Постанова № 32389004, 11.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"11" липня 2013 р. № 820/4399/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Браварець К.В.,

за участі : представника позивача - ОСОБА_1 . (довіреність №1340 від 30.04.13р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Основ'янської об"єднаної державної податкової інспекції м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000850172 від 22.04.2013 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються наявними первинними документами, неправомірно зроблені лише на підставі акту перевірки контрагента позивача - ТОВ "Аграфон" та позивач не може нести відповідальність за свого контрагента та за контрагента ТОВ "Аграфон". Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Протокольно ухвалою суду було замінено первинного відповідача - Основ"янську міжрайонну державну податкову інспекцію міста Харкова Харківської області ДПС на відповідача - Основ'янську об"єднану державну податкову інспекцію м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області у зв"язку з ліквідацією первинного відповідача та правонаступництвом до нового відповідача.

Відповідач у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи. У письмовому запереченні на адміністративний позов проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача , встановив наступне

Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який міститься в матеріалах справи (а.с.87) - ФОП ОСОБА_2 зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.08.2003 року та перебуває на обліку у відповідача як платник податків за №2162(а.с.86), що підтверджується довідкою про взяття на облік .

Основ"янською об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань господарських відносин з постачальником ТОВ «Агрофон» за період з 01.09.2010р. по 31.03.2011 р.» .

За результатами перевірки складено акт позапланової невиїзної документальної перевірки №2053/17.207/НОМЕР_2 від 09.04.2013 року (а.с.11- 21).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлене порушення:

-ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228. ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_2 з ТОВ "Аграфон";

-пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 0.3,04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що діяв у періоді, що перевіряється, на загальну суму 57239 грн. за вересень 2010 року.

Не погоджуючись з актом перевірки №2053/17.207/НОМЕР_2 від 09.04.2013 року, позивачем було подано заперечення на акт.

22.04.2013 ФОП ОСОБА_2 було отримано відповідь на заперечення до акту перевірки, якою відмовлено у задоволенні скарги.

На підставі акту перевірки №2053/17.207/НОМЕР_2 від 09.04.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000850172 від 22.04.2013 року(а.с.10), яким позивачу визначено розмір грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 57239 грн. та за штрафними санкціями - 14309,75 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в перевірки №2053/17.207/НОМЕР_2 від 09.04.2013 року судження суб'єкта владних повноважень про завищення сум податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Агрофон» за вересень 2010 року через виявлення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Між ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофон» було укладено договір купівлі-продажу б/н від 01.09.2010 року (а.с.25-26), відповідно до якого останній зобов'язується поставляти товар народного вжитку згідно накладних.

ТОВ «Агрофон» виписало на адресу ФО-П ОСОБА_2 наступні накладні: №РН-0000059 від 01.09.2010 року на загальну суму 173932,75 грн., №РН-0000060 від 01.09.2010 року на загальну суму 139544,82 грн., №РН-0000061 від 01.09.2010 року на загальну суму 125231,00 грн., №РН-0000062 від 01.09.2010 року на загальну суму 39638,26 грн., №РН-0000063 від 01.09.2010 року на загальну суму 74494,60 грн., №РН-0000064 від 01.09.2010 року на загальну суму 29958,20 грн.

Також ТОВ «Агрофон» виписало на адресу ФО-П ОСОБА_2 податкові накладні: №96 від 01.09.2010 року сума ПДВ - 28988,79 грн., №97 від 01.09.2010 року сума ПДВ - 23257,47 грн. та №101 від 01.09.2010 року сума ПДВ - 4993,03 грн.

Оплата по даній поставці здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №269 від 26.10.2010 року та №6 від 17.01.2011 року.

Податкові накладні було відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року та відповідно відображено у складі податкового кредиту у декларації за вересень 2010 року.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну №010913 від 01.09.2010 року.

На підтвердження можливості зберігання товару позивачем до матеріалів справи надано договори оренди нежитлових приміщень від 01.04.2010р. №01-2010 , від 04.03.2007р. та акти прийому- передачі до договорів оренди.

Судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У зв"язку з чим , оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій .

Відповідачем не надано суду доказів того, що на момент виписування первинних документів контрагент позивач не був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та не мав свідоцтва платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

- з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивачем до матеріалів справи було надано належні накладні , банківські виписки та інші первинні документи, які підтверджують виконання договору .

Суд також зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

З приводу викладеного в акті посилання відповідача щодо нікчемності правочинів, укладеного між позивачем та ТОВ "Аграфон" , суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди позивача не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Крім того судом встановлено, що даний період , за який виявлено порушення позивача, вже перевірявся відповідачем під час попередньої перевірки та порушень по взаємовідносинах з ТОВ «Агрофон» за вересень 2010 року не встановлено, що підтверджується актом перевірки від 27.07.2011р. № 3084/172/НОМЕР_2 (а.с.49-75).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Основ'янської об"єднаної державної податкової інспекції м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000850172 від 22.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 715.50 грн. (сімсот п"ятнадцять гривень п"ятдесят копійок ).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2013 року.

Суддя Шляхова О.М.