Постанова № 32389073, 04.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2013 рокуСправа №827/754/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі колегії:

головуючого судді - Гавури О.В.,

суддів: Кириленко О.О., Александрова О.Ю.,

при секретарі - Плаксіній О.С.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 30.01.2013;

відповідачів - Запорожець Лесі Василівни, довіреність № 2/05-02-32 від 25.02.2013 Державна інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі, довіреність № 1256-1-4/8 від 22.03.2013, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про скасування протоколу та рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про визнання недійсним рішення Держспоживінспекції України від 04.01.2013 року №0046 про застосування штрафних санкцій в розмірі 20779,70грн., протоколу засідання №000094 від 08.08.2012 року засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 09 квітня 2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 827/754/13-а, підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, з підстав викладених у позові.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила у позові відмовити з мотивів, наведених у запереченні (арк. с. ).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про рекламу" від 03.07.1996, №270/96-ВР, Порядком накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693 (далі - Порядок №693).

Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996, №270/96-ВР визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно абз. 10 ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до абз. 6 цієї ж статті недобросовісною є реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження. Недобросовісна реклама прямо заборонена статтею 10 Закону України «Про рекламу».

Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа.

Вказана заборона зумовлена причиною порушення принципів реклами, закріплених у ст. 7 Закону України "Про рекламу", а саме: принципів точності, достовірності, принципу заборони нанесення шкоди споживачам реклами.

Близьким за змістом до поняття "недобросовісна реклама" є поняття "поширення інформації, що вводить в оману", яке згідно статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.96 № 236/96-ВР вважається недобросовісною конкуренцією.

Відповідно до ч. 1 ст.8 цього Закону у рекламі забороняється імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. ч. 4, 6, 9 ст. 21 Закону України «Про рекламу» реклама лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити: об'єктивну інформацію про лікарський засіб, медичний виріб, метод профілактики, діагностики, лікування, реабілітації і здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою, а рекламований товар є лікарським засобом, медичним виробом, методом профілактики, діагностики, лікування, реабілітації;

вимогу про необхідність консультації з лікарем перед застосуванням лікарського засобу чи медичного виробу;

рекомендацію щодо обов'язкового ознайомлення з інструкцією на лікарський засіб; текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я", що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами.

У рекламі лікарських засобів, медичних виробів та методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється розміщення:

відомостей, які можуть справляти враження, що за умови застосування лікарського засобу чи медичного виробу консультація з фахівцем не є необхідною:

відомостей про те, що лікувальний ефект від застосування лікарського засобу чи медичного виробу є гарантованим;

рекомендацій або посилань на рекомендації медичних працівників, науковців, медичних закладів та організацій щодо рекламованих товару чи послуги;

інформації, що може вводити споживача в оману щодо складу, походження, ефективності, патентної захищеності товару, що рекламується.

У рекламі товарів та методів, що не належать до лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, а також у рекламі харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок забороняється посилатися на те, що вони мають лікувальні властивості.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулюються Порядком накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693 (далі - Порядок №693).

Судом встановлено, що 22 червня 2012 року за вх. №1299 на адресу Держспоживінспекції у м. Севастополі надійшло звернення ТОВ «Студіо Модерна» про розміщення ФОП ОСОБА_3 реклами лікарських засобів та медичної техніки, розмішеної у газеті «Вечірній Київ» від 17.05.2012 №53, в порушення вимог ст.ст.8, 10, 21 Закону України «Про рекламу».

Як вбачається із матеріалів справи, 25.06.2012 року за вих. №1550 на адресу ФОП ОСОБА_3 направлено вимогу щодо надання документів, підтверджуючих вартість розміщеного рекламного оголошення та копії реєстраційних документів.

На виконання даної вимоги 27.06.2012 року позивачем надано вищевказані документи, з яких вбачається, що вартість наданої послуги по розміщенню рекламного оголошення склала 4 155,94 грн. без врахування ПДВ.

Відповідно до п. п.9, 10, 11, 12 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693 (далі - Порядок №693), підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.

До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.

Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

29 червня 2012 року Держспоживінспекцією у м. Севастополі складено протокол про порушення законодавства про рекламу за ознаками порушення ФОП ОСОБА_3 законодавства про рекламу.

З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2012 року ФОП ОСОБА_3 особисто отримано запрошення на розгляд справи щодо порушення нею Закону України «Про рекламу», який призначений на 08.08.2012 року.

