Постанова № 32389188, 02.07.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3521/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - Шевиріна А.О.(за довіреністю),

представника відповідача - Ідрісової Е.А. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» (далі - ТОВ «Гермес Агро», або Позивач) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, або відповідач) про: визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гермес Агро» та формуванню у акті перевірки №64/22-213/35818241/1215 від 12.04.2013 року висновків про заниження ТОВ «Гермес Агро» податку на прибуток на суму 110953 грн. та про завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 105669 грн.; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001952210 та №0001962210 від 26.04.2013 року.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гермес Агро», за результатами якої відповідачем складено акт №64/22-213/35818241/1215 від 12.04.2013 року, яким встановлено порушення позивачем: п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.153.2.1, 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 110953 грн., у тому числі, за 4 квартал 2012 року та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, завищено від'ємне значення з ПДВ на загальну суму за листопад 2012 року на 105669 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення №0001952210 від 26.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 110953 грн. та на 55477 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0001962210 від 26.04.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 105669 грн.

Позивач вважає дії податкового органу щодо проведення перевірки незаконними, а винесені за її результатом податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

В обґрунтування неправомірності прийняття оскаржуваних рішень позивач вказує на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що ним при включенні до податкового кредиту та до валових витрат відповідних спірних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність та фактичність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Хлібекспорт» підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в тому числі, господарськими договорами, видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними, рахунками на оплату, банківськими виписками по рахунках, залізничними накладними на перевезення кукурудзи, вантажно-митною декларацією та іншими супутніми документами. Разом з цим, позивач зазначає, що відповідач при перевірці не врахував той факт, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення ТОВ «Гермес Агро» до податкового кредиту сум податку на додану вартість підтверджується тим, що надані до суду податкові накладні, виписані на адресу позивача TOB «Хлібекспорт» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України, та відповідають затвердженій центральним податковим органом формі. При цьому, як вказує позивач, посилання відповідача в акті перевірки про оформлення податкової накладної із порушенням вимог ПК України, на думку позивача не заслуговує на увагу, оскільки, податковий орган зазначає про неправильне написання слова «будинок» у декларації, при цьому доходить до висновку про порушення правил оформлення податкової накладної № 64 від 06.11.2012р., що є різними документами. Разом з цим, позивач посилається на те, що згадана вище податкова накладна складена державною мовою та містить усі реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПКУ, і тому навіть при можливій технічній помилці в одному слові, у відповідача не було підстав для тверджень про порушення правил оформлення податкової накладної в цілому. Посилання на жодні інші порушення, що стосуються первинної документації, складеної за результатами правових відносин між TOB «Гермес Arpo» та TOB «Хлібекспорт», у акті перевірки не містяться. Крім того, на думку позивача, заслуговують на критичну оцінку і посилання перевіряючої на матеріали ДПІ у Київському районі м. Одеси, використані під час перевірки, як на єдину підставу в обґрунтування нікчемності договорів між TOB «Гермес Arpo» та TOB «Хлібекспорт», оскільки чинне законодавство України не передбачає можливості встановлення нікчемності правочинів у такий спосіб. Станом на період проведення перевірки та подання до суду позову, як вказує позивач, жодний договір, укладений TOB «Гермес Arpo» з TOB «Хлібекспорт» в установленому законом порядку недійсним не визнавався; зміст цих договорів не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним. Вступаючи у господарські відносини з контрагентом, TOB «Гермес Arpo» використовувало загальнодоступну інформацію стосовно TOB «Хлібекспорт», яка свідчила про його сумлінність, зокрема, інформацію з офіційного веб-сайту Державної податкової служби України про наявність дійсного свідоцтва платника ПДВ.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем в порушення вимог податкового законодавства не направлявся на його адресу письмовий запит, направлення його обов'язково повинно передувати проведенню позапланової виїзної перевірки.

Отже, враховуючи, викладене позивач просив суд задовольнити його позов.

