Рішення № 32388982, 11.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.2013р. Справа № 905/4365/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при помічнику Юрової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Донецький енергозавод», м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк

про: визнання об'єму протранспортованого природного газу за лютий 2013 року в об'ємі 34 210 куб.м.

за участю представників сторін:

від позивача: Челкак М.В. - за довір. № 16 від 15.03.2013р.

від відповідача: Рябошапка Д.С. - за довір. № 430 від 18.12.2012р., Шапошник Р.О. - за довір. № 520 від 27.03.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Донецький енергозавод» звернувся до господарського суду з позовом про визнання загального об'єму протранспортованого природного газу Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» за лютий 2013 року в об'ємі 34 210 куб.м.

Позов мотивований незгодою з визначеним Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» обсягом протранспортованого у лютому 2013 року природного газу на рівні 130 307 куб.м. Позивач посилається на порушення відповідачем порядку розрахунку протранспортованого обсягу газу (вибору періоду для розрахунку), встановленого Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27.12.2005р. № 618, у зв'язку з встановленням несправності газового лічильника позивача.

На підтвердження позову надано суду договір № 2013/ТП-ПР-201 від 03.12.2012р. з додатками, акт перевірки від 18.02.2013р., акти про виявлені недоліки від 18.02.2013р. №00143900, від 27.02.2013р. № 00143946, лист від 18.02.2013р. щодо проведення експертної перевірки, довідку № 85 від 27.02.2013р. з додатком, акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2013р. та від 31.03.2013р. з протоколами розрахунку обсягів споживання, довідку з показниками обчислювача «Універсал-02» № 1175 та статутні документи підприємства.

Відповідач, посилаючись на невірно обраний позивачем спосіб захисту прав, просив припинити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. Також, у відзиві від 08.07.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на дотримання ним умов п.3.2, п.3.4 договору та приписів Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27.12.2005р. № 618, Правил користування природним азом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ №1181 від 13.09.2012р. при визначенні позивачу обсягу газу розрахунковим методом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд встановив наступне.

03.12.2012р. між відповідачем, як постачальником, та позивачем, як споживаче, укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-ПР-201.

За умовами зазначеного договору (п. 1.1, 1.2) постачальник зобов'язався протягом 2013 року поставити природний газ споживачу для забезпечення його потреб, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках та у порядку, передбаченому умовами цього договору.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку згідно з роздрукованою інформацією з обчислювачів про кількість облікованого газу, характер і тривалість аварійних ситуацій, оперативні втручання у його роботу, або з журналів обліку газу та відомостей про фактичне споживання газу, у разі використання побутових лічильників (п.2.9 договору). Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п.2.12 договору).

Згідно п.3.2 договору, облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27.12.2005р. № 618 та Правилами користування природним азом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ №1181 від 13.09.2012р.

У пункті 3.4 договору сторони встановили, що постачальник має право перевіряти роботу вузлів обліку, установлених у споживача, у тому числі за допомогою еталонних пересувних вимірювальних комплексів, а також вимагати позачергової перевірки вузлів обліку спеціально уповноваженим органом у сфері метрології. Споживач зобов'язаний забезпечити доступ представників постачальника до вузлів обліку, включаючих пристроїв, газопроводів та газоспоживного обладнання, що розташовані на території споживача.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2013р. відповідачем була проведена планова перевірка стану вузла обліку газу ЛГК-80 № 7578 позивача, про що свідчить відповідний акт перевірки. За результатом перевірки було складено акт про виявлення недоліків № 00143900 від 18.02.2013р., яким зафіксовано витік газу з ємності маслонасоса лічильника; замість кришки маслонасова встановлено штуцер з одягненою на нього шлангом, який виведено через вікно на вулицю, щоб не загазовувалось приміщення. Також при виявленні витоку газу, зірвана пломба з датчика тиску МИДА.

У зв'язку з виявленим, ПАТ «Донецькміськгаз» було визнано вузол обліку газу не придатним до використання.

27.02.2013р. лічильник газу ЛГК-80 № 7578 було знято для проведення експертної повірки, про що свідчить акт № 00143946

ДП «Донецькстандартметрологія» видано довідку від 27.02.2013р. № 85 про непридатність до застосування лічильника газу ЛГ-К-80-160 № 7578. Відповідно до зазначеної довідки лічильник газу ЛГ-К-80-160 № 7578, що належить ПАТ "Донецький енергозавод", на підставі результатів повірки визнається непридатним до застосування у зв'язку з невідповідністю метрологічних параметрів вимогам Р 50-071-98

ПАТ «Донецькміськгаз» здійснено перерахування ПАТ "Донецький енергозавод" обсягу протранспортованого природного газу за лютий 2013р., що склало 130 307 куб.м. та надано для підписання позивачу акт приймання-передачі газу № 2013/ТП-ПР-201 від 28.02.2013р. разом з протоколом розрахунку обсягу споживання до цього акту.

Позивач цей акт приймання-передачі газу № 2013/ТП-ПР-201 від 28.02.2013р. не підписав та звернувся до суду з відповідним позовом та просить визнати загальний об'єм протранспортованого природного газу Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» за лютий 2013 року в об'ємі 34 210 куб.м., посилаючись на невірність розрахунку відповідача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення позовного провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України та 20 ГК України, серед яких відсутній такий спосіб захисту як визнання певного обсягу протранспортованого товару (природного газу).

Отже, господарський суд дійшов висновку, що визначений позивачем у позовних вимогах спосіб захисту (визнання загального об'єму протранспортованого природного газу за лютий 2013 року в об'ємі 34 210 куб.м.) не відповідає передбаченим законодавствам способам захисту цивільних прав. Дана вимога не спрямована на захист прав і законних інтересів позивача, а заявлена останнім для встановлення певного факту. Водночас, рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги щодо належності та допустимості доказів встановлені ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2013 р.

Суддя Н.В. Величко

надруковано 3 прим.

1 - у справу

2- сторонам

(062)381-91-20