Постанова № 32389202, 04.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2126/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Проценко О.О.,

представника відповідача - Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2013 року № 0002182202/742 та № 0002172202/743.

В обґрунтування позовних вимог посилався на незаконність підстав документальної перевірки, порушення порядку оформлення результатів перевірок, невідповідність висновків перевірки фактичним обставинам, визначеним в акті, неправильне застосування норм законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В письмових запереченнях посилався на не підтвердження в ході перевірки реальності господарських операції позивача із ТОВ "Агро-Мікс Д", ПП "Артпрофіль", ТОВ "ВЮСТ", ПП ОСОБА_3, ПП "Новаторспецсервіс", ПП "Будматкомплект", ПП "Таір-1".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що у період з 13.02.2013 року по 20.03.2013 року податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлено атом перевірки від 27.03.2013 року № 2801/22.2-12/00446782.

За висновками вказаного акту перевірки позивачем порушено вимоги підпункту 14.1.231, пункту 14.2, підпункту 14.1.36, 14.1.2 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4541028 грн.; підпункту 7.2.1, 7.2.3 пункту 72, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.1, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України; частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 64934 грн.

Позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ заперечення до акту перевірки, на підставі якого Кременчуцька ОДПІ у відповіді на заперечення до акту від 09.04.2013 року № 9713/10/22 виклала висновки акту перевірки в наступній редакції: позивачем порушено вимоги підпункту 14.1.231, пункту 14.2, підпункту 14.1.36, 14.1.2 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 421943 грн.; підпункту 7.2.1, 7.2.3 пункту 72, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.1, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України; частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 71740 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 12.04.2013 року № 0002182202/742 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 93590,50 грн. та № 0002172202/743 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 521042,75 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також заниження доходу та відповідно заниження податку на прибуток в результаті взаємовідносин із ТОВ "Агро-Мікс Д", ПП "Артпрофіль", ТОВ "ВЮСТ", ПП ОСОБА_3, ПП "Новаторспецсервіс", ПП "Будматкомплект", ПП "Таір-1", які не мали реального товарного характеру.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абзаці 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем укладались угоди із ТОВ "Агро-Мікс Д", ПП "Артпрофіль", ТОВ "ВЮСТ", ПП ОСОБА_3, ПП "Новаторспецсервіс", ПП "Будматкомплект", ПП "Таір-1"" щодо придбання сировини та матеріалів.

На підтвердження фактичного виконання умов угод позивач надав суду податкові накладі, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Використання придбаного товару підтверджується звітами про витрату матеріалів, довідками руху сировини, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів тощо.

Дослідивши надані документи суд встановив, що позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад валових витрат та податкового кредиту ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" за перевіряємий період, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідно до положень статей 1-3, 9 якого дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, при цьому протилежне податковим органом не доводилось.

Кременчуцькою ОДПІ не встановлено фактів, які б ставили під сумнів наявність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агро-Мікс Д", ПП "Артпрофіль", ТОВ "ВЮСТ", ПП ОСОБА_3, ПП "Новаторспецсервіс", ПП "Будматкомплект", ПП "Таір-1", не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення, чи товарність таких господарських операцій. Кременчуцькою ОДПІ не надано жодного доказу, який би спростовував правильність документального оформлення операцій, за проведення яких позивачем сформований податковий кредит, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача.

Суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Агро-Мікс Д", ПП "Артпрофіль", ТОВ "ВЮСТ", ПП ОСОБА_3, ПП "Новаторспецсервіс", ПП "Будматкомплект", ПП "Таір-1", судом не встановлено.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ПП "Артпрофіль", ТОВ "ВЮСТ", ПП ОСОБА_3, ПП "Новаторспецсервіс", ПП "Будматкомплект", ПП "Таір-1" мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не було анульовано.

Таким чином, оскільки ПП "Артпрофіль", ТОВ "ВЮСТ", ПП ОСОБА_3, ПП "Новаторспецсервіс", ПП "Будматкомплект", ПП "Таір-1" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цих підприємств є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим формування позивачем до податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП "Артпрофіль", ТОВ "ВЮСТ", ПП ОСОБА_3, ПП "Новаторспецсервіс", ПП "Будматкомплект", ПП "Таір-1" є правомірним.

Твердження відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ "Агро-Мікс Д", ПП "Артпрофіль", ТОВ "ВЮСТ", ПП ОСОБА_3, ПП "Новаторспецсервіс", ПП "Будматкомплект", ПП "Таір-1", суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагента чи відносно їх посадових осіб представник відповідача під час судового розгляду не наводив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем підпункту 14.1.231, пункту 14.2, підпункту 14.1.36, 14.1.2 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.2.1, 7.2.3 пункту 72, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.1, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України; частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ТОВ "Агро-Мікс Д", ПП "Таір-1" та сформовано податковий кредит на підставі виписаних ПП "Артпрофіль", ТОВ "ВЮСТ", ПП ОСОБА_3, ПП "Новаторспецсервіс", ПП "Будматкомплект", ПП "Таір-1" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 12.04.2013 року № 0002182202/742 та № 0002172202/743.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 12.04.2013 року № 0002182202/742 та № 0002172202/743.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 липня 2013 року.

Суддя А.Б. Головко