Рішення № 32381358, 12.07.2013, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2998/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мікуліна А.В.,

при секретарі Мидловець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним та визнання права на спадщину за законом,-

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_4, з якою позивач перебував у шлюбі з 27.07.1954 р. до дня її смерті. За життя дружина позивача склала заповіт від 12.04.2005 р., яким належну їй на праві приватної власності одну другу частину будинку заповіла в рівних частинах кожному, позивачу та відповідачу по даній справі ОСОБА_5. 09.12.2005 р. позивач та відповідачка отримали в Ірпінській міській державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом по 1/4 частині зазначеного житлового будинку. Позивач вважає, що заповіт та свідоцтва про право на спадщину за заповітом повинні в судовому порядку бути визнані частково недійсними, оскільки майно набуте подружжям під час шлюбу належить дружині та чоловікові в рівних частках на праві спільної сумісної власності. Отже оскільки 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1, позивач та його дружина придбали перебуваючи в шлюбі то 1/2 частина цього будинку є їхньою спільною сумісною власністю з покійною дружиною в рівних частках, тобто по 1/4 кожному. В зв'язку з наведеним заповіт та свідоцтво про право на спадщину за заповітом в цій частині на ім'я позивача повинні бути визнані недійсними. Позивач зазначає, що він непрацездатний вдівець і незалежно від змісту заповіту має право на обов'язкову частку у спадщині, тобто має право на половину частки, яка б належала йому у разі спадкування за законом, а частка відповідачки повинна складатися з 1/8 частки, тобто 1/2 від 1/4. Отже на підставі викладеного позивач просить суд: визнати заповіт ОСОБА_4 від 12.04.2005 р. частково недійсним, визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я позивача №3-1014, та на ім'я відповідачки ОСОБА_2 №3-1011, від 09.12.2005 р., визнати за мною право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на 1/4 та на 1/8 частину будинку АДРЕСА_1.

Позивач та його представник в судове засідання з'явилися, підтвердили обставини викладені у позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, заперечувала щодо позову, просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа по справі в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заяву в якій просить слухати справу за її відсутності.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.04.2005 р. ОСОБА_4 склала заповіт (№ в реєстрі 435) в якому заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на, що вона за законом матиме право в тому числі: належну на праві приватної власності 1/2 частину житлового будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1: в рівних частках кожному: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.3). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, на доказ чого, в справі міститься свідоцтво про смерть (а.с.6). ОСОБА_1 09.12.2005 р., Державний нотаріус Ірпінської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 видав свідоцтво серії ВСК №194660, про право на спадщину за заповітом на 1/4 частину житлового будинку, де серед іншого зазначено, що спадкове майно, на яке в указаній частці видано, це свідоцтво, складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, 1/4 частина якого належить померлій ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 01.04.1959 р., реєстраційний №1226 та зареєстрованого в Ірпінському МБТІ 07.04.1959 р., в реєстровій книзі за № 25 та 1/4 частина якого належить померлій ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого нотаріусом ОСОБА_8, 20.08.1976 р., реєстраційний №2733 та зареєстрованого в Ірпінському МБТІ 02.09.1976 р., в реєстровій книзі за №25 (а.с.4). Відповідачка ОСОБА_2 також отримала свідоцтво про право на спадщину, на 1/4 частину зазначеного житлового будинку серія ВСК № 404661 (а.с. 5). 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1, позивач та його дружина придбали перебуваючи в шлюбі, на підтвердження цього в справі міститься свідоцтво про одруження, де зазначено, що шлюб укладено 27.07.1954 р.(а.с.8), та договори купівлі продажу: від 20.08.1976 р., яким ОСОБА_4 придбала 1/4 частину зазначеного будинку (а.с.55-56), та від 01.04.1959 р., яким ОСОБА_4 також придбала 1/4 частину зазначеного будинку (а.с.57.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно ст. 23 Кодексу про шлюб та сім'ю України майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.

На підставі встановлених судом обставин та зазначених норм Закону, оскільки ОСОБА_4 придбала 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, під час шлюбу із ОСОБА_1, тому суд дійшов висновку, що 1/2 частина вказаного будинку є спільною сумісною власністю подружжя, і кожному належить по 1/4 частині даного будинку.

Так як на момент складання заповіту, ОСОБА_4 мала право скласти заповіт на свою частку спільної сумісної власності подружжя, а саме на 1/4 вищевказаного будинку, але натомість заповіла 1/2 частину зазначеного будинку, чим порушила право позивача на майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання заповіту частково недійсним в частині розпорядження 1/4 частиною житлового будинку на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Статтею 1301 Цивільного кодексу України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки заповіт визнається судом частково недійсним, тому суд вважає, що є правові підстави для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих на ім'я - ОСОБА_1, та ОСОБА_2, а саме в частині права на спадщину по 1/4 частці житлового будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що 1/4 частина житлового будинку з відповідними господарським спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить позивачу незалежно від змісту заповіту ОСОБА_6

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, і згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому, а також заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (ст. 1273 ЦК України).

Згідно вищевикладеного, ОСОБА_4 на день смерті належала, на праві спільної сумісної власності подружжя, 1/4 частина житлового будинку з відповідними господарським спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і в порядку спадкування за заповітом після її смерті право власності на 1/8 частину вказаного будинку повинно перейти до її чоловіка (вдівця) - ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Під час судового розгляду представник відповідача заявила клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В свою чергу, представник позивача просив суд визнати причини пропуску позовної давності поважними.

Статтями 1 та 10 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Оскільки на суд покладається обов'язок надання захисту порушеного суб'єктивного права, тому суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин, так як позивач та відповідач хоча і отримали свідоцтво про право на спадщину у 2005 році, але при цьому, перебуваючи в родинних відносинах, у них ніколи не виникало спору щодо спадкового майна. Дані обставини підтвердила в судовому засіданні представник відповідача. Тобто, даний спір виник тільки під час подання позивачем позовної заяви до суду, а саме 16.04.2013 р.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 22, 23 Кодексу про шлюб та сім'ю України, статтями 257, 261, 267, 1233, 1235, 1236, 1241, 1268, 1270, 1301 Цивільного кодексу України, статтями 1, 10, 6-8, 10, 15, 30, 60, 62, 64, 88, 197, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

Задовольнити позов.

Визнати заповіт ОСОБА_4 частково недійсним в частині розпорядження 1/2 частиною житлового будинку на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданих на ім'я - ОСОБА_1, та ОСОБА_2, а саме в частині права на спадщину по 1/4 частці житлового будинку.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку як частку в спільному майні подружжя, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та право власності на 1/8 частину вказаного житлового будинку з відповідними господарським спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4.

Рішення у повному обсязі буде виготовлено до 17.07.2013 р.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення, а особами, які були відсутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, - з дня отримання копії рішення.

Суддя: А. В. Мікулін