Разом з цим, під час розгляду справи, від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач в остаточній редакції своїх позовних вимог просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ДПС від №0001952210 та №0001962210 від 26.04.2013 року, а також, просив суд присудити на користь позивача судові витрати у розмірі 2294 грн. з Державного бюджету України.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.127-132), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, посилаючись на те, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в ході проведення перевірки ТОВ «Гермес Агро» встановлено відсутність факту реального придбання товару (кукурудзи) у ТОВ «Хлібекспорт» та послуг транспортування і сертифікації вантажу у постачальників, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «Гермес Агро» завищено склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування як витрати операційної діяльності, витрати, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не формують собівартість реалізованих товарів, а є такими, що сформовані без мети реального настання правових наслідків у сумі 110953 грн. за IV квартал 2012 року та безпідставно віднесені до складу податкового кредиту суми по операціям з придбання зернових культур (соя, кукурудза) та послуг транспортування і сертифікації вантажу у постачальника ТОВ «ХЛІБЕКСПОРТ», чим завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 105669 грн. за листопад 2012 року. Враховуючи викладене, відповідач вважає що оскаржувані податкові - повідомлення-рішення прийняті з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, є правомірними, а отже скасуванню не підлягають.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, наданих додаткових поясненнях директора (а.с.188) та на подані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 21.03.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №502885, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.28).

Судом встановлено, що згідно довідки від 24.09.2008 року №3797/29108 підприємство знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси (а.с.29), та у період, за який проводилась перевірка, TOB «Гермес Агро» було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100113549 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.30) та п. 2.4.2 акту перевірки (а.с.33), і не заперечувалось сторонами по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виданого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС направлення №649 від 05.04.2013 р. (а.с.168), старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Брунь Н.Л. згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Aгpo» з питань дотримання вимог податкового законодавства та правовим відносинам з ТОВ «ХЛІБЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 34507155) за листопад 2012 року.

Як зазначено в акті перевірки та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси вручено під розписку копію наказу №595 від 05.04.2013 року (а.с.169) та пред'явлене вищезазначене направлення про проведення позапланової виїзної перевірки особисто директору TOB «Гермес Aгpo» Кучерюкову Костянтину Сергійовичу, з відома якого та в присутності головного бухгалтера Колоколової В.І. проведено відповідну перевірку.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено акт №64/22-213/35818241/1215 від 12.04.2013 року, яким встановлено порушення позивачем: п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.153.2.1, 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 110953 грн., у тому числі, за 4 квартал 2012 року та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, завищено від'ємне значення з ПДВ на загальну суму за листопад 2012 року на 105669 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення №0001952210 від 26.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 110953 грн. та на 55477 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0001962210 від 26.04.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 105669 грн.(а.с.48,49).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача про те, що взаємовідносини між ТОВ «Гермес Агро» та ТОВ «Хлібекспорт» не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, як вказується в акті, ТОВ «Гермес Агро» безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим на придбання зернових культур та послуг транспортування від ТОВ «Хлібекспорт» на загальну суму ПДВ 105669 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих та не відповідають вимогам пп.14.1.36, пп.14.185, пп.14.1.191, пп.14.1.202, пп.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України та порушують п.198.3 ст.198 ПК України.

При цьому, в акті зазначається, що підприємством у декларації в податковій адресі продавця і покупця було написано російською мовою слово «дом», де потрібно було написати будинок (скорочено «буд»). Таким чином, відповідач зазначає що платником до складу податкового кредиту в листопаді 2012 року включена податкова накладна №64 від 30.11.2012 року, яка оформлена з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Отже, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по операціям з придбання зернових культур (соя, кукурудза) та послуг транспортування і сертифікації вантажу у постачальника ТОВ «ХЛІБЕКСПОРТ» за листопад 2012 року суму у розмірі 105669 грн.

