Ухвала суду № 32379512, 27.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія: 23 Головуючий 1 інстанції - Халаджи О.В.

Доповідач - Супрун М.Ю.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.,

суддів Супрун М.Ю., Баркова В.М.,

при секретарі Папоян К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» до ОСОБА_1, третя особа: Красноармійська міська рада про визнання договору оренди нежитлового приміщення припиненим та зобов'язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2013 року ,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2013 року вищевказаний позов комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» задоволено. Визнано припиненим з 25 жовтня 2012 року у зв'язку із закінченням строку дії договір №25 оренди нежитлового приміщення, укладений між комунальним підприємством «Красноармійський центр єдиного замовника» та ОСОБА_1 02 січня 2003 року та який було доповнено 25 жовтня 2011 року.

Зобов'язано ОСОБА_1 негайно звільнити та передати за актом приймання-передачі комунальному підприємству «Красноармійський центр єдиного замовника» нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати.

З вказаним рішенням не погодилась відповідачка та подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову. При цьому зазначила, що позивач не надав жодних доказів того, що вона відмовилась від отримання вимоги про заперечення проти продовження договору, а тому вважає, що якщо у строк 1 місяць після закінчення строку договору оренди, жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір і орендодавець не надав суду належних доказів про те, що він мав намір розірвати договір, і орендар користувався приміщенням та сплачував орендну плату, то договір оренди вважається продовженим.

Представник позивача - Захарова О.К., діюча за довіреністю, в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити.

Представник Красноармійської міської ради в судове засідання не з'явився, згідно заяви, просив справу розглянути за його відсутності, апеляційну скаргу відхилити.

Відповідачка у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилась, була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 січня 2003 року комунальне підприємство «Красноармійський центр з ремонту та експлуатації житла» та ОСОБА_1 уклали договір оренди № 25 нежитлового приміщення загальною площею 19,6м.кв., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Красноармійської міськради №5\7-149 від 19.09.06 року було затверджено нову назву комунального підприємства «Красноармійський центр з ремонту та експлуатації житла» - комунальне підприємство «Красноармійський центр єдиного замовника».

Відповідно до п.4.1 зазначеного договору оренди термін дії договору визначається за угодою сторін: початок 01 січня 2003 року, кінець 01 червня 2003року. Згідно п.4.2 договору, якщо кожна сторона в строк за 1 місяць після закінчення цього договору не заявить про намір його розірвати, вказаний договір автоматично пролонгується на той же строк і на тих же умовах. Таким чином договір оренди було пролонговано до 25 жовтня 2011року.

25 жовтня 2011року сторонами було підписано доповнення до договору оренди, згідно п.1 якого термін дії договору оренди № 25 нежитлового приміщення від 02 січня 2003 року закінчується 25 жовтня 2012 року.

15 листопада 2012 року представниками позивача не було вручено вимогу №1207 від 15 листопада 2012 року відповідачу за місцем його проживання у зв'язку з відмовою від її отримання. Відповідно до цієї вимоги позивач вимагав 22 листопада 2012 року о 16-00 годин передати йому згідно акту передання-приймання орендоване майно, а саме нежитлове приміщення, загальною площею 19,6 м.кв., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з закінченням строку дії договору та сплатити неустойку за порушення умов договору у розмірі 210,17грн. Відповідач у зазначений час орендоване майно орендодавцю не передала.

Також встановлено, що спірне нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Красноармійська та передано на баланс комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника», якому надані повноваження орендодавця нежитлових приміщень, що підтверджується рішеннями Красноармійської міської ради № 11/24-39 від 11 січня 2002 року, №4/4-5 від 15 листопада 2002 року, №5/7-148 від 19 вересня 2006 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що орендодавець після закінчення строку дії договору оренди, у встановленому законом порядку повідомив орендаря про припинення його дії. При цьому відповідачем не було надано доказів того, що він, як орендар, намагався скористатися своїм переважним правом та переукласти договір оренди на спірне приміщення, яке відмовився передати власнику.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України та Законом України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна»

Згідно з частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі Закон) передбачено, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частин1, 2 статті 17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з пункту 1 частини 2 статті 26 Закону договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно пункту 4.2 договору оренди від 02 січня 2003 року № 25, укладеного між сторонами, в разі, якщо кожна із сторін протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору не заявить про свій намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на той же строк та на тих же умовах (а.с.6-7).

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення (вимогу) про припинення терміну дії договору оренди та про відсутність наміру продовжувати даний договір оренди на наступний термін позивач направив орендарю 15 листопада 2012 року, тобто з дотриманням місячного строку, встановленого частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». В цій вимозі орендодавець запропонував орендарю повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі 22 листопада 2012 року о 16-00 годині за місцем знаходження орендованого нежитлового приміщення (а.с. 15).

Відповідачка відмовилась від отримання цієї вимоги, що підтверджується записом на неї з підписом свідків.

Внесення орендарем ОСОБА_1 плати за користування спірним майном після закінчення строку договору оренди не є підставою вважати договір автоматично продовженим за наявності заперечень орендодавця щодо продовження договору.

Той факт, що орендодавець заперечує проти продовження договору підтверджується, як вимогою позивача від 15 листопада 2012 року, так і фактом його звернення до суду з вимогами про зобов'язання відповідача звільнити приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди та передати його орендодавцю.

Відповідно до статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

До того ж, відповідно до ст. 9 Закону оренда майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється на конкурсних засадах, порядок проведення конкурсу визначається органами місцевого самоврядування. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Відповідачка ОСОБА_1 не надала суду доказів про те, що вона в розумний строк до спливу строку дії договору оренди повідомила орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про визнання договору оренди припиненим є такими, що ґрунтуються на законі та відповідають способу захисту порушеного права, який передбачений п. 7 частини 2 ст. 16 ЦК України, а саме, припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини 1 ст. 27 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Таким чином, оскільки орендодавець в установленому законом порядку повідомив орендаря ОСОБА_1 про закінчення строку дії договору оренди, договір оренди від 02 січня 2003 року № 25 припинив свою дію з 25 жовтня 2012 року, відповідачка ОСОБА_1 після закінчення терміну дії договору орендоване приміщення не звільнила, нового договору оренди спірного приміщення укладено не було, відповідачкою не надано належних доказів повідомлення орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк у порядку, передбаченому ст. 777 ЦК України та частиною 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тому позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_1, звільнити нежитлове приміщення та передати його за актом приймання-передачі комунальному підприємству «Красноармійський центр єдиного замовника» є такими, що ґрунтуються на законі.

Таким чином, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді