнята до провадження суддею Пукасом А.Ю.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.07.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, з огляду на їх безпідставність.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.03.2012 між позивачем (сторона 1) та відповідачем (сторона 2) укладений Договір № 1-Б/12 (т. 1, а.с. 12-14), відповідно до пункту 1.1 якого сторона 1 зобов'язується в строки, встановлені цим договором, передати стороні 2 400 тон амофосу ТУ 24.1-32785994-004/2007, а сторона 2 зобов'язується поставити стороні 1 в строки, встановлені цим договором, насіння сої за якістю та кількістю у відповідності з умовами цього договору.

Пунктом 2.1 позивач зобов'язався передати відповідачу 400 тон амофосу за ціною 5 850,00 грн./тон., на загальну суму 2 340 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.2.1 Договору встановлені гарантії та обов'язки відповідача, а саме - поставити позивачу насіння сої у кількості 783 тони, вартістю 2 987,00 грн./тон. до 31.08.2012 на загальну суму 2 340 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.2.2 Договору відповідач гарантував, що насіння сої будуть відповідати наступним показникам:

- волога - не більш 12%;

- сміттєва домішка - не більш 2%;

- олійна домішка - не більш 10%;

- сирий протеїн - не більш 33% при вологості не менш 9%;

- інші показники відповідно ДСТУ 4964:2008.

Поставлене насіння сої повинні бути без самозаймання та теплового пошкодження під час сушки, мати форму, колір та запах, властивий нормальному стану насіння сої (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 2.4 Договору передача сої по якості здійснюється стороною 2 на підстав показників, визначених лабораторією Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро».

Пунктом 2.5 Договору визначено, що прийом сої стороною 1 здійснюється за кількістю на умовах СРТ в редакції Інкотермс 2010 року.

Соя поставляється виконавцем насипом автомобільним або залізничним транспортом (пункт 2.6 Договору).

Розділом 4 Договору встановлена відповідальність сторін.

Так, пунктом 4.2 Договору встановлено, що у разі невиконання зобов'язань з поставки насіння сої в строки до 30.09.2012, сторона 2 виплачує стороні 1 штраф в розмірі

65 970,00 грн.

У разі невиконання зобов'язань з поставки сої в строк до 31.10.2012 сторона 2 оплачує стороні 1 штраф в розмірі 134 426,00 грн. (пункт 4.3 Договору).

За порушення строків виконання зобов'язань при поставки сої стороною 2 більш ніж на 60 календарних днів, сторона 2 сплачує стороні 1 грошову компенсацію в розмірі суми Договору, визначеною пункту 2.1.1 та штраф в розмірі 10,5% від цієї суми. Також, з зазначеної в даному пункті дати стороні 2 нараховується пені в розмірі 0,6% від суми, зазначеної в пункті 2.1.1 Договору за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Листами від 06.09.2012 відповідач звертався до позивача із запропонуванням внести зміни до Договору в частині перегляду ціни договору, у зв'язку зі зміною ціни сої та амофосу (т. 1, а.с. 15, 16).

Позивач відмовився вносити зміни до Договору (т.1, а.с. 17).

За твердженням позивача договірні обов'язки ним виконані в повному обсязі, амофос поставлений на адресу відповідача в обсязі та за ціною, визначеними Договором, однак відповідач взяті на себе обов'язки за Договором не виконав, у встановлений строк насіння сої не поставив, у зв'язку з чим 19.09.2012 позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранставрія» договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 8-Т/13(т. 1, а.с. 26-29).

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Автотранставрія» взяло на себе обов'язок доставити ввіреній йому вантаж до пунктів призначення на території України згідно з товарно-транспортними накладними та заявками.

З умов Додаткової угоди до договору № 8-Т/12 про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.10.2012 вбачається, що ТОВ «Каховка Протеїн Агро» доручило Товариству з обмеженою відповідальністю «Автотранставрія» доставити вантаж - сою врожаю 2012 року від відправника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс-Агро» до вантажоотримувача - ТОВ «Каховка Протеїн Агро» (т.1, а.с. 110).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 8-Т/12 від 19.09.2012, ТОВ «Автотранставрія» за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) доставляло на адресу позивача сою (т. 1, а.с. 111-116), про що також свідчать відповідні товарно-транспортні накладні (т. 1, а.с. 123-168).