Разом з цим, відповідач в акті зазначає, що внаслідок порушення ст.3 Господарського кодексу України, враховуючи нікчемність договорів, підприємством безпідставно віднесено до складу витрати по операціям з придбання зернових культур (соя, кукурудза) та послуг транспортування і сертифікації вантажу у постачальника ТОВ «Хлібекспорт» за IV квартал 2012 року у сумі 110953 грн., і відповідно в порушення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу завищено склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування як витрати операційної діяльності, витрати, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не формують собівартість реалізованих товарів, а є такими, що сформовані без мети реального настання правових наслідків у сумі 110953 грн. за IV квартал 2012 року.

При цьому, в акті зазначено, що на виконання умов договору №04-01/СА від 30.11.2012 року ТОВ «Гермес Агро» було відображено у бухгалтерському та податковому обліку акт надання послуг №64 від 30.11.2012 року та податкову накладну №62 від 30.11.2012 року на загальну суму 1230 грн., у т.ч. ПДВ на суму 205 грн. Суми ПДВ за податковими накладними включено до складу податкового кредиту за листопад 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ. У рахунок оплати за отримані послуги перераховано суму 1230 грн. згідно платіжного доручення №1142 від 04.12.2012 року.

На виконання умов договору б/н від 14.07.208 року ТОВ «Гермес Агро» було відображено у бухгалтерському та податковому обліку акт надання послуг №63 від 30.11.2012 року та податкову накладну №61 від 30.11.2012 року на загальну суму 540 грн., в тому числі ПДВ - 90 грн. Суми ПДВ за податковими накладними включено до складу податкового кредиту за листопад 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ. У рахунок оплати за отримані послуги перераховано суму у розмірі 540 грн. згідно платіжного доручення №1153 від 04.12.2012 року.

На виконання умов договору від 22.10.2012р. №20-10 КА5 ТОВ «Гермес Агро» було відображено у бухгалтерському та податковому обліку податкову накладну №66 від 07.11.2012 року на загальну суму 632247 грн., в тому числі ПДВ - 105374,50 грн. Суми ПДВ за податковими накладними включено до складу податкового кредиту за листопад 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ. У рахунок оплати за отриманий товар перераховано суму у розмірі 632247 грн. згідно платіжного доручення №1101 від 22.11.2012 року.

Як вказується в акті, для подальшої реалізації кукурудзи покупцеві, ТОВ «Гермес Агро» здійснив транспортування товару за свій рахунок, про що свідчить акт виконаних робіт від ТОВ «ТЕК «ЗЕКТЕР» №1 від 12.11.2012 року згідно договору №32-Е від 23.05.2011 року, що супроводжувалось оформленням ЗТН, що були надані для ТОВ «Гермес Агро», та перелік яких наведено в акті.

Крім того, відповідачем при проведенні перевірки взято до уваги, дані акту ДПІ у Київському районі м. Одеси від 05.02.2013 року №262/22-34/34507155/2/8 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хлібекспорт», код 34507155 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за листопад 2012 року» (а.с.134-138), яким встановлено, що TOB «Хлібекспорт», код ЄДРПОУ 34507155, за податковою адресою не знаходиться, не має на балансі виробничих потужностей, засобів ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів (водіїв, вантажників, брокерів, комірників), первинні документи по факту фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами до ДПІ у Київському районі не надано в зв'язку з чим, існує вірогідність відсутності правових взаємовідносин між TOB «Хлібекспорт», код за ЄДРПОУ 34507155 та контрагентами за листопад 2012 рік, у зв'язку з чим неможливо встановити підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій із платниками податків за листопад 2012 р., в тому числі з покупцем TOB «Гермес Aгpo», код ЄДРПОУ 35818241 за листопад 2012р. (сума ПДВ 105669,5 грн.).

