Рішення № 32389292, 09.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.13р. Справа № 904/4566/13

За позовом International Trade Services GmbH (Інтернешинал Трейд Сервісиз ГмбХ), Austria, Vienna

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СДТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 103 731, 54 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Польянов Є.О. - представник (дов. від 27.04.2012р.)

від відповідача: Сизько О.В. - представник (дов. від 05.07.2013р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача та просить суд стягнути на свою користь заборгованість в розмірі 220 724,33 доларів США, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 167 581,88 доларів США, згідно контракту №Р004504 від 22.08.2008 року (надалі «Контракт»).

Підстави з якими позивач пов'язує свої позовні вимоги: відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунки за поставлений товар.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву від 08.07.2013 року заперечує проти позовних вимог та зазначає наступне:

- відповідач не має оригіналу контракту №Р004504 від 22.08.2008 року, на який посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, про його наявність відповідач дізнався під час ознайомлення з матеріалами справи №904/4566/13;

- контракт №Р004504 від 22.08.2008 року не містить найменування сторін, визначення щодо того хто є покупцем та продавцем, реквізити сторін. Таким чином, даний Контракт не може свідчити про наявність відносин купівлі-продажу саме між позивачем та відповідачем;

- зміст коносаменту, з яким позивач пов'язує початок перебігу строків на оплату товару, не містить посилання щодо отримання товару саме відповідачем. Також, матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували факт направлення позивачем даного коносаменту на адресу відповідача;

- контракт №Р004504 від 22.08.2008 року та всі інші документи, додані позивачем до позовної заяви, посвідчують лише факт купівлі товару "МФС Коммодітіз ГмбХ" та продаж цього товару Цзянгін Нью Матеріал Ко, ЛТД, які взагалі не є сторонами по даній справі. А отже, контракт №Р004504 від 22.08.2008 року, є неукладеним та не може створювати права та обов'язки для відповідача;

- до правовідносин, які виникають із контракту №Р004504 від 22.08.2008 року, повинні застосовуватися норми австрійського законодавства, що передбачено в нормами законодавства України та в самому контракті №Р004504 від 22.08.2008 року.

Позивач в своїх письмових поясненнях №29-2013 від 03.07.2013 року та №33-2013 від 09.07.2013 року зазначає наступне:

- всі документи, які надані позивачем до суду, свідчать про те, що відповідач визнав факт поставки, отримав товар та визнав факт наявності простроченої заборгованості, а отже посилання відповідача на те, що контракт №Р004504 від 22.08.2008 року не було укладено та що поставку не було здійснено, не відповідає дійсності. Сторони виконували контракт, а тому він не може розглядатися, як неукладений;

- у випадку обрання сторонами в контракті права, що підлягає застосуванню до їх правовідносин, суд, на підставі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосовує це право при вирішенні справи. Але сторони в контракті №Р004504 від 22.08.2008 року, також, обумовили можливість звернення до суду у юрисдикції відповідача, а отже, це фактично обумовлює можливість розгляду справи на підставі національного законодавства України.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.07.2013 року, заявив клопотання про огляд оригіналу контракту №Р004504 від 22.08.2008 року. Клопотання було відхилено з наступних підстав.

Судові засідання відбувались21.06.2013 року та 09.07.2013 року. В судовому засіданні 21.06.2013 року, позивач на виконання ухвали про порушення провадження у справі надав для огляду оригінали усіх документів, що засвідчено у протоколі судового засідання. Вказані оригінали були оглянуті судом, а також представником відповідача - Круть Т.М. (дов. від 17.06.2013року).

По справі оголошувалась перерва з 21.06.2013 року по 09.07.2013 року.

В судовому засіданні 09.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2008 року між International Trade Services GmbH (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СТД" (відповідач, покупець) укладено контракт №Р004504 (а.с.17, 25). Місце укладення контракту - Відень, Австрія.

В Контракті зазначено: «наші відносини регулюються австрійським законодавством й місцезнаходженням підприємства й місцем відправлення правосуддя є Відень. Однак, ми зберігаємо за собою право подавати позов у вашій юрисдикції».

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В ч.1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» № 2709-IV від 23.06.2005 року, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Отже, оскільки сторони в Контракті передбачили можливість розгляду справи в юрисдикції України, враховуючи вимоги ст.ст. 1,15 Господарського процесуального кодексу України, спір підлягає розгляду у господарському суді Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

В преамбулі Закону України «Про міжнародне приватне право» № 2709-IV від 23.06.2005 року встановлено, що цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

В п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право», право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», "Автономія волі", визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин

В ч. 2 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 43 (розділ VI Колізійні норми щодо договірних зобов'язань) Закону України «Про міжнародне приватне право», сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Таким чином, сторони, відповідно до ст.ст. 1, 4, 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», передбачили у Контракті, що до їх правовідносин повинно застосовуватись австрійське законодавство.

Отже, враховуючи вищевикладене, господарський суд при вирішенні справи № 904/4566/13 застосовує матеріально-правові норми австрійського законодавства.

Відповідно до умов Контракту, позивач повинен здійснити поставку товару - поліетилентерефталат в гранулах CZ-302 (марки Jade) в кількості 420 мт, на умовах FOB Шанхай, згідно з Інкотермс 2000. Походження товару - Китай.

Відповідно до Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) від 01.01.2000 року, термін FOB "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Згідно ст. А.4 Інкотермс, продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту.

Відповідно до ст. Б.4 Інкотермс, покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4.

Відповідно до об'єднаного коносаменту №BSSHA4403 від 10.09.2008 року (а.с.44), товар в кількості 420 мт, прийнято та завантажено на борт судна CSCL NINGBO V. 0052W, 10.09.2008 року, у Шанхаї (Китай).

10.09.2008 року позивачем, на підставі контракту №Р004504, було виставлено відповідачу відповідний рахунок-фактуру №AR08501410 (а.с.34) за товар, на загальну суму 604 800,00 доларів США.

Відповідно до умов Контракту, оплата товару проводиться на протязі 90 днів з дати коносаменту.

Таким чином, граничний строк оплати товару, відповідно до умов контракту та рахунку-фактури, 09.12.2008 року.

Позивач надав до суду переклад усіх документів доданих до позовної заяви та норм Загального цивільного уложення Австрії (а.с. 121-126), який засвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області - Железною О.В.

Відповідно до §1053 Загального цивільного уложення Австрії, за договором купівлі-продажу якась річ передається іншій особі за певну суму грошей. Як обмін, він належить до правових підстав набування власності. Це набування здійснюється лише за передачею предмету купівлі-продажу. До цієї передачі продавець зберігає за собою право власності.

В §1062 Загального цивільного уложення Австрії зазначено, що покупець зобов'язаний прийняти цю річ зразу ж або в обумовлений час, але водночас також заплатити гроші за покупку готівкою; у протилежному випадку продавець має право відмовити йому у передачі речі.

Згідно §1063 Загального цивільного уложення Австрії, якщо ж річ передається продавцем покупцеві без отримання грошей за покупку, то річ є проданою в борг і власність на нею зразу ж переходить на покупця.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право», при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави.

Згідно ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.

Вищезазначені норми Загального цивільного уложення Австрії кореспондуються та за своїм змістом відповідають ст.ст. 53, 54, 59 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року, яка ратифікована Україною та Австрією (надалі "Конвенція"), та нормам Цивільного кодексу України (ст.ст. 655, 692).

Так, в ст. 53 Конвенції встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 54 Конвенції, зобов'язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно з договором або згідно з законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу.

Згідно ст. 59 Конвенції, покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

В ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

В передбачені умовами контракту та рахунку-фактури строки, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив.

Відповідачем були надіслані на адресу позивача гарантійні листи №04/12-1 від 04.12.2008 року; №06/04-1 від 06.04.2010 року; №17/01-1 від 17.01.2011 року; №28/03-1 від 28.03.2011 року (а.с.63-68), в яких відповідач гарантував оплату заборгованості, згідно доданого ним графіку.

01.09.2011 року між позивачем (International Trade Services GmbH (Інтернешинал Трейд Сервісиз ГмбХ) та відповідачем (Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СТД"), в зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом №Р004504 від 22.08.2008 року, було укладено договір про внесення змін до контракту №Р004504 від 22.08.2008 року (а.с.69). Відповідно до цього договору:

- сторони дійшли згоди, що строк позовної давності за контрактом щодо стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені), відсотків за користування грошовими коштами складає 8 років;

- сторонами було зафіксовано, які платежі вже було здійснено по Контракту, яка сума відсотків нарахована за несвоєчасне виконання покупцем своїх обов'язків по Контракту. Так, в договорі визначено графік платежів, які були сплачені відповідачем, а саме:

26.03.2010 року сплачено 4 075,67 доларів США;

14.04.2010 року сплачено 25 000,00 доларів США

06.05.2010 року сплачено 25 000,00 доларів США;

16.06.2010 року сплачено 30 000,00 доларів США;

02.08.2010 року сплачено 30 000,00 доларів США;

06.09.2010 року сплачено 30 000,00 доларів США;

08.10.2010 року сплачено 30 000,00 доларів США;

15.10.2010 року сплачено 30 000,00 доларів США;

14.01.2011 року сплачено 25 000,00 доларів США;

11.02.2011 року сплачено 25 000,00 доларів США;

05.04.2011 року сплачено 25 000,00 доларів США;

25.05.2011 року сплачено 50 000,00 доларів США;

11.08.2011 року сплачено 50 000,00 доларів США.

Відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 404 075,67 доларів США. Заборгованість відповідача складає 220 724,33 долари США.

Отже, наявність вище встановлених фактів (наявність гарантійних листів відповідача про сплату заборгованості; укладення між сторонами договору про внесення змін до контракту; затвердження графіку погашення заборгованості відповідачем; часткова сплата заборгованості відповідачем), спростовує твердження відповідача щодо відсутності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем по контракту №Р004504 від 22.08.2008 року.

Факт не виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару, матеріалами справи встановлено.

Відповідно до умов контракту та рахунку-фактури, у разі прострочення платежу нараховується відсоток за прострочений платіж в розмірі 12%річних.

Перший платіж було здійснено відповідачем 26.03.2010 року. Тобто, відповідач є таким, що прострочив строк оплати поставленого товару.

Позивачем здійснено нарахування 12% річних (відсотки за користування чужими коштами) в сумі 167 581,88 доларів США, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо твердження відповідача про те, що контракт №Р004504 від 22.08.2008 року та всі інші документи, додані позивачем до позовної заяви, посвідчують лише факт купівлі товару "МФС Коммодітіз ГмбХ" та продаж цього товару Цзянгін Нью Матеріал Ко, ЛТД, які взагалі не є сторонами по даній справі, необхідно зазначити наступне.

23.08.2008 року між MFC Commodities GmbH (Покупець) та Jiangyin Xingyu New Material Co. Ltd (Продавець) укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до умов даного договору, покупець згодний купити, а продавець згодний продати продукт: поліетилентерефталат в гранулах CZ-302 (марки Jade), в кількості 420 мт.

Як вбачається із пункту А листа від 22.04.2013 року (а.с.24), International Trade Services GmbH - є 100% афілійованою (дочірньою) компанією MFC Commodities GmbH.

Отже, договір купівлі-продажу від 23.08.2008 року, свідчить (підтверджує) про факт покупки позивачем товару - поліетилентерефталату в гранулах CZ-302 (марки Jade), в кількості 420 мт, який в подальшому було поставлено відповідачу (Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СДТ") на підставі контракту №Р004504 від 22.08.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СДТ" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, б.6, код ЄДРПОУ 31270925) на користь International Trade Services GmbH (Millenium Tower 21 Floor, Handelskay 94-96, A-1200 Vienna, Austria, identnummer 1724010, Trade Register No. FN 119481 h) заборгованість в розмірі 220 724,33 доларів США, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 167 581,88 доларів США, витрати по сплаті судового збору в розмірі 62 074,64 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.07.2013 року

Суддя Я.С. Золотарьова