Рішення № 32389031, 17.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3842/13 17.06.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАКОТА"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ"

про: стягнення 84.620,31 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Лещенко Д.П. - директор (протокол установчих зборів засновників товариства позивача від 30.04.2009 № 1);

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору поставки товару від 03.01.2011 № Т05/01 та договору на обслуговування від 03.01.2011 № П 05/01, товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАКОТА" поставило товар та надало послуги на загальну суму 54.476,00 грн., а товариство з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ" їх отримало, проте оплатило товар та послуги на користь позивача у сумі 1.600,00 грн., внаслідок неналежного виконання господарського зобов'язання у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 52.876,00 грн.

З таких підстав позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 84.620,31 грн., з яких: 52.876,00 грн. - основна заборгованість; 11.081,20 грн. - пеня; 18.518,40 грн. - 40 % штрафу та 2.144,71 - 3 відсотка річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 порушено провадження у справі № 910/3842/13.

Відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлений судом належним чином, про що свідчать повідомлення поштового зв'язку про вручення представнику відповідача поштових відправлень суду.

Повноважний представник відповідача у судові засідання не з'явився, відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позов, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, до суду не подав.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача подав до суду документи, які свідчать про часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 500,00 грн.

В судовому засіданні 17.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення повноважного представника позивача та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАКОТА", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки товару від 03.01.2011 № Т05/01 (далі - Договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався передати (поставити) відповідачеві автомобільні товари (далі - товар), а останній зобов'язався прийняти і оплатити товар (п. 1.1 Договору поставки).

Відповідно п. 1.2 Договору поставки найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у видатковій накладний. Після підтвердження та підписання сторонами спору відповідної видаткової накладної, остання має силу специфікації.

Пунктом 2.1 Договору поставки передбачено, що кількість, ціна та загальна вартість партії товару, що поставляється відповідачеві, вказується в рахунках-фактурах та у видаткових накладних.

Підставою для оплати за поставлену партію товару є рахунок-фактура (п. 2.3 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору поставки оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошової суми останнім на розрахунковий рахунок позивача протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження.

Як визначено п. 10.1 Договору поставки, у випадку порушення зобов'язань за вказаним договором, сторони даного спору несуть відповідальність визначену договором та чинним законодавством України.

За затримку платежів відповідач сплачує позивачеві штраф в розмірі 40 % від загальної вартості невиконаного зобов'язання (п. 10.2.2 Договору поставки).

Відповідно п. 12.1 Договору поставки, останній набув чинності з моменту його підписання і діяв до 31.12.2011, але в будь-якому випадку до повного виконання його сторонами своїх зобов'язань.

Також між сторонами даного спору укладено договір на обслуговування від 03.01.2011 № П 05/01 (далі - Договір про надання послуг), згідно якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе виконання шино монтажних послуг по обслуговуванню автошин відповідача (далі - послуги) (розділ 1 Договору про надання послуг).

Пунктом 3.1 Договору про надання послуг визначено, що в день надання послуги за вказаним договором, позивач передає відповідачеві акт надання послуг на виконану послугу та видаткову накладну на товарно-матеріальні цінності, що були використані при наданні послуг.

На загальну суму акту надання послуг та видаткової накладної на товарно-матеріальні цінності позивач виставляє відповідачеві рахунок-фактуру на сплату (п. 3.2 Договору про надання послуг).

Відповідно п.п. 2.2.1, 4.1 Договору про надання послуг відповідач зобов'язався сплатити надані позивачем послуги протягом 5 (п'яти) банківських днів, після підписання сторонами спору акту наданих послуг, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача суми зазначеної в рахунку.

Згідно п. 5.2 Договору про надання послуг, останній набув чинності з моменту його підписання і діяв до 31.12.2011.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладені між сторонами спору Договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг та поставки.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Позивач, на виконання Договору поставки та Договору про надання послуг, а також на їх умовах, надав відповідачеві послуги загальною вартістю 8.180,00 грн. та поставив йому товар на загальну суму 46.296,00 грн.

Факт надання позивачем послуг та отримання їх відповідачем підтверджується підписаними з боку відповідача актами здачі-прийняття робіт, засвідчені копії яких містяться в маті ралах справи, а саме:, від 18.07.2011 № 586, від 23.09.2011 № 875, від 30.09.2011 № 910.

Факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару підтверджується наступними видатковими накладними: від 14.07.2011 № 1126, від 15.07.2011 № 1121, від 22.09.2011 № 1881, від 23.09.2011 № 1891, від 26.09.2011 № 1928. Зазначені видаткові накладні підписані з боку відповідача його уповноваженими на отримання товарно-матеріальних цінностей особами. Належним чином засвідчені копії вказаних видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей наявні в матеріалах даної справи.

Отже, позивач надав та поставив, а відповідач отримав послуги та товар на загальну суму 54.476,00 грн.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, у визначені п. 3.2 Договору поставки та п. 4.1 Договору про надання послуг, отриманий ним товар та отримані послуги на користь позивача оплатив частково в сумі 1.600,00 грн.

Позивачем надано суду платіжне доручення від 28.02.2013 № 389, відповідно до якого відповідач 28.02.2013 частково погасив перед позивачем свою заборгованість у сумі 500,00 грн.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, беручи до уваги часткове погашення відповідачем своєї заборгованості у розмірі 500,00 грн. вже після звернення позивачем до господарського суду за захистом своїх порушених прав, суд вважає за можливе припинити провадження в частині стягнення основного боргу у справі № 910/3842/13 за відсутністю предмету спору в цій частині.

Таким чином, з урахуванням викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем становить 52.376,00 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту повного погашення відповідачем заборгованості перед позивачем, сторонами спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 52.376,00 грн. підлягає задоволенню.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Беручи до уваги вчинене з боку відповідача правопорушення, позивач заявив позовну вимогу про застосування до відповідача господарської санкцій у вигляді пені та 40 % штрафу, а також за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договорами, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних.

Розглядаючи спір в частині стягнення пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Проте, як встановлено судом, ані Договором поставки, ані Договором про надання послуг сторонами спору не передбачена відповідальність у вигляді пені за порушення грошових зобов'язань за Договором.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 11.081,20 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 % штрафу від суми заборгованості, на підставі п. 10.2.2 Договору поставки, суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаної вимоги, та визнаю такою, що підлягає задоволенню в сумі 18.518,40 грн.

Крім того, положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 3 відсотків річних в сумі 2.144,71 грн., то вона підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ".

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі № 910/3842/13 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ" 500,00 грн. - основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ КОМПАНІ" (03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 10; код ЄДРПОУ 25402024, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДАКОТА" (03061, м. Київ, вул. проспект Відрадний, буд. 93/2; код ЄДРПОУ 36509625, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 52.376,00 (п'ятдесят дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 00 коп. - основного боргу; 18.518,40 (вісімнадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 40 коп. - 40 % штрафу; 2.144,71 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 71 коп. - 3 відсотка річних; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по оплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2013 року.

Суддя С.В. Балац