Рішення № 32377017, 11.07.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2013 р.Справа № 921/447/13-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Бурди Н.М. , судді Андрушків Г.З. , судді О.В. Руденко

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Тернопільської міської ради вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Креатор-Буд" вул. Листопадова, 1, м. Тернопіль

про скасування рішення Тернопільської міської ради № 6/15/43 від 15.11.2011р (із змінами і доповненнями від 05.01.2012р.).

За участю представників сторін:

позивача: адвокат - ОСОБА_3 (ордер № 676 від 14.05.2013 р.)

відповідача: не з'явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: представник - Бочан І.П. (довіреність № 02/13 від 11.02.2013 р.)

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1 звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль про скасування рішення Тернопільської міської ради № 6/15/43 від 15.11.2011р (із змінами і доповненнями від 05.01.2012р.).

Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 26.04.2013р. для розгляду даної справи призначено судову колегію у складі головуючого судді Бурди Н.М., суддів Андрушків Г.З. та Руденка О.В.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області про порушення провадження у справі від 26.04.2013р. залучено до участі у справі №921/447/13-г/4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Креатор-Буд" вул. Листопадова, 1, м. Тернопіль.

В судовому засіданні 21.05.2013р. представник відповідача подав заяву б/н від б/д про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України, посилаючись при цьому на те, що позивачем не обґрунтовано та не надано належних доказів того, що рішення Тернопільської міської ради №6/15/43 від 15.11.2011р. і №6/18/44 від 05.01.2012р. порушують права та охоронювані законом інтереси позивача як суб'єкта підприємницької діяльності, а також на те, що предметом позову є скасування рішення органу владних повноважень, тому даний спір не підсудний господарському суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в цьому ж судовому засіданні підтримав заяву представника відповідача та подав заяву № 21/05/02 від 21.05.2013р. про передачу справи на розгляд адміністративному суду у відповідності до ст.ст. 12, 17 ГПК України, оскільки згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів, а спір у даній справі згідно ч. 1 п. 1 ст. 3 КАС України є публічно-правовим, тому повинен бути переданий на вирішення адміністративному суду.

Колегія суду (беручи до уваги, зокрема, постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам") відхилила заяву № 21/05/02 від 21.05.2013р. ПП "Креатор-Буд" про передачу справи на розгляд адміністративному суду та заяву б/н від б/д Тернопільської міської ради про припинення провадження у справі (ухвала суду від 28.05.2013р.).

В судовому засіданні, яке відбулося 24.05.2013р., представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано заяву б/н б/д про відвід колегії і усього складу господарського суду Тернопільської області, у задоволенні якої суд відмовив (ухвала суду від 28.05.2013р.)

Також, в судовому засіданні 24.05.2013р. представником відповідача, на виконання вимог ухвал суду від 26.04.2013р. та від 21.05.2013р., подано копію рішення Тернопільської міської ради №6/15/43 від 15.11.2011р. (в новій редакції згідно з рішенням міської ради від 05.01.2012р. №6/18/44) та відзив б/н б/д на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись серед іншого на те, що рішення сесії Тернопільської міської ради № 6/15/43 від 15.11.2011р. та №6/18/44 від 05.01.2012р. прийняті в межах компетенції, визначеної ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і ст.12 Земельного кодексу України, в порядку, передбаченому ст.ст.120, 123, 124 Земельного кодексу України, враховуючи позитивні висновки постійних комісій з питань містобудування, з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі на підставі поданих документів. Також зазначив, що мешканці міста були проінформовані про прийняття даних рішень шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Тернопільської міської ради в розділі "Нормативні документи". Відсутні і порушення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки цільове призначення не змінилося - землі житлової та громадської забудови. Також вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення його прав як суб'єкта підприємницької діяльності при прийнятті оспорюваного рішення, оскільки в позовній заяві викладені припущення про порушення прав та законних інтересів позивача як фізичної особи (мешканця будинку) в майбутньому.

