Постанова № 32380170, 02.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року 11:05 810/3223/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Ф" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про: визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Ф" (далі – позивач, товариство) з позовом до до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС (далі – відповідач, податковий орган) про визнання протиправними дії з проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача; визнання протиправним та скасування наказу від 14.06.2013 №537 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено порядок проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Ф" та проведено її без законних підстав, оскільки позивачем за період з 01.01.2012 по 14.06.2013 не отримувалось запитів про надання інформації про взаємовідносини із ПП «Фрутлайн», а наказ на проведення перевірки та відповідне повідомлення позивачем отримано 18.06.2013, хоча наказом передбачено початок проведення перевірки 14.06.2013. Отже, дії відповідача є протиправними, так як це порушує права та інтереси платника податків та позбавляє можливості останнього взяти участь у перевірці, надавати пояснення та документи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, пояснив, що перевірку вже проведено, про що складено акт перевірки.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає видання наказу та проведення перевірки позивача такими, що здійснено податковим органом у межах повноважень та відповідно до вимог податкового законодавства. Пояснив, що отримав акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 04.07.2011 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов’язань ПП «Фрутлайн» за квітень 2011 р., згідно з яким встановлено нікчемність правочинів, укладених ПП «Фрутлайн» з контрагентами-покупцями, одним з яких є позивач, тому зроблено висновок про те, що ТОВ «Фоззі-Ф» не здійснювало операції з придбання товарів у ПП «Фрутлайн» за квітень 2011 року. На підставі вказаного акту відповідачем винесено наказ про проведення перевірки. Податковим органом 14.06.2013 поштою рекомендованим листом відправлено за юридичною адресою наказ та повідомлення про проведення перевірки, які отримано позивачем 18.06.2013. Підтвердив, що на час судового розгляду справи перевірку вже проведено, про що складено акт перевірки. Пояснив, що не може надати на вимогу суду запит податкового органу до позивача про надання інформації та її документального підтвердження стосовно взаємовідносин із вказаним контрагентом через його відсутність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Ф» є юридичною особою, зареєстрованою 04.11.2002 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

ДПІ у Києво-Святошинському районі електронною поштою отримано акт перевірки ПП «Фрутлайн» від 04.07.2011 №218/23-214/32727314 за квітень 2011 року разом із супровідним листом, в якому зазначено про доцільність відпрацювання підприємств по ланцюгу постачання та вжиття відповідних контрольно-перевірочних заходів. Цим актом перевірки встановлено, що операції, здійсненні ПП «Фрутлайн» за квітень 2011 року не мали реального товарного характеру, тому ТОВ «Фоззі-Ф» не здійснювало операцій з придбання товарів у ПП «Фрутлайн» у цей період.

14 червня 2013 р. керівником ДПІ в Києво-Святошинському районі видано наказ №537 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» ТОВ «Фоззі-Ф» тривалістю 5 робочих днів з 14 червня 2013 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Фрутлайн» за квітень 2011 року. В якості підстави для проведення перевірки в наказі вказано наступне: «на підставі вимог підпунктів 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1 пункту 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України». У цей же день податковим органом винесено повідомлення від 14.06.2013 №4096/10/22-219 про проведення перевірки.

Наказ про проведення перевірки та повідомлення податковим органом позивачу направлено засобом поштового зв’язку 14.06.2013 та отримано позивачем 18.06.2013, зареєстровано за вх.№6.

Уважаючи наказ про проведення перевірки та дії посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки протиправними, позивач 19.06.2013 звернувся до суду з цим адміністративним позовом, провадження у справі відкрито 21.06.2013.

Про результати цієї перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 20.06.2013 за №393/22-2/32276210.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, у відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України позапланова невиїзна перевірка здійснюється за умови, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Як вбачається з оскаржуваного наказу від 14.06.2013 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Ф», у ньому відсутня інформація щодо надсилання до ТОВ «Фоззі-Ф» письмового запиту податковим органом про надання пояснень з приводу взаємовідносин з ПП «Фрутлайн» за квітень 2011 року, як це передбачено підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Суд бере до уваги, що під час судового розгляду справи відповідач на вимогу суду не надав суду будь-яких доказів існування такого письмового запиту, а також того, що він надсилався і був вручений ТОВ «Фоззі-Ф». Представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити суду чи направлявся такий запит податковим органом до позивача.

Отже, судом встановлено, що податковий орган не надсилав позивачу обов’язковий письмовий запит щодо надання пояснень з приводу взаємовідносин з ПП «Фрутлайн» за квітень 2011 року, а тому підстави для прийняття оскаржуваного наказу та, відповідно, до проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, які визначено підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області станом на 14.06.2013 були відсутні.

Згідно з вимогами ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 2.3 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України №213 від 14.04.2011, документальна планова та позапланова невиїзна перевірка здійснюється на підставі наказу про проведення, оформленого з дотриманням вимог, передбачених розділом I цих Методичних рекомендацій, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 розділу II Податкового кодексу України.

Так, пунктом 2.4 зазначених Методичних рекомендацій передбачено, що підрозділи органу ДПС, які очолюють здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за формою згідно з додатком 9 до Методичних рекомендацій.

Зазначене повідомлення підписується керівником (або заступником керівника) органу ДПС, завіряється гербовою печаткою цього органу та реєструється у єдиному Журналі реєстрації повідомлень про проведення перевірок платників податків у порядку, визначеному пунктом 2.1 цього розділу.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться лише за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки.

Як було зазначено судом, наказ податкового органу від 14.06.2013 № 537 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Ф», а також повідомлення про проведення перевірки від 14.06.2013 №4096/10/22-219 вручено позивачу лише 18.06.2013, тобто вже після початку фактичного проведення перевірки.

Податковим органом не дотримано вимог наведених норм ПК України про своєчасне направлення платнику податків запиту та надання йому для ознайомлення відповідного наказу та направлень на проведення перевірки.

Ураховуючи те, що обов’язковий письмовий запит про надання пояснень з приводу взаємовідносин з ПП «Фрутлайн» за квітень 2011 року позивачу не направлявся, то суд вважає, що наказ податкового органу від 14.06.2013 № 537 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Ф» видано з порушенням встановленої процедури, а всупереч вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України цей наказ було вручено позивачу вже після початку перевірки. Відтак, заяви позивача про те, що станом на 14.06.2013 у податкового органу не було права на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а наказ про її проведення видано без передбачених на те підстав, підтвердилися у ході судового розгляду справи.

Разом з тим, надаючи оцінку позовним вимогам з урахуванням принципів верховенства права, законності, положень щодо чинності нормативно-правових актів, завдань адміністративного судочинства та способу захисту прав позивача, суд бере до уваги таке.

Спірний наказ податкового органу про проведення перевірки позивача ще до відкриття провадження у цій адміністративній справі було виконано, перевірку позивача податковим органом проведено, за її наслідками складено відповідний акт перевірки.

Норми цього наказу, окрім проведення перевірки, не передбачали жодних інших приписів, які б могли продовжувати його дію в часі чи стосовно позивача, чи стосовно інших осіб.

Із урахуванням наведеного суд зазначає, що оскаржений наказ за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії), який після його виконання є таким, що вичерпав свою дію. Судом установлено, що вказаний наказ виконано у повному обсязі і він вичерпав свою дію. Це означає, що наказ вже втратив чинність, оскільки настав юридичний факт, який передбачався цим наказом (розпочалося проведення перевірки, її проведення завершилося, складено акт перевірки), а також закінчився строк, передбачений цим наказом для проведення перевірки.

Вимоги про скасування актів індивідуальної дії можуть стосуватися виключно чинних нормативно-правових актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування).

Відтак, з моменту втрати чинності нормативно-правовий акт втрачає ознаку нормативності, залишаючись формою права лише в історичному значенні. Отже, акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків. Юридичні факти або події минулого не можуть бути скасовані судом чи іншим органом.

Таким чином позов про скасування акта індивідуальної дії, що вичерпав свою дію, задоволенню не підлягає як такий, що не може призвести до захисту прав позивача, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Суд бере також до уваги, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає також, що принцип верховенства права, встановлений у ч.1 ст. 8 Конституції України, слід розуміти у взаємозв’язку з положеннями ст. 3 Конституції України. Саме так цей принцип викладено у ч.1 ст.8 КАС України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, оскільки наслідком розв’язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі і щодо проведення перевірки та про скасування нормативно-правового акта, який вже втратив чинність, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред’явлення позову з іншим предметом оскарження.

Суд зазначає, що правові наслідки, що настали внаслідок прийняття актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію, можуть призводити до порушення прав особи, але це утворює інші підстави для звернення до суду. Це означає, що особа має обрати такий спосіб захисту порушеного права, який призведе до відновлення її прав (вимагати скасування іншого нормативно-правового акта індивідуальної дії, прийнятого на підставі акта перевірки, вимагати прийняття іншого акта індивідуальної дії, яким будуть змінені правовідносини, а якщо це не можливо - вимагати відшкодування завданої шкоди). При цьому порушенням, вчиненим податковим органом при виданні наказу та проведенні перевірки, буде надано оцінку при розгляді такого позову.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки та скасування наказу, який вже втратив чинність, не відповідає його змісту.

За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 липня 2013 р.