Враховуючи викладене, у висновках акту перевірки №64/22-213/35818241/1215 від 12.04.2013 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зазначено, що відповідно до п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п.153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток у сумі 110953 грн. за 4 квартал 2012 року та згідно п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено завищення від'ємного значення з ПДВ на загальну суму за листопад 2012 року на 105669 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, віднесення відповідних сум до складу витрат, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що 22.10.2012 року між ТОВ «Гермес Агро» (Покупець) та ТОВ «Хлібекспорт» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу сільгосппродукції № 22-10 КА5 (а.с.51), згідно якого Продавець зобов'язується поставити та передати сільгосппродукцію -кукурудзу, врожаю 2012 року (далі - товар), а Покупець прийняти та оплатити товар, на умовах та у строки, передбачені цим Договором (п.1.1. Договору). Згідно п.3.1 Договору, товар повинен бути поставлений на умовах FCA (із погрузкою на залізничні вагони) на складі ТОВ «Новомиргород-Агроконтракт» Кіровоградської області, м. Новомиргород вул. 40-років Перемоги, 27 згідно Інкотермс 2000. Вартість товару складає 1870 грн. за тону, в т.ч. ПДВ - 311,67 грн. (п.5.1 Договору). Покупець сплачує вартість товару за фактом відвантаження у вагон потягу, відповідно до рахунку на протязі 30-ти банківських днів (п.6.1 Договору). Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань (п.9.1 Договору).

Також, між сторонами договору укладено додаткову угоду №1 від 30.10.2012 року (а.с.52).

Про виконання цього договору та передачу (поставку) товару (кукурудзи) за вказаним договором свідчать: видаткова накладна № 66 від 07.11.2012 року (а.с.54); залізничні накладні на перевезення зерна - кукурудзи (а.с.61-62); акт №1 прийому передачі виконаних робіт згідно договору №32-Е від 23.05.2011 року №1 (а.с.63); договір №32-Е на транспортне-експедиторське обслуговування від 23.05.2011 року, укладений між ТОВ «ТЕК «Зектер» (експедитор) та ТОВ «Гермес Агро» (клієнт) та додаткова угода до нього №4 (а.с.57-58); лист TOB «Гермес Arpo» на адресу TOB «ТЕК «Зектер» від 17.10.2012р. №169 (а.с.60); банківська виписка по рахунку TOB «Гермес Arpo» від 13.11.2012р. (а.с.64).

Разом з тим, в матеріалах справи наявна податкова накладна від 06.11.2012 року №64 (а.с.55), яка була надана до Державної податкової служби в електронному вигляді та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, і яка дає право на віднесення сплачених в ціні придбаного товару сум ПДВ до складу податкового кредиту.

В матеріалах справи також наявна копія банківської виписки по рахунку TOB «Гермес Arpo» від 23.11.2012р. та лист-довідка АБ «Південний» від 05.06.2013 року (а.с.56, 185), які свідчать про сплату грошових коштів у розмірі 470000 грн., в т.ч. ПДВ - 78333,33 грн. та у розмірі 266686,50 грн., у тому числі ПДВ - 4444,75 грн. згідно рахунку на оплату від 31.10.2012р. №45 (а.с.53), виписаного на підставі договору № 22-10 КА5 від 22.10.2012 року.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності за КВЕД, який здійснює позивач є: 46.21 - оптова торгівля зерном (а.с.31).

На підтвердження того, що позивачем був придбаний вищевказаний товар (кукурудза) у ТОВ «Хлібекспорт» з метою його подальшого використання в межах господарської діяльності позивача , а саме для подальшої реалізації з метою отримання прибутку, останнім надано до суду копії: контракту №С-14 від 27.04.2012 року, згідно якого ТОВ «Гермес Агро» (продавець) продає, а Панамська Компанія «DIRECTINVEST & Co, S.A.» (покупець) покупає товар (кукурудзу для кормових потреб, насипом врожаю 2011-2012 років) на умовах, передбачених даним контрактом (а.с.65-70); інструкції компанії-нерезидента «Directinvest & Co, S.A.» від 16.10.12 року, наданої позивачу з доставки кукурудзи залізничним транспортом в межах контракту №С-14 від 27.04.2012 року (а.с.59); зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт №578/15-ЗЕ від 05.10.2012 року, укладеного між TOB «Гермес Arpo» (Продавець) та Панамською компанією «Directinvest & Co, S.A.» (Покупець), на поставку кукурудзи для кормових потреб, українського походження, врожаю 2011-2012 років; вантажно-митної декларації від 30.11.2012р., згідно якої задекларований в цій ВМД товар (кукурудза врожаю 2012 року, насипом) вивезена за межі митної території України в повному обсязі (а.с.74-75); валютного меморіального ордеру №3634 від 06.11.2012 р., виписки з ПАТ «АктаБанк» від 06.12.2012р., довідки з ПАТ «АктаБанк» від 11.06.2013 року №1947 та листа-довідки від 06.06.2013 року (а.с.76-77,186-187), згідно яких вбачається, що надходження коштів на рахунки TOB «Гермес Arpo» за товар згідно контракту №С-14 від 27.04.2012 року.

Таким чином, вищевказане свідчить про фактичне отримання позивачем, придбаного у його контрагента - ТОВ «Хлібекспорт» товару та його використання позивачем у подальшій господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Також, на підтвердження правомірності віднесених сум до податкового кредиту та до валових витрат, позивачем наданий договір оренди автомобіля від 14.07.2008 року, який підтверджує передачу товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібекспорт» автомобіля DAEWOO-FSO TF69Y державний номер ВН 2791 СА в строкове платне користування товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» з метою використання в якості службового автомобіля. Згідно пп. 4.1 п. 4 розмір орендної плати за об'єкт оренди складає 540 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ - 90 грн. (а.с.78-80).

При цьому на підтвердження виконання вищезазначеного договору оренди автомобіля, позивачем надано засвідчені копії: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 12.07.2008 року (а.с.81); акту прийому - передачі до договору оренди автомобіля від 14.07.2008 року (а.с.82); додаткової угоди № 1 від 14.07.2009 року, якою продовжено строк оренди автомобіля (а.с.83); акту надання послуг №63 від 30.11.2012 року на оренду автомобіля (а.с.84); податкової накладної від 30.11.2012 року №61 на оренду автомобіля (а.с.85); рахунку на оплату №43 від 30.11.2012 року за послуги оренди автомобіля (а.с.86) та банківської виписки від 04.12.2012 року, з якої вбачається перерахування позивачем коштів ТОВ «Хлібекспорт» у розмірі 540 грн., в т.ч. ПДВ - 90 грн. згідно рахунку №43 від 30.11.2012 року (а.с.87).

Разом з тим, судом встановлено, що між ТОВ «Хлібекспорт» (орендатор) та ТОВ «Гермес Агро» (суборендатор) укладено договір суборенди приміщення від 04.01.2010 року №04-01/СА (а.с.88), згідно якого ТОВ «Хлібекспорт» (орендатор) передає, а ТОВ «Гермес Агро» (суборендатор) приймає в строкове платне користування приміщення під офіс загальною площею 10 кв. м., яке розташовано на другому поверсі будинку за адресою: м. Одеса, пров. Сабанєєв міст, 5/7, кв. 7 на умовах, які викладені у даному договорі. Згідно п.3.1 договору, за використання приміщення суборендатор сплачує орендатору суборенду плату 123 грн. в місяць за один кв.м., що складає 1230 грн. на місяць, в тому числі ПДВ.

Судом встановлено, що згідно додаткових угод №1 від 30.12.2010 року, №2 від 30.12.2011 року, №3 від 02.01.2013 року продовжувались строки суборенди приміщення, та згідно останньої додаткової угоди строк суборенди продовжено до 31.12.2013 року (а.с.89-91).

Позивачем, на підтвердження виконання договору суборенди приміщення від 04.01.2010 року №04-01/СА до суду надано копії наступних документів: акту надання послуг від 30.11.2012 року №64 (а.с.92); податкової накладної від 30.11.2012 року № 62 (а.с.93); рахунку на оплату від 30.11.2012 року №44 (а.с.94) та банківської виписки від 04.12.2012 року, з якої вбачається перерахування позивачем коштів ТОВ «Хлібекспорт» у розмірі 1230 грн., в т.ч. ПДВ - 205 грн. згідно рахунку №44 від 30.11.2012 року (а.с.95).

