Ухвала суду № 32379211, 20.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в I інстанції Ільяшевич О.В.

Категорія 34 Суддя доповідач Супрун М.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Лоленко А.В.

суддів Супрун М.Ю., Солодовник О.Ф.

при секретарі Папоян К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, стягнення коштів та матеріальних збитків,

в с т а н о в и в :

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2012 року в задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_2 відмовлено. З позивача стягнуті на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в сумі по 501, 00 грн. кожному.

Не погодившись із рішенням суду представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 11 вересня 2009 року ОСОБА_5 уклав із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договір доручення, що пітверджується довіреністю, з якої вбачається ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_4 та ОСОБА_3 експлуатувати належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, виданого 22 квітня 2008 року, РЕВ № 8 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, автомобіль MERSEDES-BENZ 230E, рік випуску 1996, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_2, а при необхідності зняти з обліку та продати і згідно продажу повернути вказані кошти власникові. Крім того вказаною довіреністю передбачено право передоручення (а.с.15).

У відповідності до довіреності від 24 квітня 2010 року ОСОБА_3, діючи на підставі вищевказаної довіреності, уклав договір доручення із ОСОБА_2, згідно якого останньому надано право експлуатувати належний ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, виданого 22 квітня 2008 року, РЕВ № 8 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, автомобіль MERSEDES-BENZ 230E, рік випуску 1996, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_2, а при необхідності зняти з обліку та продати і згідно продажу повернути вказані кошти власникові. (а.с.16).

За змістом наданої суду розписки від 02 березня 2012 року вбачається, що ОСОБА_3, який мешкає в АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_5, виданий Слов'янським МВ УМВС 21 серпня 1998 року та ОСОБА_4, який мешкає в АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_6, виданий Слов'янським МВ УМВС 14 лютого 2002 року, придбали за домовленістю у ОСОБА_5 11 вересня 2009 року автомобіль MERSEDES-BENZ 230E, 1996 р.в., державний номер НОМЕР_1. 24 квітня 2010 року вони, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали за домовленістю вище зазначений автомобіль MERSEDES-BENZ 230E, 1996 р.в., державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2(а.с.8,94)

З наданої суду довідки Роздільнянського РВ ГУ МВС України в Одеській області, вбачається, що 29 липня 2010 року до РЕВ-8 при УДАЇ ГУМВС України в Одеській області звернувся ОСОБА_2 з питанням про зняття з обліку автомобіля MERSEDES-BENZ 230E, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3. В результаті перевірки автомобіля «Мерседес-Бенц 230Е», а також документів, що підтверджують законність його оформлення було виявлено, що згідно реєстраційної бази АІС «АВТОМОБІЛЬ» свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7було видано на вказаний автомобіль з обмеженням Приватбанк, а саме, автомобіль MERSEDES-BENZ 230E був придбаний у кредит - відчуження заборонено без згоди Приват Банка. Враховуючи те, що гр. ОСОБА_2 надав сфальсифіковане свідоцтво про реєстрацію без обмеження банку, автомобіль був вилучений та поставлений на штрафмайданчик, розташований по вул. Леніна, 117 в м. Роздільна Одеської області. Наведений факт був зареєстрований в ЖРЗПЗ № 2802 від 29 липня 2010 року (а.с.9-10).

У відповідності до довідки Роздільнянського РВ ГУ МВС України в Одеській області, в провадженні РО ГУ МВД України в Одеській області знаходиться кримінальна справа № 30201000212, яка порушена за ознаками складу злочину, передбаченого ч.І ст. 358 КК України. По кримінальній справі науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром при ГУ МВД України в Одеській області проведено дослідження, згідно звисновку спеціаліста № 7889 від 30 липня 201 року, свідоцтво про реєстрацію ТС серійним номером НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_5 на автомобіль MERSEDES-BENZ 230E виготовлено не на підприємствах, які здійснюють випуск даної продукції (а.с.12).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт того, що між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу в судовому засіданні свого підтвердження не знайшов, підстави для визнання такого договору недійсним відсутні.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним.

Так, згідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

У відповідності до п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для встановлення факту укладення правочину, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ( 435-15 ) не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Виходячи з наведеного, для визнання правочину недійсним, правочин має бути вчиненим (укладеним).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із акту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Врахувавши те, що розписка, яка була надана позивачем, не може бути доказом укладення договору купівлі -продажу, оскільки не містить в собі його істотних умов, зокрема ціни, а також те, що свідчення свідків для доказу укладення правочину, згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України, не застосовуються, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивачем не було доведений факт укладення договору купівлі-продажу вищевказаного автомобілю, даний договір не може бути визнаний недійсним.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий

Судді