Рішення № 32385396, 27.06.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

27.06.2013 Єдиний унікальний номер 205/3685/13-ц

Провадження №2/205/2097/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - Позивач) звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 29.01.2010 року у м. Дніпропетровську з вини ОСОБА_1 (далі - Відповідач), який керував автомобілем НОМЕР_1, була скоєна дорожньо-транспортна пригода. В результаті вище зазначеної дорожньо - транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 під керуванням водія ОСОБА_3. Вина ОСОБА_1 підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.03.2010 року (справа № 3-616/2010 р.). Розмір завданих збитків ОСОБА_2 за пошкоджений транспортний засіб, відповідно до висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження за № 1639 від 04.03.2010 року складає 59 722 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 60 коп. Відповідач на дату скоєння дорожньо - транспортної пригоди не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів. 15.04.2010 року ОСОБА_2 скориставшись своїм правом передбаченим Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», подала відповідну заяву, як того вимагає ст.35 п.35.1 вказаного Закону, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду завдану ОСОБА_1. Відповідач відшкодування за завдану матеріальну шкоду добровільно не сплатив. У зв'язку з настанням події, передбаченої ст. 41 п.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач 21.05.2010 року здійснив виплату відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та понесли витрати по встановленню розміру збитків та збору документів у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп., тобто всього 26 430 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп. Таким чином, Моторне (транспортне) страхове бюро України виконало покладений на нього законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно - правову відповідальність.

У зв'язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути на їх користь грошові кошти у розмірі понесених витрат у сумі 26 430 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп., судового збору у розмірі 263 (двісті шістдесят три) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., всього 28 603 (двадцять вісім тисяч шістсот три) грн. 40 коп.

19 червня 2013 року до суду надійшла письмова заява від представника позивача, в якій вони просять справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просять їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 39).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочну форму розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.

Так, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29.01.2010 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, де приблизно о 20 год. 00 хв. водій ОСОБА_1, рухаючись по пр. Ілліча в м. Дніпропетровську, керуючи транспортним засобом марки «ДЕУ Ланос», д/н НОМЕР_3, виїжджаючи з автозаправочної станції № 8, здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», д/н НОМЕР_4, який рухався зі сторони вул. Героїв Сталінграду у м. Дніпропетровську, в напрямку пр. Кірова, в результаті чого даний транспортний засіб продовжив не контролюючий рух, виїхав на полосу зустрічного руху і допустив зіткнення з транспортним засобом, що рухався в зустрічному напрямку марки « БМВ», д/н НОМЕР_5, що належить ОСОБА_2 під керуванням водія ОСОБА_3, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Вказана дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини ОСОБА_1, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2010 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік (а.с. 9).

Таким чином, відповідно до п. 4 ст. 61 ЦПК України, вина ОСОБА_1 встановлена та не підлягає доказуванню.

Судом також встановлено, що внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність, якої була застрахована згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВС/3530625, укладеного із страховою компанією «Українська страхова група» (а.с.6).

Із матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2010 року ОСОБА_2 скориставшись своїм правом передбаченим законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», подала відповідну заяву, як того вимагає ст.35 п.35.1 вказаного Закону, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду завдану ОСОБА_1 (а.с. 5), при цьому останній на день вчинення дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до звіту № 1639 від 04.03.2010 року складеного експертом Всеукраїнської громадської організації «Союз експертів України» вартість матеріального збитку завданого автомобілю ОСОБА_2, становить 59 722 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 60 коп. (а.с.15).

Відповідно ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У зв'язку з настанням події, передбаченої ст.41 п.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України згідно наказу № 1371 від 21 травня 2010 року здійснило виплату ОСОБА_2 у розмірі 25 500 (двадцять п'яти тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. (а.с.27).

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), Моторне (транспортне) страхове бюро України , за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Як визначено п. 38.2 ст. 38 вказаного Закону, Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно до положень ст.ст. 1187, 1188 ЦК України та роз'яснень , що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 (зі змінами) „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одному з володільців підвищеної небезпеки з вини іншого - відшкодовується винним. Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2. статті 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Таким чином, до позивача, як до страховика, що виплатив страхове відшкодування за Договором, в межах сплаченої суми перейшло в межах фактичних витрат право вимоги, яке ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 1187, 1188, ЦК України, мала до відповідача.

Таким чином, зважаючи на всі обставини, що встановлені судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування є такими, що підлягають до задоволення в частині стягнення із відповідача фактичного виплаченого страхового відшкодування у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

Також судом встановлено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України понесло витрати на збір документів по справі, огляду пошкодженого транспортного засобу, витрати на визначення розміру заподіяних збитків потерпілому, що підтверджується рахунком № 15/04 від 15.04.2010 року (а.с.28), а всього 26 430 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп. (25 500 грн. 00 коп. + 840 грн.). Однак суд не знаходить правових підстав для стягнення із відповідача вказаних грошових коштів, оскільки такі витрати не входять до виплаченого страхувальнику відшкодування. Вони не можуть бути віднесені судом й до фактичних витрат, які страхувальник має до особи, відповідальної за шкоду. Так, за загальним правилом у порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості проведення експертизи і пов'язаних з нею дій, оскільки такі витрати страховика спрямовані лише на визначення розміру збитків, належать до звичайної господарської діяльності страховика та не входять до страхового відшкодування, у зв'язку з чим в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат за надану правову допомогу згідно контракту про надання правової допомоги від 28.09.2012 року, то суд вважає за необхідне відмовити позивачу в цій частині його вимог, оскільки відповідно до ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права, однак позивач не надав суду належних доказів про те, що ФОП ОСОБА_4 є фахівцев в галузі права. Крім того, розрахунок витрат на правову допомогу, яка визначена ним в розмірі 2000 грн. (а. с. 31 ), включає в себе вартість участі в судових засіданнях у розмірі 400 грн. за одну годину. Разом з цим, вказана особа в судових засіданнях під час розгляду даної цивільної справи по суті участі не приймала, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутність (а.с. 39).

Разом з цим, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача з ОСОБА_1, підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені та понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2 7 Закону України «Про страхування», ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 993,1166, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст.10, 11,15, 57-60, 66, 80, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований та мешкає АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований та мешкає АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені та понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: Д. В. Мовчан