Тобто, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання у ТОВ «Хлібекспорт» послуг оренди автомобіля та послуг суборенди приміщення для її подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що всі вищевказані податкові накладні № 62, №61, №64, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента - ТОВ «Хлібекспорт» на кількість товару та послуг згідно видаткової накладної та актів виконаних робіт, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.204-212).

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2012 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2012 року та додатком 5 до неї (а.с.196-197,201-202). Також, судом встановлено, що позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у декларації за 2012 рік були віднесені суми, у зв'язку із виконанням господарських договорів позивача із ТОВ «Хлібекспорт» (а.с.189-195).

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні суми віднесені позивачем до складу податкового кредиту та включені до валових витрат за наслідками проведення господарських операцій із його контрагентом ТОВ «Хлібекспорт» за період листопад 2012 року.

Згідно з п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання врегульовано ст.138 ПК України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.4. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1. п.138.8. ст.138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, як і витрати підприємства для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток, мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період та включення спірних сум до валових витрат підприємства, були надані отримані від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні, акти виконаних робіт та інші супутні бухгалтерські та первинні документи, відповідно до договорів на кількість придбаного товару та отриманих послуг за договорами купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, оренди автомобіля та суборенди приміщення.

При цьому, посилання в акті перевірки на те, що підприємством у декларації в податковій адресі продавця і покупця було написано російською мовою слово «дом», де потрібно було написати будинок (скорочено «буд»), і отже платником до складу податкового кредиту в листопаді 2012 року включена податкова накладна №64 від 30.11.2012 року, яка оформлена з порушенням вимог Податкового кодексу України, судом не береться до уваги, оскільки податковий орган зазначає про неправильне написання слова «будинок» у декларації, при цьому доходить до висновку про порушення правил оформлення податкової накладної № 64 від 06.11.2012р., що є, за своєю суттю, зовсім різними документами. Разом з цим, суд зазначає, що згадана вище податкова накладна складена державною мовою та містить усі реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України, і тому, навіть, при наявній технічній або орфографічній помилці в одному слові «дом» замість «дім» або «будинок», у відповідача не було законодавчо визначених підстав стверджувати про порушення правил оформлення податкової накладної в цілому, оскільки вказаний недолік не робить податкову накладну недійсною згідно вимог Податкового кодексу України.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість (а.с.30,50). Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Разом з цим, наявна в матеріалах справи копія довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ №264479 підтверджує знаходження ТОВ «Хлібекспорт» за своєю юридичною адресою, що була зазначена в податкових накладних, виписаних позивачу (а.с.117-124).

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес"АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації .

Але, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія договору від 05.10.2012 року №05-1 КА1 купівлі-продажу сільгосппродукції, згідно якого Продавець - ТОВ «Агроконтракт-Н» зобов'язується поставити та передати сільгосппродукцію-кукурудзу, врожаю 2012 року, українського походження, а Покупець - ТОВ «Хлібекспорт» - прийняти та оплатити цей товар, на умовах та у строки, передбачені цим Договором (а.с.219-220).

Водночас, судом встановлено, що позивач надав на адресу ТОВ «Хлібекспорт» лист від 22.05.2013 року №47 (а.с.107), згідно якого просив останнього надати на його адресу копії податкової звітності по ПДВ за листопад 2012 року із доказами її прийняття податковим органом.

У відповідь на вказаний лист, своїм листом від 23.05.2013 року за №35 (а.с.108) ТОВ «Хлібекспорт» надало позивачу завірені належним чином копії документів, які в свою чергу позивачем були надані до суду, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року (а.с.109-110); розрахунок коригування сум податку на додану вартість за листопад 2012 року (а.с.111); довідку про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2012 року (а.с.112); розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (а.с.113); довідку (Д6) за листопад 2012 року (а.с.113) разом із квитанціями про прийняття вказаної звітності від 17.12.2012 року (а.с.115-116).

При цьому, з розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) вбачається, що у розділі «Податкові зобов'язання» ТОВ «Хлібекспорт» відобразило платника податку-покупця з індивідуальним податковим номером « 358182415524», яким згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, є ТОВ «Гермес Агро», із зазначенням обсягу поставки (без ПДВ) - 528347,50 та ПДВ - 105669,50 грн., що відповідає даним, які позивач відобразив у своєму податковому обліку з податку на додану вартість та з податку на прибуток за спірний період по взаємовідносинам із ТОВ «Хлібекспорт» за господарськими договорами купівлі-продажу сільгосппродукції, оренди автомобіля та суборенди приміщення.

Тобто, вказане свідчить про те, що контрагентом позивача - ТОВ «Хлібекспорт» була придбана сільгосппродукція - кукурудза, врожаю 2012 року, українського походження, яка в подальшому і була реалізована позивачу, що відповідно відображено контрагентом позивача у його податковому обліку.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка директор контрагента позивача - ТОВ «Хлібекспорт» ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердив вищевказані обставини стосовно фактичності здійснення господарських операцій із позивачем, а також надання ним до податкового органу податкової звітності.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про фактичність здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагента-постачальника ТОВ «Хлібекспорт» сільгосппродукції (кукурудзи), послуг оренди автомобіля та суборенди приміщення, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Хлібекспорт» і правомірність віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів та отриманих послуг, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника податку на додану вартість та правомірно віднесені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у декларації за 2012 рік, у зв'язку із виконанням господарських договорів позивача із ТОВ «Хлібекспорт».

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що договори, укладені між ТОВ «Гермес Агро» та ТОВ «Хлібекспорт» не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір купівлі-продажу та договори оренди автомобіля та суборенди приміщення укладені в письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, актами виконаних робіт, здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договори оренди автомобіля та суборенди приміщення, договір купівлі-продажу сільгосппродукції, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавались, а отже є чинними.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про нікчемність договорів, посилаючись на те, що ТОВ «Хлібекспорт» відсутнє за своїм місцезнаходженням.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ №264479 (а.с.117-124) вбачається, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Хлібекспорт», відносно контрагента позивача не вносилось жодних записів щодо відсутності вказаної юридичної особи за її місцезнаходженням. Більш того, такий запис щодо відсутності ТОВ «Хлібекспорт» за його місцезнаходженням відсутній і станом на момент складання акту ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 05.02.2013 року №262/22-34/34507155/2/8 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хлібекспорт», код 34507155 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за листопад 2012 року».

Разом з цим, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних ТОВ «Хлібекспорт» не знаходились за адресою, що зазначена у податкових накладних.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

При цьому, ні в акті перевірки не зазначено, ні представник відповідача не зміг зазначити в судовому засіданні, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності щодо надання позивачу в суборенду приміщення та надання автомобілю, який належить ТОВ «Хлібекспорт», були відсутні у ТОВ «Хлібекспорт» для виконання цих договорів. Разом з цим, відповідачем не зазначено які саме умови для здійснення господарської діяльності були відсутні у ТОВ «Хлібекспорт» для виконання договору купівлі-продажу сільгосппродукції № 22-10 КА5, з урахуванням того, що відповідач в своєму акті сам зазначає про те, що для подальшої реалізації кукурудзи покупцеві, ТОВ «Гермес Агро» здійснив транспортування товару за свій рахунок, про що свідчить акт виконаних робіт від ТОВ «ТЕК «ЗЕКТЕР» №1 від 12.11.2012 року згідно договору №32-Е від 23.05.2011 року, що супроводжувалось оформленням ЗТН, що були надані для ТОВ «Гермес Агро».

