Рішення № 32379397, 03.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в I інстанції Богун О.О.

Категорія 6 Суддя доповідач Супрун М.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Лоленко А.В.

суддів Супрун М.Ю., Солодовник О.Ф.

при секретарі Папоян К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство „Універсал Банк", Публічне акціонерне товариство „Сведбанк", Публічне акціонерне товариство „ПриватБанк", про стягнення грошових коштів

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 25 грудня 2012 року,

в с т а н о в и в :

В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнила, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 21 грудня 1991 року вона знаходилась у шлюбі з ОСОБА_2 02 липня 1992 року відповідач отримав у спадщину квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Під час шлюбу вони реконструювали дану квартиру, зробивши до неї прибудови, позначені в технічному паспорті під літерами а-23, а-24, а-25 та зробили в ній ремонт. Для проведення ремонту в квартирі вона отримала кредити: 28 травня 2008 року в ПАТ «Сведбанк» - в розмірі 17250,00 грн, 27 червня 2008 року в ПАТ „Універсал Банк" - в сумі 22000,00 грн., 28 травня 2008 року в ПАТ «ПриватБанк» - в сумі 15000,00 грн. Просила стягнути з відповідача на її користь кошти, витрачені на ремонтно - будівельні роботи квартири відповідача в сумі 123889,00 грн., а також ? частину грошових коштів - кредитних зобов'язань, узятих нею в інтересах сім'ї в сумі 49485,00 грн.

Рішенням Будьоннівського районного суду міста Донецька від 25 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто половина вартості ремонтно-будівельних робіт в сумі 61944,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що позивачка має право на отримання половини витрат, пов'язаних з покращенням стану квартири, оскільки сама позивачка стверджувала, що ремонт квартири проведений в 2008 -2009 роках, а шлюбні відносини між ними припинені в серпні 2007 року, що встановлено рішенням суду. Крім того, суд не прийняв до уваги те, що на ремонт його квартири грошові кошти йому давали його мати та сестра, що вони підтвердили в судовому засіданні. Крім того, суд неправильно розділив вартість сараю та літнього душу, оскільки вони були збудовані до реєстрації його шлюбу з позивачкою.

В свою чергу ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду, стягнувши з відповідача на її користь 1/ 2 частину кредитних зобов'язань в сумі 49458,00 грн. При цьому зазначила, що суд першої інстанції не прийняв до уваги вимоги СК України, за якими всі борги, які були витрачені на ремонт квартири в інтересах їх сім'ї, необхідно ділити. Крім того, суд допустив протиріччя у своїх висновках, оскільки врахував, що кредитні кошти брались вже після припинення шлюбних відносин між нею та чоловіком, але вартість ремонту, який проходив з весни 2008 року по осінь 2008 року, поділив.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу відповідача, просили її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги позивачки заперечували.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу позивачки та просили її задовольнити, а скаргу відповідача - відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а скаргу позивачки слід відхилити з наступних підстав.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 грудня 1991 року. ( Т. 1 а. с. 6 )

Шлюб між сторонами розірвано 30 березня 2009 року рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька (т. 1 а.с. 167-168). Зазначеним рішенням встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені з серпня 2007 року.

02 липня 1992 року відповідач на підставі свідоцтва про право на спадщину отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 після смерті баби - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією цього свідоцтва (т. 1 а.с. 21).

Під час сумісного проживання сторони провели реконструкцію вказаної квартири - звели прибудови, позначені в технічному паспорті на домоволодіння під літерами а-23, а-24, а-25 і рішенням Будьоннівської районної у м. Донецьку ради від 21 травня 2008 року затверджений акт державної приймальної комісії від 13 березня 2008 року про прийняття в експлуатацію цих будівель.(а.с.19)

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 5910/23 від 10 грудня 2010 року, вартість будівельних та ремонтно-будівельних робіт, виконаних в спірній квартирі на час проведення експертизи без урахування сараю та літнього душу складає 114 934 грн, з урахуванням обладнання сараю та літнього душа - 123889,00 грн. Вартість прибудов до квартири складає: прибудова а-25 - 5447,00 грн, прибудова а-24 - 29485,00 грн, прибудова а-23 - 43643,00 грн. (т. 1 а.с. 151-155).

З копії анкети-заяви позичальника, копій кредитних договорів вбачається, що позивачка отримали кредити: 28 травня 2008 року в ПАТ «Сведбанк» в розмірі 17250,00 грн, 27 червня 2008 року в ПАТ „Універсал Банк" в сумі 22000,00 грн., 28 травня 2008 року в ПАТ «ПриватБанк» в сумі 15000,00 грн. (т. 1 а.с.7-11).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в порядку поділу спільного майна подружжя має право на отримання компенсації половини сумісних з чоловіком витрат на ремонтно-будівельні роботи квартири, яка є особистою власністю останнього. Кредитні зобов'язання позивачки поділу не підлягають з тих підстав, що кредитні договори ОСОБА_1 були укладені після припинення шлюбних відносин з відповідачем.

Повністю з таким висновками суду першої інстанції погодитись на можна.

Згідно статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв на час виниклих правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно ст. 24 того ж Кодексу, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Аналогічні норми утримує і нині діючий Сімейний Кодекс.

Крім того, згідно ч. 4 статті 65 Сімейного Кодексу України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

В силу ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не ви значено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, суди повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини в серпні 2007 року.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Апеляційним судом встановлено, що будівництво прибудов до квартири відповідача відбувалось приблизно в період 1994 - 1997 роки, а ремонтні роботи - в 2008 році, що підтверджується сторонами.

Таким чином, позивачка має право на отримання компенсації половини витрат, понесених на зведення прибудов до квартири відповідача без врахування ремонтних робіт, проведених після припинення шлюбних відносин між сторонами. Згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 5910/23 від 10 грудня 2010 року загальна вартість прибудов складає 78605,00 грн, відповідно частка позивачки - 39302,50 грн.

Разом з тим, половина вартості господарських будівель - сараю та літнього душу не підлягає компенсації ОСОБА_1, оскільки ці будівлі не введені до експлуатації.

Висновок суду першої інстанції що кредитні зобов'язання не підлягають поділу між подружжям, оскільки кредитні договори були укладені позивачкою після припинення шлюбних відносин між сторонами цілком правильний.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутих на користь ОСОБА_1 коштів.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 25 грудня 2012 року в частині розміру стягнутих коштів змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 39302,50 грн

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий

Судді