Постанова № 32389157, 08.07.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року Справа № 811/1556/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

при секретарі -Таранусі Т.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Компанія Піко" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 №№ 0000792250, 0000782250, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія Піко" (далі по тексту - ПП "Компанія Піко" або позивач) звернулося з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС або відповідач), в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.04.2013 № 0000782250;

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.04.2013 № 0000792250.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права.

Позивач зазначив, що посилання відповідача, в акті перевірки, на нікчемність правочинів між ПП "Компанія Піко" та ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» є безпідставними, оскільки правочини не були визнані недійсними в судовому порядку. Факт придбання товарів по вказаним правочинам підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно заяви.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити в задоволенні вимог зазначивши, що оскаржувані рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства (а.с.91-93).

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Судом встановлено, що в період з 05.04.2013 по 11.05.2013 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009», про що складено акт №48/22-5/36421724 від 16.04.2013 (а.с.11-26).

Як вбачається з вказаного акту та письмових заперечень відповідача, в ході перевірки, виявлено порушення:

1. п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п. 5.3.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями (чинний на момент порушення), п.138.2, п.138.4 ст. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 134 291 грн. грн., в тому числі :

- 3 квартал 2010 року на суму 82 395 грн.,

- 4 квартал 2010 року на суму 38 021 грн.,

- 1 квартал 2011 року на суму 8 125 грн.,

- 1квартал 2011 року на суму 5 750 грн.;

2. п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 , п.п. 7.5.1, п.7.5 ст.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями, діючий на момент вчинення порушення) та п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 107 833 грн., у т.ч. за :

- серпень 2010 року на суму 39 349 грн.,

- вересень 2010 року на суму 26 567 грн.,

- жовтень 2010 року на суму 12 417 грн.,

- листопад 2010 року на суму 5 000 грн.,

- грудень 2011 року на суму 13 000 грн.,

- лютий 2011 року на суму 6 500 грн.,

- жовтень 2011 року 5 000 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0000782250, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 134 291 грн., за штрафними санкціями 30 105грн. ( а.с.27, 29, 130).

Податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2013 № 0000792250 позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 107 833 грн., штрафних санкцій - 25 334 грн.( а.с.28,29, 130).

Як вбачається з акту, в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п. 5.3.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено скориговані валові витрати всього на суму 539 163 грн., в результаті включення до валових витрат вартості отриманих товарів від ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» по угодам, що непов'язані з веденням господарської діяльності, без настання реальних наслідків, у т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму 329 580 грн., 4 квартал 2010 року на суму 152 083 грн., 1 квартал 2011 року на суму 32 500 грн., 2 квартал 2011 року на суму 25 000 грн. (а.с.21).

Позиція податкового органу про недійсність видаткових накладних ґрунтується на висновках податкового органу щодо фіктивності господарських операцій здійснених ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» (а.с. 98-129).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Із зазначеного слідує, що до валових витрат платник податку вправі віднести, якщо здійсненні витрати відповідають ознакам, зазначеним вище, а саме: 1) наявність витрат у грошовій, матеріальній або не матеріальній основі; 2) витрати безпосередньо пов'язані із вартістю придбаних (виготовлених) платником податку товарів (робіт, послуг); 3) товари (роботи, послуги) придбані (виготовлені) для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вказані ознаки платником податку повинні бути підтверджені встановленими законодавством бухгалтерськими та податковими первинними документами.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивач правомірність віднесення суми 539 163 грн. до складу валових витрат обґрунтовує тим, що ним придбано товар у ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7» (сівалки), ТОВ «Н.Т.К. Октан» (культиватори), ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» (сівалки, культиватори).

На підтвердження взаємовідносин із зазначеними контрагентами позивачем надано договір купівлі-продажу №110111 від 11.01.2011 укладеного позивачем з ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7» (а.с.33), рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні ( а.с.34-64).

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення зазначених вище витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено ознаку щодо фактичного придбання та отримання товару у ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7» (сівалки), ТОВ «Н.Т.К. Октан» (культиватори), ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» (сівалки, культиватори) та використання його у власній господарській діяльності.

Так, згідно п. 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

На підтвердження виконання зазначених правочинів позивачем не надано:

- договорів купівлі-продажу укладених позивачем з ТОВ «Н.Т.К. Октан» та ПП «Колос Кіровоградщини - 2009»;

- доказів оплати товару,

- товарно-транспортних накладних.

Згідно пояснень представника позивача, в судовому засіданні, продавці - ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» власними силами транспортували товар до покупця - ПП "Компанія Піко", тому у покупця відсутні будь які документи щодо перевезення товару.