Більш того, як вже зазначалось судом, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія договору від 05.10.2012 року №05-1 КА1 купівлі-продажу сільгосппродукції, згідно якого продавець - ТОВ «Агроконтракт-Н» поставило сільгосппродукцію-кукурудзу, врожаю 2012 року, українського походження, на адресу покупця - ТОВ «Хлібекспорт», яка подальшому і була реалізована позивачу його контрагентом - ТОВ «Хлібекспорт».

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на прибуток та завищення від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2012 року, - судом не встановлено.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані ТОВ «Гермес Агро» його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та віднесені спірні суми до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару і послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про фактичність господарських операції щодо придбання позивачем товару, отримання послуг оренди автомобіля та суборенди приміщення у ТОВ «Хлібекспорт», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Хлібекспорт» і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними та актами наданих послуг, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що TOB «Гермес Агро» правомірно віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 105669,00 грн. та правомірно включено суму у розмірі 528347,50 грн. до складу валових витрат.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суму, сплачену в ціні придбаного товару та отриманих послуг за вищевказаними договорами, укладеними із ТОВ «Хлібекспорт» до складу податкового кредиту та до складу валових витрат, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем ТОВ «Гермес Агро» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень є також протиправним.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що у податковому повідомлені-рішенні від 26.04.2013 року №0001952210 зазначено, що ТОВ «Гермес Агро» на підставі акту перевірки №64/22-213/35818241/1215 від 12.04.2013 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 87730 грн., проте, за основним платежем визначено суму у розмірі 110953 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 55477 грн., що в своїй сукупності за арифметичним підрахунком не відповідає сумі - « 87730 грн.», і відповідно ця сума не відповідає розрахунку грошових зобов'язань з податку на прибуток (а.с.47).

Крім того, суд зазначає, що посилання в акті перевірки на відсутність фактичного відвантаження товару за договором №29-08 КК від 29.08.2012 року (а.с.183-184), укладеного між ТОВ «Гермес Агро» та ТОВ «Хлібекспорт» не заслуговує на увагу суду, оскільки жодна податкова накладна, акти надання послуг та видаткова накладна, по яким позивачу було знято валові витрати та податковий кредит не містять у графі «вид цивільно-правового договору» - договір №29-08 КК від 29.08.2012 року. Разом з цим, у своїх письмових поясненнях (а.с.188) директор ТОВ «Гермес Агро» Кучерюков К.С. пояснив, що жодних поставок за договором №29-08 КК від 29.08.2012 року не відбувалось, у зв'язку із чим відсутні будь-які первинні документи на його виконання. Більш того, в судовому засіданні представник відповідача також не зміг зазначити належність вказаного договору №29-08 КК від 29.08.2012 року до встановлених з боку позивача порушень, за які і були винесені оскаржувані податкові-повідомлення-рішення.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що на адресу підприємства в порушення вимог податкового законодавства відповідачем не направлявся письмовий запит, направлення його обов'язково повинно передувати проведенню позапланової виїзної перевірки, оскільки відповідачем до суду надано копію запиту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 25.01.2013 року на адресу позивача із доказами отримання його позивачем 04.03.2013 року та копію відповіді ТОВ «Гермес Агро» на нього від 13.03.2013 року № 28 (а.с.180-181).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001952210 від 26.04.2013 року та №0001962210 від 26.04.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом цим, суд зазначає, що згідно заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив суд присудити на користь позивача судові витрати у розмірі 2294 грн. з Державного бюджету України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Квитанцією від 07.05.2013 року №10034069 підтверджується сплата позивачем судового збору у сумі 2294 гривень за подання адміністративного позову майнового характеру (а.с.3).

Таким чином, суд вважає, що судові витрати ТОВ «Гермес Агро» зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України відповідно до вимог ст. 94 КАС України, оскільки рішення по даній справі ухвалено на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,103,158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001952210 від 26.04.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001962210 від 26.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» (ідентифікаційний код 35818241) судовий збір у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 02.07.2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

27 червня 2013 року

позов задоволено

02 липня 2013 року.

.