25.06.2013р. представником відповідача подано клопотання б/н б/д про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його у відпустці.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.07.2013р. представник позивача підтримав заперечення на відзив, подані у канцелярію суду 08.07.2013р., у яких навів свої спростування тверджень відповідача про те, що спірним рішенням Тернопільської міської ради не було порушено жодних нормативних актів та прав чи інтересів, у яких, зокрема, зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення Тернопільська міська рада порушила ст.134 Земельного кодексу України, яка регламентує обов'язковий порядок відчуження земель державної чи комунальної власності на конкурентних засадах (земельних торгах). Внаслідок цього було порушене право позивача у справі, визначене ч.2 ст.41 Конституції України, яка передбачає право громадян для задоволення своїх потреб користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Внаслідок незаконного рішення Тернопільської міської ради №6/15/43 від 15.11.2011 року, позивача (як і інших суб'єктів підприємницької діяльності) позбавлено права взяти участь у конкурсі на право оренди спірної земельної ділянки. Порушення норми ст. 134 Земельного кодексу України потягнуло за собою також порушення позивачем норми ч.2 ст.42 Конституції України, яка містить положення, згідно з яким держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. П.2 ст.4 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Ухваливши незаконне рішення № 6/15/43 від 15.11.2011 року Тернопільська міська рада вчинила діяння, передбачене ст. 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», яка визначає, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції шляхом надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Таким чином, позивач зазначає, що Тернопільською міською радою порушене його право користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (ст. 41 Конституції України) та право брати участь у підприємницькій діяльності на конкурентних засадах. Згідно ст. 4 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію». Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦКУ у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування». Статтею 13 ЦКУ заборонено дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах». У відповідності до ст.21 ЦКУ суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В цьому ж судовому засіданні, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти позовних вимог заперечив та підтримав клопотання Тернопільської міської ради про відкладення розгляду справи, подане у канцелярію суду 25.06.2013р.

Колегія суду, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, його відхилила, оскільки:

- відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми даної статті вбачається, що питання чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

- сторонам були забезпечені рівні умови для надання необхідних доказів. Проте, відповідачем не надано витребуваних судом доказів та не зазначено у поданому клопотанні про можливість їх надання в майбутньому.

- Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

- при цьому, суд також бере до уваги закінчення строку вирішення спору, передбаченого ст. 69 ГПК України (який ухвалою суду від 28.05.2013р. вже було продовжено на 15 днів) та вважає, що матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні, у відповідності до ст.77 ГПК України, та в межах строків передбачених ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладався на 21.05.2013р., 24.05.2013р., 11.07.2013р. та оголошувалась перерва до 28.05.2013р. з підстав, викладених у протоколах (формулярах) судових засідань та ухвалах про відкладення розгляду справи.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу здійснюється у відповідності до ст. 81-1 ГПК України за ініціативою суду за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 9QA608283123E11.

Враховуючи, що на вимогу суду згідно ухвал про відкладення розгляду справи від 14.05.2013р., 21.05.2013р. та 28.05.2013р. відповідач не подав витребувані судом документи, відтак рішення прийнято за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, господарським судом встановлено наступне:

- рішенням Тернопільської міської ради № 6/15/43 від 15.11.2011 року (в редакції згідно рішення міської ради від 05.01.2012р. № 6/18/44) надано дозвіл приватному підприємству "Креатор-Буд" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0817 га, з них: за рахунок земель, що перебувають у власності підприємства площею 0,02912 га та земель не наданих в користування та не переданих у власність - площею 0,05258 га, для обслуговування викупленої нежитлової будівлі з реконструкцією під 5-квартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул. Сагайдачного, 6а.

Як зазначено у новій редакції рішення, останнє прийняте за результатами розгляду звернення ПП "Креатор-Буд", керуючись ст.ст.12, 120, 123 Земельного кодексу України, та враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі, з питань містобудування.

- заявляючи позов про скасування рішення Тернопільської міської ради № 6/15/43 від 15.11.2011р (із змінами і доповненнями від 05.01.2012р.), позивач як на підставу своїх вимог посилається на те, що Тернопільська міська рада, приймаючи оспорюване рішення порушила його законний інтерес (зміст якого розкрито у рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року) як суб'єкта підприємницької діяльності, який зареєстрований і проводить підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 Так, приймаючи рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0860 га для обслуговування викупленої нежитлової будівлі за адресою вул. Сагайдачного, 6а приватному підприємству «Креатор-Буд» (0,05258 га якої є комунальною власністю), нею не дотримано вимог ст.134 Земельного кодексу України, яка регламентує обов'язковий порядок відчуження земель державної чи комунальної власності на конкурентних засадах (земельних торгах). Внаслідок чого порушено право позивача, визначене ч.2 ст.41 Конституції України, яка передбачає право громадян для задоволення своїх потреб користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону і позбавлено права взяти участь у конкурсі на право оренди земельної ділянки площею 0,05258 га.

