Постанова № 32381195, 08.07.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року Справа № 919/366/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - Воробйова Л.О., представник, довіреність № 1 від 04.01.203;

відповідача - Ященко Р.Ю., представник, довіреність № 14-51 від 22.03.2013,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 27 травня 2013 року у справі № 919/366/13

за позовом Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, Київ, 01001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (пр. Перемоги, 39, кв. 3, Севастополь, 99046)

про стягнення 69708,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" про стягнення 69708,18 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем порушені зобов'язання за договором про закупівлю природного газу в частині своєчасної сплати за отриманий природний газ, у зв'язку з чим за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував штрафні санкції.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 27 травня 2013 року у справі № 919/366/13 позовна заява Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" про стягнення 69708,18 грн. задоволена частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" на користь Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 69465,45 грн., з яких 29439,74 грн. - пені, 33695,78 грн. - штрафу, 95,68 грн. - інфляційних витрат, 6234,25 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1714,48 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог суд керувався тим, що відповідачем порушені обов`язки щодо здійснення розрахунків за поставку газу в повному розмірі, тому стягнення з відповідача суми штрафних санкцій є правомірним. Щодо вимог, по яких було відмовлено, суд керувався тим, що інфляційні нарахування за зобов`язаннями квітня 2012 року є необгрунтованими, оскільки позивачем не врахована дефляція.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити зазначене рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір пені та розмір 7% штрафу до 1,00 грн., рішення суду в частині стягнення 95,68 грн. інфляційних витрат скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, відмовити.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що неповне виконання грошових зобов`язань виникло не з вини відповідача, оскільки заборгованість перед позивачем виникла у зв`язку із несвоєчасним та неповним відшкодуванням з місцевого бюджету різниці між затвердженим Севастопольською міською Радою розміром тарифів на надання послуг з теплопостачання і економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво, тобто з незалежних від відповідача причин, що, на думку відповідача, є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що розмір нарахованих штрафних санкцій не відповідає негативним наслідкам порушеного зобов`язання та може бути зменшений судом. Крім того, заявник апеляційної скарги вказує, що сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення складає 0,00 грн., оскільки в заявлений позивачем період нарахування штрафних санкцій була дефляція. Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 червня 2013 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

23 січня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (покупець) укладений договір № 0114/12 про закупівлю природного газу, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити (в період з 01.01.2012 по 31.12.2012) покупцеві імпортований природний газ (в обсязі до 29930 тис. куб.м.) для власних потреб, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ в сумі 3945,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м природного газу (далі - Договір), (а.с. 8-12).

Розділом 3 Договору встановлена ціна Договору, яка на дату його укладення становить 118100787,00 грн. (з ПДВ). Загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Розділом 4 Договору сторони визначили порядок здійснення оплати, відповідно до якого оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 4.5 Договору звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформлюється актом звірки, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Термін поставки газу - з 01.01.2012 по 31.12.2012 включно (п. 5.1 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, підписувати акти приймання-передачі газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки.

Відповідно до п. 6.4 Договору продавець має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений газ.

Розділом 7 Договору встановлена відповідальність сторін за порушення умов Договору, в т.ч. у разі порушення покупцем умов п. 4.1 Договору покупець зобов'язується окрім сум заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно п. 10.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому віданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2012, і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатком № 1 від 23.01.2012 до Договору сторони визначали умови поставки і обліку природного газу, права та обов`язки сторін.

Додатковою угодою № 1 від 27.06.2012 до Договору сторони збільшили обсяги поставки природного газу до 5014, 00 куб.м. та податок на додану вартість з 0% до 20%.

Ціна Договору з ПДВ складає 19784742,60 грн.

На виконання умов Договору природний газ був поставлений позивачем відповідачу в обсязі 5014,412 тис.куб.м на загальну суму 19786368,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012, 29.02.2012, 31.03.2012 та 30.04.2012 (а.с.18-21).

Відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати за отриманий природний газ виконував несвоєчасно, внаслідок чого позивачем було нараховано штрафні санкції у вигляді пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних витрат.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про сплату нарахованих санкцій за порушення зобов`язань.

Господарський суд міста Севастополя позовні вимоги задовольнив частково.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 0114/12 про закупівлю природного газу від 23 січня 2012 року.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 4.1 Договору сторони встановили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі сплати платежів за отриманий природний газ за Договором за період з січня 2012 року по квітень 2012 року в розмірі 19786368,31 грн., що призвело до застосування позивачем пункту 7.3 Договору.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стосовно вимог позову про стягнення з відповідача пені у розмірі 29439,74 грн. та штрафу в розмірі 33695,78 грн., судова колегія зазначає, що господарський суд першої інстанції вірно послався на приписи статей 610, 611, 549 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та застосував положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України з врахуванням домовленостей сторін, викладених у пункті 7.3 Договору від 23 січня 2012 року.

Беручи до уваги, що санкція у вигляді пені та штрафу передбачена умовами укладеного між сторонами Договору і що її розмір відповідає розміру, встановленому діючим законодавством, судова колегія вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 29439,74 грн. та штрафу в розмірі 33695,78 грн. правомірно задоволена судом першої інстанції (рахунок перевірений судовою колегією та є вірним).

З огляду на положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України судова колегія вважає, що позивач має право заявляти вимоги про стягнення збитків від інфляції та 3% річних. Розрахунок нарахувань 3% річних позивачем складено правильно і судами перевірено. Наданий позивачем розрахунок нарахувань збитків від інфляції судовою колегією перевірений та встановлено, що його розмір не відповідає розміру, встановленому діючим законодавством.

Заявлена позивачем до стягнення сума інфляційного відшкодування складається з двох сум: 95,68 грн. - за порушення стороною зобов'язань за лютий 2012 року та 242,74 грн. - за порушення стороною зобов'язань за квітень 2012 року.

Суд першої інстанції вимоги з інфляційного відшкодування за лютий задовольнив, а за квітень 2012 року відхилив з тих підстав, що позивач не врахував наявність дефляції за період розрахунку.

Даний висновок судова колегія визнає невірним з наступних підстав.

Вартість спожитого у лютому 2012 року природного газу склала 7428077,84 грн.

Згідно пункту 4.1 Договору сплата вартості отриманого газу здійснюється поетапно, остаточний розрахунок - до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, остаточний розрахунок за отриманий у лютому 2012 року природний газ повинен бути здійснений до 14 березня 2012 року.

З розрахунку позивача (а.с.22-23) вбачається, що станом на 15.03.2012 заборгованість відповідача склала 531891,9 грн. та була погашена двома платежами 15.03.2012 та 20.03.2012.

У відповідності до листа Верховного суду України від 03.04.97 за N 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця (кількість днів прострочення в даному місяці є меншою ніж 15 днів), інфляційне відшкодування розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця (кількість днів прострочення в даному місяці більше ніж 15 днів) - з урахуванням цього місяця.

Оскільки кількість днів прострочення оплати природного газу, який отриманий у лютому 2012 року складає 6 днів, інфляційне відшкодування не нараховується.

Що стосується вимоги позивача про нарахування інфляційного відшкодування за отриманий у квітні 2012 року природній газ, судова колегія зазначає наступне.

Вартість спожитого у квітні 2012 року природного газу склала 417641,95 грн. Остаточний розрахунок за даний газ повинен бути до 14 травня 2012 року, однак здійснений не був. Враховуючи здійснені відповідачем оплати, позивач розрахував інфляційне відшкодування тільки на суму останнього боргу - 121368,31 грн., який залишився після сплати 30.08.2012 року чергового платежу.

Таким чином, інфляційне відшкодування на заборгованість за квітень 2012 року позивач нарахував за період з 30.08.2012 по 19.12.2012 (дата погашення заборгованості).

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки сплати заборгованості. Сукупний індекс інфляції за цей період розраховується за формулою: (100,1:100) х (100,0:100) х (99,9:100) х (100,2:100) = 1,002, тому інфляційне збільшення суми боргу за період з 30.08.2012 по 19.12.2012 складає 242,74 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Дослідивши доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

Не може бути прийнятий судом довід заявника апеляційної скарги стосовно того, що у відповідача відсутня вина щодо неповного виконання грошових зобов`язань, оскільки заборгованість виникла з незалежних від відповідача причин, що є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, які в заявленому розміром не відповідають негативним наслідкам порушеного зобов'язання, з наступних підстав.

Відповідно до пункту третього статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вони не є імперативними та не містять переліку таких випадків. Крим того, винятковість таких обставин повинна бути доведена належними та достатніми доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищий господарський суд України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що заборгованість перед позивачем виникла у нього у зв'язку із несвоєчасним та неповним відшкодуванням з місцевого бюджету різниці між затвердженим Севастопольською міською Радою розміром тарифів на надання послуг з теплопостачання і економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво.

Вказана обставина не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

З аналізу норм чинного законодавства ( ст.ст. 42, 218, 229, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 614, 625 Цивільного кодексу України та ін.) та судової практики (справа № 37/134-09 та ін.) вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання за будь-яких обставин , навіть через відсутність у нього грошових коштів або несвоєчасне фінансування.

Враховуючи, що обидва підприємства є суб'єктами господарювання, обумовили та включили у Договір відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, Договір в цій частині не оскаржували, та не змінювали, судова колегія визнала вірним висновок суду першої інстанції, що відсутні підстави для зменшення розміру штрафу та пені.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях відповідача, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно вимог статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція має право змінити рішення.

Судова колегія дійшла висновку про неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для зміни рішення та часткового задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1718,14 грн.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 27 травня 2013 року у справі № 919/366/13 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (99046, м. Севастополь, проспект Перемоги, 39, кв. 3, ідентифікаційний код 32294088) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Хмельницього, 6, ідентифікаційний код 20077720) 71330,65 грн., з яких: 29439,74 грн. - пеня, 33695,78 грн. - штраф, 242,74 грн. - інфляційні витрати, 6234,25 грн. - 3% річних., витрати по сплаті судового збору - 1718,14 грн.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити".

4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.М. Гоголь

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, Київ, 01001).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (пр. Перемоги, 39, кв. 3, Севастополь, 99046; вул. Ангарська, 10, Севастополь, 99704).