20 липня 2012 року Держспоживінспекцією у м. Севастополі прийнято рішення №000094 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Відповідно до п.8 Порядку №693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.

08 серпня 2012 року Держспоживінспекцією у м. Севастополі складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу та прийнято рішення про направлення матеріалів справи до Держспоживінспекції України для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій у відношенні позивача в зв'язку з тим, що сума штрафу, згідно розрахунку, перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів громадян.

04 січня 2013 року Держспоживінспекцією України прийнято рішення №0046 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу на ФОП ОСОБА_3

Згідно вимог Порядку №693, за наявності ознак порушення Закону України «Про рекламу», відповідний орган приймає рішення про початок розгляду такої справи.

Справи про порушення законодавства про рекламу мають бути розглянуті у місячний строк.

Рішення про початок розгляду справи було прийнято 20.07.2012 року, а протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу було складено 08.08.2012 року.

Таким чином, Держспоживінспекцією у м. Севастополі були дотримані вимоги Порядку №693 щодо строків розгляду справи №000094 щодо порушення ФОП ОСОБА_3 вимог Закону України «Про рекламу».

Як вбачається із матеріалів справи, то в рекламному оголошенні йдеться посилання на свідоцтво Міністерства охорони здоров'я України (свідоцтво №5149/2006 від 26.05.2006 року).

Дане свідоцтво було видано TOB «Студіо Модерна» на пристрій для допоміжної терапії опорно-рухового апарату «Kosmodisk».

У переліку осіб, які мають право використовувати дане свідоцтво, позивач не зазначений.

Як вбачається з матеріалів справи, рекламне оголошення було опубліковане 17.05.2012 року.

Строк дії вищевказаного свідоцтва до 26.05.2011 року.

Отже, на момент опублікування даного оголошення вищевказане свідоцтво було недійсним.

Враховуючи вимоги вищевказаних нормативно-правових норм та обставини справи, то в діях ФОП ОСОБА_3 присутнє пряме порушення Закону України «Про рекламу», а саме, використання дозвільних документів, строк яких минув та які видані іншій особі, а саме, TOB «Студіо Модерна», тобто розміщення недостовірної інформації.

Що стосується змісту рекламного оголошення, то вбачається порушення ст.21 Закону України «Про рекламу».

Так, згідно тексу оголошення, то назва рекламного оголошення викладена наступним чином «Суперпристрій для капітального «ремонту» хребта та попереку».

За текстом оголошення «Чисельні дослідження довели, що у десятків мільйонів людей, що скористалися ним, значно зменшилися або зовсім зникли болі в ділянці спіни! Лікарі рекомендують його людям, діяльність яких пов'язана з підвищеними навантаженнями на спину, а також вагітним жінкам, професійним водіям, людям із «сидячим» типом роботи і всім, всім, всім!»

Такі твердження порушують вимоги ст.21 Закону України «Про рекламу», оскільки наводять відомості про те, що лікувальний ефект від використання «Коsmodisk» є гарантованим. Таким чином, даний зміст оголошення вводить споживача в оману щодо ефективності виробу медичного призначення.

Крім того, дане оголошення не містить попередження про необхідність отримання консультації лікаря перед початком застосування даного виробу та застереження щодо небезпеки для здоров'я при самолікуванні.

Також, в порушення ч.9 ст.21 Закону України «Про рекламу», враховуючи те, що даний засіб має профілактичні властивості, у рекламному оголошенні йдеться посилання на лікувальний ефект від використання даного пристрою.

В порушення ч.6 ст.21 цього Закону наводиться те, що лікарями рекомендується використання даного просторою.

Так, стаття 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначає поширення інформації, що вводить в оману, повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

При цьому, інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про споживчі властивості, якість, придатність до застосування, стандарти, характеристики товарів.

Таким чином, рекламне оголошення, розміщене за замовленням позивача, є таким, що вводить споживача в оману в частині власника прав на торгівельну марку, лікувальних властивостей, наявності документів, які б підтверджували якість та безпеку товару, щодо походження даного товару, ефективності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Таким чином, виходячи з вимог частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, слід визнати, що позовні вимоги є безпідставними та не ґрунтуються на нормах Закону, спростовуються матеріалами справи, в свою чергу відповідач довів правомірність своїх рішень, оскільки судом достовірно встановлено, що вказані рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 10 липня 2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Гавура

Судді О.О. Кириленко

О.Ю. Александров