Оцінивши зібрані у справі докази та керуючись нормами чинного законодавства, колегія суду прийшла до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:

- відповідно до ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству;

- відповідно до ч.1 п. 34. ст. 26, ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, в тому числі вилучення (викуп), надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, які розглядаються виключно на пленарних засіданнях;

- згідно з ч. 1ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

- у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 26, 59, 74 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 1, 2, 12 ГПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постанови Пленуму Вищого господарського суду №10 від 24.10.2011р. (із наступними змінами та доповненнями), а також судової практики, що склалася, розгляд заявлених позивачем вимог щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування, підвідомчі господарському суду так як, реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізується волевиявлення держави або територіальної громади, як учасника цивільно-правових відносин, і з якими виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам;

- суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004р. у справі №1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад (в межах населених пунктів) здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Згідно ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 124 цього ж кодексу (в редакції, чинній на момент викладення оспорюваного рішення в новій редакції) закріплено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, аналіз викладених вище норм діючого земельного законодавства України свідчить про те, що до компетенції Тернопільської міської ради, як органу місцевого самоврядування, законом віднесено повноваження по розпорядженню землями у межах міста Тернопіль, і зокрема, вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у користування юридичним та фізичним особам.

Разом з тим, у ч.2 ст. 124 ЗК України (в редакції, чинній на момент викладення оспорюваного рішення в новій редакції) зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3 ст.124 ЗК України).

Так, частиною 2 ст.134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема: у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено.

Як встановлено судом, а також випливає із змісту оскаржуваного рішення Тернопільської міської ради, земельна ділянка площею 0,0817, щодо якої надано ПП "Креатор-Буд" дозвіл на складання проекту землеустрою складається із двох частин:

1) площею 0,02912 га, що перебуває у власності підприємства;

2) площею 0,05258 га, із земель не наданих в користування та непереданих у власність, яка є вільною від забудови та від майна підприємства, а отже у відповідності до вимог земельного законодавства, не може передаватися в користування (оренду) без проведення земельних торгів.

Проте в порушення положень ст.124 Земельного кодексу України спірне рішення Тернопільської міської ради було прийнято без проведення відповідних торгів, тим самим порушивши принцип конкурентності при передачі земельної ділянки в користування і обмеживши позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, у здійсненні ним права на отримання такої земельної ділянки у користування.

Частиною 2 ст. 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Таким чином, позивач довів наявність у нього законного інтересу, що полягає у можливості користуватись земельною ділянкою комунальної власності, в тому числі і для ведення підприємницької діяльності, який в результаті прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (без проведення земельних торгів, та відповідно без дотримання принципу конкурентності) було порушено. Крім того, слід зазначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. у справі №1-10/2004, сам факт звернення до суду свідчить про наявність у такої особи інтересу (законного чи незаконного). В даному випадку інтерес щодо отримання землі є законним, і отже підлягає захисту.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43 ГПК України кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень;

З огляду на встановлені судом обставини, слід вважати, що Тернопільська міська рада не підтвердила належними доказами прийняття оскаржуваного рішення у відповідності до чинного законодавства, а тому позовні вимоги про скасування рішення Тернопільської міської ради № 6/15/43 від 15.11.2011р. (із змінами і доповненнями від 05.01.2012р.) підлягають до задоволення як обґрунтовані та не спростовані відповідачем.

Заперечення відповідача, викладені ним у відзиві та надані представником в судових засіданнях, до уваги судом не приймаються, оскільки не спростовують обставин, на які посилається позивач при обґрунтуванні позову (щодо непроведення земельних торгів).

Щодо посилання представників сторін на Закон України "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", згідно положень якого передбачена можливість надати земельну ділянку без проведення земельних торгів, то його застосування в даному випадку є безпідставним, оскільки застарілий житловий фонд в даному випадку за даною адресою місця не має, що також підтверджується перевіркою, проведеною Прокуратурою м. Тернополя (лист №94-40/12 від 14.02.2012 року), та недоведеністю даного факту відповідачем в установленому законом порядку.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Рішення Тернопільської міської ради № 6/15/43 від 15.11.2011р. (із змінами і доповненнями від 05.01.2012р.) скасувати.

3. Стягнути з Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, реєстраційний № НОМЕР_1 - 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 15.07.2013р.

Головуючий суддя Н.М. Бурда

Суддя Г.З. Андрушків

Суддя О.В. Руденко