Крім того, позивач стверджує, що відповідно до видаткової накладної № РН-0000025 від 29.10.2012 відповідач поставив на адресу позивача сою врожаю 2012 року у кількості 782,456 тон на загальну суму 2 251 203,88 грн. (т.1, а.с. 169).

Проте, оскільки умовами Договору № 1-Б/12 від 27.03.2012 передбачений обов'язок відповідача поставити сою на загальну суму 2 340 000,00 грн., відповідач, за твердженням позивача, недопоставив товар на суму 88 798,92 грн.

На думку позивача, зазначене є підставою для стягнення з відповідача різниці між вартістю товару, який поставлений відповідачем за видатковою накладною від 29.10.2012 та вартістю товару, яка обумовлена сторонами в пункті 2.2.1 Договору.

Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач не поставив товар в строк, який визначений Договором, відповідач на думку позивача повинен сплатити штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, понесені ним при перевезенні товару.

Наведене стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро» із даним позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між сторонами у справі укладений договір, предметом якого є взаємна поставка товару.

Загальне правило виконання зустрічних зобов'язань встановлено частиною 2 статті 538 Цивільного кодексу України, яка передбачає одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач просить стягнути 88 798,92 грн. заборгованості, 1 616,50 грн. 3% річних, 80 984,61 грн. пені, 65 9700 грн. штрафу, 134 426,00 грн. штрафу, 245 700,00 грн. штрафу, а також 136 929,80 грн. збитків заподіяних позивачу внаслідок укладення договору на перевезення товару.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення 88 798,92 грн. позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 1-Б/12 від 27.03.2012 умовами якого передбачений обов'язок відповідача в строк до 31.08.2012 року поставити позивачу сою врожаю 2012 року у кількості 783 тони, вартістю 2 987,00 грн. за 1 тону на загальну суму 2 340 000,00 грн.

Позивач стверджує, що фактично товар був поставлений відповідачем на суму 2 251 203,88 грн., у кількості 782,456 тони, тобто відповідач недопоставив товар на суму 88 798,92 грн.

З матеріалів справи та з пояснень представника позивача випливає, що сума 88 798,92 грн. - це різниця між вартістю поставленого відповідачем товару за видатковою накладною № РН-0000025 від 29.10.2012 та вартістю товару, яка зазначена в пункті 2.2.1 Договору.

Пунктом 2.2.1 укладеного між сторонами Договору встановлений обов'язок відповідача поставити позивачу насіння сої у кількості 783 тони, вартістю 2 987,00 грн./тон. до 31.08.2012 на загальну суму 2 340 000,00 грн. з ПДВ.

Проте такі висновки позивача, на думку суду, є безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, з огляду на таке.

Як стверджував представник позивача в процесі розгляду даної справи, у зв'язку з тим, що відповідач не розпочав поставку сої у встановлений договором строк, він уклав договір с транспортною компанією, яка протягом 8-14 жовтня 2012 року здійснила перевезення вантажу - врожаю сої від підприємства відповідача до підприємства позивача, на підтвердження чого позивачем надані копії товарно-транспортних накладних № 54 від 08.10.2012, № 53 від 08.10.2012, № 52 від 08.10.2012, № 58 від 09.10.2012, № 61 від 09.10.2012, № 61 від 09.10.2012, № 60 від 09.10.2012, № 62 від 09.10.2012, № 59 від 09.10.2012, № 67 від 10.10.2012, № 63 від 10.10.2012, № 66 від 10.10.2012, № 65 від 10.10.2012, № 64 від 10.10.2012 № 70 від 11.10.2012, № 68 від 11.10.2012, № 68 від 11.10.2012, № 68 від 11.10.2012, № 69 від 11.10.2012, № 69 від 11.10.2012, № 72 від 11.10.2012, № 72 від 11.10.2012, № 71 від 11.10.2012, № 71 від 11.10.2012, № 88 від 13.10.2012, № 91 від 14.10.2012, № 82 від 13.10.2012, № 94 від 14.10.2012, № 95 від 14.10.2012 № 83 від 13.10.2012, № 84 від 13.10.2012, № 92 від 14.10.2012, № 80 від 12.10.2012 № 78 від 12.10.2012, № 76 від 12.10.2012, № 74 від 12.10.2012, № 73 від 12.10.2012, № 75 від 12.10.2012, № 81 від 13.10.2012, № 90 від 14.10.2012, № 85 від 13.10.2012, № 99 від 15.10.2012 (т.1, а.с. 123-168).

Крім того, позивач зазначає, що поставка вантажу - врожаю сої на його адресу від відповідача, підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Дослідивши надані позивачем Акти, судом встановлено, що згідно з Актом здачі-приймання робіт № 15 від 09.10.2012 на адресу позивача від відповідача поставлено 89,92 тони сої; за Актом № 17 від 10.10.2012 поставлено 146,92 тони сої; за Актом № 25 від 11.10.2012 поставлено 149,3 тони сої; за Актом № 29 від 12.10.2012 поставлено 148,44 тони сої; за Актом № 32 від 15.10.2012 поставлено 537,92 тони сої; за Актом № 55 від 31.10.2012 поставлено 21,42 тони сої (12,84+8,58) відповідно (т.1, а.с. 111-116).

Таким чином, згідно з вищезазначеними Актами та це не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, від відповідача на адресу позивача поставлено 1093,92 тони сої.

Одночасно, позивач стверджує, що за видатковою накладною № РН-0000025 від 29.10.2012 відповідач поставив позивачу сою у кількості 782,456 тони (а.с. 169).

З наведеного випливає, що загалом від відповідача на адресу позивача поставлено 1876,376 тони сої (1093,92 тони за Актами + 782,456 тони за видатковою накладною).

Пояснень з приводу поставки товару в більшій, ніж зазначено в Договорі кількості товару, представник позивача не надав, при цьому підтвердив, що поставка відбувалась протягом жовтня 2012 року, а видаткова накладна № РН-0000025 від 29.10.2012 є підсумковою та такою, що складена внаслідок всіх поставок.

Однак, суд повторно зазначає, що з доданих позивачем документів, зокрема, актів здачі-приймання товару (надання послуг), товарно-транспортних накладних, та видаткової накладної, вбачається, що кількість вантажу, яка передана позивачу значно перевішує кількість, яку відповідач зобов'язався поставити за Договором.

Доказів того, що поставка відбувалась на виконання будь-яких інших договорів суду не надано, пояснень з цього приводу представники сторін також не надали.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що в пункті 2.2.1 Договору визначена вартість сої в розмірі 2 987,00 грн. за тону, при цьому з видатковій накладній № РН-0000025 від 29.10.2012 вбачається, що позивачу поставлена соя за ціною 2 397,58 грн. за тону, тобто за ціною меншою, ніж сторони погодили в договорі.

Зазначеним спростовуються доводи позивача про неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині кількості поставленого товару, оскільки посилаючись на вищенаведені супровідні документи, особисто підтверджує факт поставки товару відповідачем в кількості більший, ніж зазначено в договорі та за меншою ціною.

Крім того, обґрунтовуючи вимоги про стягнення 88 798,92 грн. позивач посилається на те, що поставлена відповідачем соя не відповідала показникам, зазначеним у пункті 2.2.2 Договору, у зв'язку з чим позивач прийняв її за показниками своєї лабораторії та здійснив дії до «доведенню» її належних показників, що і призвело до зменшення залікової ваги зерна сої на 29.73 тони, вартістю 88 796,12 грн.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 5 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Як вбачається з пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідачем позивачу товару, останній, у разі поставки товару у меншій кількості, не відмовляючись від виконання договору, мав право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної поставки товару відповідачем, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов'язань, або відмовитись від прийняття товару взагалі.

Дослідивши матеріали справи, суд також звертає увагу, що між сторонами не виникло грошових зобов'язань, укладаючи договір № 1-Б/12 від 27.03.2012 сторони зобов'язались про взаємну поставку товару один до одного.

Обов'язку сплатити вартість товару, у разі його поставки в меншій кількості, Договором не передбачено, доказів зворотного позивачем суду не надано.

Одночасно, заслуговує на увагу факт направлення позивачем претензії на адресу відповідача.

Так, позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору він звертався до нього з претензією про стягнення суми заборгованості по Договору № 1-б/12 від 27.03.2012 (т.1, а.с. 20).

В зазначеній претензії позивач повідомив відповідача про те, що станом на 19.11.2012 відповідачем недопоставлений товар на суму 255 725,92 грн.

З опису вкладення до цінного листа № 16895794 (т. 1, а.с. 22) вбачається, що претензія на суму заборгованості 225 725,92 грн. направлена на адресу відповідача 26.11.2012.

Одночасно, слід звернути увагу на той факт, що в позовній заяві позивач зазначає, що відповідач поставив товар в жовтні 2012 року на суму 2 251 203,88 грн. та вартість недопоставленого товару складала 88 798,92 грн.

Крім того, до матеріалів справи долучена Угода про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (т. 1, а.с. 227), відповідно до умов якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс Агро» дійшли до взаємної згоди про припинення зобов'язань продавця перед покупцем у відповідності до умов Договору поставки № 1-Б/12 від 27.03.2012 (продаж амофосу) шляхом зарахування суми

2 251 203,88 грн. зарахуванням зустрічної однорідної вимоги продавця до покупця у відповідності до Договору поставки № 1-б/12 від 27.03.2012 (покупка сої) на суму 2 251 203,88 грн.

Пунктом 2 зазначеної угоди стороні дійшли згоди про припинення взаємних обов'язків сторін, передбачених пунктом 1 цієї угоди, з моменту її підписання.

При цьому слід завернути уваги, що зазначена угода складена сторонами 16.11.2012.

Наявність зазначеної угоди, на думку суду, спростовує доводи позивача про існування у відповідача заборгованості перед позивачем станом на 19.11.2012, про яку позивач повідомляв відповідача в претензії, яка направлена ним 26.11.2012.

Пояснень з приводу зазначених розбіжностей представник позивача в судовому засіданні не надав.

Крім того, при укладенні Угоди від 16.11.2012 сторони претензій одна до одної не заявляли.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частині 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час розгляду даної справи позивачем не доведено у встановленому порядку існування у нього підстав для вимагання від відповідача сплати вартості недоотриманого товару, як і не надано належних та допустимих доказів того, що товар поставлений відповідачем не відповідав зазначеній в договорі кількості, навпаки, матеріали справи свідчать про поставку відповідачу товару в більшому, ніж визначено умовами Договору обсягу, та за меншою ціною, ніж сторонами обумовлена.

Окремо суд зазначає, що надані позивачем докази мають суперечливі відомості, документи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, мають суттєві розбіжності, що виключає можливість встановити в якому обсязі, в якій саме час відбувалась поставка саме на виконання умов Договору № 1-Б/12 від 27.03.2012.

З огляду на викладене правових підстав для задоволення вимог про стягнення 88 798,92 грн. суд не вбачає.

Також, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення

1 616,50 грн. 3% річних, 80 984,61 грн. пені та штрафів в розмірах 65 970,00 грн.,

134 426,00 грн. та 245 700,00 грн., оскільки дані вимоги є похідними від вимог про стягнення

88 798,92 грн., в задоволенні яких судом відмовлено, з огляду на безпідставність та необґрунтованість.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно із законом чи договором неустойкою (штрафом, пенею).

Проте майнова відповідальність настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, (штрафу, пені).

Як вже зазначалось, грошові обов'язки у відповідача перед позивачем відсутні.

Крім того, згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані цим збитки.

Щодо позовних вимог про стягнення 136 929,80 грн. збитків, суд вважає, що в їх задоволенні також належить відмовити, з огляду на наступне.

Так, позивач зазначає, що через свою неправомірну поведінку завдав позивачеві збитків та посилаючись на пункт 2.5 Договору вимагає від відповідача відшкодування коштів, які сплачені ним за перевезення товару від підприємства відповідача до підприємства позивача.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що прийом сої стороною 1 (позивачем) здійснюється за кількістю на умовах СРТ в редакції Інкотермс 2010 року.

Згідно з правилами Інкотермс CPT, CIP, CFR, CIF, DAT, DAP і DDP продавець повинен організувати перевезення товару до погодженого місця призначення.

CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення)

Термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Виходячи з наведеного обов'язок здійснити поставку шляхом організації поставки покладений на продавця - відповідача у даному випадку.

Як стверджує позивач, у зв'язку з тим, що відповідачем дані умову договору не були виконані, організація перевезення товару не була здійснена, позивач 19.09.2012 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранставрія» Договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 8-Т/13(т. 1, а.с. 26-29).

За твердженням позивача ним понесені збитки у вигляді оплати вартості перевезення, які він і намагається стягнути з відповідача.

Однак, суд вважає, що дані вимоги безпідставні, оскільки Договір на перевезення укладений позивачем на його власний розсуд, доказів звернення до відповідача із відповідними вимогами про здійснення перевезення товару позивачем не надано, що на думку суду виключає підстави для стягнення таких збитків з відповідача.

В судовому засіданні 08.07.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 15.07.2013.

Керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити в позовному обсязі.

Суддя А.Ю. Пукас