Однак, відповідно до п.6.1 договору купівлі-продажу №110111 від 11.01.2011 укладеного ПП "Компанія Піко" (Покупець) з ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7» (Продавець) транспортні витрати, пов'язанні з доставкою вантажу, оплачуються Покупцем (а.с.33).

У відповідності до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

Згідно положень ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні Затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (далі за текстом -Правила № 128/2568) товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 8.25., 8.26. ст. 8 Правил № 128/2568 час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

В силу проаналізованих положень Правил N 128/2568, суд вважає, що у позивача як отримувача товару від ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009», обов'язково мав залишитися один примірник товарно-транспортної накладної. До того ж, нормами чинного законодавства не передбачено оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, що повністю кореспондується зі змістом та ст.44 Податкового кодексу України.

Також, доводи позивача щодо причин відсутності у нього доказів про переміщення товару в просторі суперечать змісту укладеного договору купівлі-продажу №110111 від 11.01.2011 між ПП "Компанія Піко" (Покупець) та з ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7» (Продавець).

Таким чином, в порушення вищевикладених норм, позивачем не надано товарно-транспортних накладних, на підтвердження отримання товару від ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009».

Посилання представника позивача на взаємовідносини позивача з ТОВ «Воля», ПСП «Колос», ФГ «Довіра», ФГ Черній М.А., ПОП «Іванівське», ПСП «Берзулове» (а.с.145-178), як на доказ фактичного отримання товару від ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» не приймаються судом, оскільки надані первинні документи не підтверджують факт придбання, отримання позивачем товару саме від ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009».

З огляду на зазначене суд вважає, що позивачем в судовому засіданні не надано доказів щодо наявності підстав, зокрема фактичного отримання товару та використання його у власній господарській діяльності, для віднесення суми вартості товару до валових витрат, що свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п. 5.3.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.4 ст. 138 ПК України.

Також, з матеріалів справи слідує, що позивачем в порушення п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.7.5 ст.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент вчинення порушення) та п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» в зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину на суму 107 833 грн., в тому числі за серпень 2010 року на суму 39 349 грн., за вересень 2010 року на суму 26 567 грн., за жовтень 2010 року на суму 12 417 грн., за листопад 2010 року на суму 5000 грн., за грудень 2011 року на суму 13 000 грн., лютий 201 року в сумі 6 500 грн., жовтень 2011 року в сумі 5000 грн. (а.с.24).

Суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що усі операції з купівлі-продажу товару з ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» задекларовані на підставі первинних документів, виданих та отриманих податкових накладних. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до абз. 1 та 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із зазначеного слідує, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зокрема, необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, пов'язаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.1 ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Відповідно до пп. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пп. 198.6 ст.198 ПК України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно, податкова накладна не підтверджує всі необхідні юридичні факти для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, а тому не може бути визнана безумовною підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Як слідує з акту перевірки позивачем включено до податкових кредитів за вказані періоди суми ПДВ у розмірі 107 833 грн., на підставі податкових накладних виписаних, відповідно ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» (а.с. 36,39,42, 45, 48, 49, 54, 56, 57, 60, 61, 64).

Відповідно до акту перевірки та пояснень представника позивача зазначені податкові накладні були виписані при здійсненні господарської операції придбання позивачем у ТОВ «АГРОРЕГІОН ТРЕЙД- 7», ТОВ «Н.Т.К. Октан», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» сівалок та культиваторів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є платником податку на додану вартість, а тому зобов'язаний був вести податковий облік згідно Закону України „Про податок на додану вартість" та ПК України.

У відповідності до п. п 1, 3 ч. 1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на платника податків і зборів (обов'язкових платежів) покладено зобов'язання вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Зазначені обов'язки платника податків є взаємозалежними, оскільки сплачені суми податків і зборів можуть бути визнані належними, лише в тому випадку, якщо вони сплачені відповідно до розміру об'єкту оподаткування за ставкою та у порядку визначеному законом, і відповідають фінансово-господарським операціям за відповідний звітний період. Належність сплаченої суми підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями абз. 2 пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" згідно якого, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як зазначалось вище позивач не зміг підтвердити відповідними бухгалтерськими документами ні перед податковим органом, ні перед судом наявність факту отримання товару.

Тому, згідно вимог чинного законодавства податкові накладні не можуть бути визнані безумовною підставою для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту.

З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту вказаних періодів, зокрема в частині доведеності фактичного придбання товару, а тому висновок податкового органу про п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.7.5 ст.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями, діючий на момент вчинення порушення) та п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, є обґрунтованим.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013 №№ 0000792250, 0000782250, дійшов висновку, що вони є правомірним і не підлягають скасуванню.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 15.07.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун