Ухвала суду № 32379900, 08.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Любенок Л.Д.

Категорія 46 Суддя доповідач Супрун М.Ю

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Лоленко А.В.,

суддів: Супрун М.Ю., Азевича В.Б.,

при секретарі Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про відібрання дитини, визначення місця проживання дитини, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 23 травня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Пролетарського районного суду міста Донецька від 23 травня 2013 року у задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відібрано у ОСОБА_1 та передано батьку ОСОБА_2, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2. У решті позовних вимог відмовлено. Розподілено судові витрати.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 внесла апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та задовольнити її позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд не дав належної оцінки доказам по справі, в тому числі тим, що підтверджують те, що ОСОБА_2 бив дитину. Вважає, що суд не врахував особу ОСОБА_2, який вихованням сина не займався, а також те, що в квартирі, де мешкає відповідач відсутні умови для проживання дитини.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином.

ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційної інстанції просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення суду залишити без змін.

Представник служби у справах дітей Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради - Шакірова О.Ю, в судовому засіданні також просила відхилити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що підстав, передбачених ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина ОСОБА_3 судом не встановлено. Крім того суд вважав доведеним той факт, що ОСОБА_2 через створені позивачем ОСОБА_1 перешкоди не має можливості вільно спілкуватись з сином, виховувати його, піклуватись про його розвиток, тому у відповідності до вимог ст. 163 СК України, відібрав у ОСОБА_1 малолітню дитину ОСОБА_3 та визначив його місце проживання з батьком.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, згідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позивачка ОСОБА_1 вказала підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ухилення його від виконання своїх обов'язків по вихованню сина ОСОБА_3.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не строюють умов для отримання нею освіти.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім'ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

У відповідності до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 7, 85).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла (т. 1 а. с. 6).

Крім того, судом встановлено, що подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 разом із сумісним сином ОСОБА_3 та сином ОСОБА_6 - ОСОБА_4 проживали в АДРЕСА_3. Відповідач був зареєстрований у цій квартирі (а. с. 161). Також в цій квартирі проживав батько ОСОБА_6 - ОСОБА_8 Після смерті дружини, ОСОБА_2 деякий час проживав разом із дітьми у вказаному жилому приміщенні, а з грудня 2011 року з ініціативи позивача переїхав та зареєструвався у іншому жилому приміщенні - будинку своєї сестри в м. Мар'їнці Донецької області (а. с. 161), фактично почав мешкати у м. Донецьку в квартирі свого знайомого ОСОБА_9, з яким уклав договір найму. (т. 1 а. с. 8, 9, 147, т. 1 а. с. 188, т. 2 а. с. 40).

На теперішній час малолітній ОСОБА_3 постійно проживає зі своєю бабою в АДРЕСА_1 - позивачкою по справі.

Із копій постав про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 грудня 2011 року, 10 липня 2012 року, 20 серпня 2012 року видно, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до міліції з приводу незаконного утримання позивачкою його сина ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 50, 115, 116, 120).

У матеріалах справи також міститься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 вересня 2012 року за зверненням ОСОБА_1, згідно якої спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_3 не підтвердилось (т. 1 а. с. 122, 233).

Крім того встановлено, що ОСОБА_2 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 створені необхідні умови для проживання дитини, що підтверджується актами від 2 серпня 2012 року, від 13 вересня 2012 року (т. 1 а. с. 9, 148).

Із наданих довідок ТОВ «Укрвуглепостач» видно, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, його заробітна плата складає в середньому більш ніж 3 500 грн., робочий тиждень складає п'ять днів, з 8 до 17 години (т. 1 а. с. 151, 154). За місцем проживання та роботи ОСОБА_2 характеризується виключно позитивно (т. 1 а. с. 149, 150).

ОСОБА_2 отримує пенсію по втраті годувальника і ці кошти вносить на депозитних рахунок сина ОСОБА_3 та сплачує внески за страхування життя дитини (т. 1 а. с. 129-146, т. 2 а. с. 36-39).

Орган опіки та піклування у своєму висновку, виходячи із інтересів дитини, вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та визначає місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом із його батьком ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 41-45).

З урахуванням наведеного, висновки суду про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, відібрання дитини у його баби ОСОБА_1 та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд, на підставі ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: