Рішення № 32376825, 10.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8929/13 10.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. КиєваПростягнення 501 877,03 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. - дов. № 91/2012/06/13-1 від 13.06.13 р.

від відповідача: Турченко Д.Л. - дов. № 64-6459 від 04.10.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 478 759,40 грн. основного боргу, 8 029,29 грн. інфляційних нарахувань та 15 088,34 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510139 від 01.08.01 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 16.05.13 р. порушено провадження у справі № 910/8929/13 та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників сторін на 03.07.13 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

28.05.13 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 16.05.13 р., які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.13 р. надав суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви; надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 16.05.13 р., які залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.13 р. надав усні пояснення по суті спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 03.07.13 р. до 10.07.13 р. о 10:15 год. для перевірки розрахунків.

У судовому засіданні 10.07.13 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.07.13 р. надав усні пояснення по суті спору, пояснив, що згідно з довідкою про стан розрахунків заборгованість між сторонами існує.

У судовому засіданні 10.07.13 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна компанія) та Державним комунальним управлінням житлового господарства Харківського району м. Києва, яке було перейменовано на Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510139 від 01.08.2001 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 510139 від 01.08.2001 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 510139 від 01.08.2001 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 510139 від 01.08.2001 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 2 за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 38, розрахункова група, тел. 559 13 66, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 3 вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 3.1. додатку № 4 до договору № 510139 від 01.08.2001 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору), то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Згідно з п. 3.2. додатку № 4 до договору № 510139 від 01.08.2001 р., абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи телповикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з жовтня 2010 р. до березня 2013 р. та довідку про надходження коштів від КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва за договором № 510139 від 01.08.2001 р. за спірний період.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.10 р. до 01.04.2013 р. становила 1 628 526,06 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 510139 від 01.08.2001 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 1 149 766,66 грн., у зв'язку з чим станом на 01.04.13 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 478 759,40 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 478 759,40 грн. основного боргу, 8 029,29 грн. інфляційних нарахувань та 15 088,34 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510139 від 01.08.01 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 510139 від 01.08.01 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.07.13 р. надав суду усні пояснення та підтвердив, що згідно з довідкою про стан розрахунків між сторонами станом на день розгляду справи у відповідача існує заборгованість за спожиту теплову енергію за договором № 510139 від 01.08.01 р.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва в частині стягнення 478 759,40 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач визнав заборгованість, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення з КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва 478 759,40 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510139 від 01.08.01 р. та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 8 029,29 грн. інфляційних нарахувань та 15 088,34 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 510139 від 01.08.01 р. за період з листопада 2010 р. до березня 2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з листопада 2010 р. до березня 2013 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 510139 від 01.08.01 р. станом на 01.04.13 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 8 029,29 грн. інфляційної складової боргу.

При дослідженні розрахунку трьох відсотків річних, наданого позивачем, судом було виявлено помилки, щодо періоду заборгованості, оскільки не було враховано кількість днів у високосному 2012 році, у зв'язку з чим судом виконано власний розрахунок цієї вимоги, згідно з яким, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 15 067,18 грн. три відсотки річних за період з листопада 2010 р. до березня 2013 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 510139 від 01.08.01 р.

Враховуючи наведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 478 759 (чотириста сімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 8 029 (вісім тисяч двадцять дев'ять) грн. 29 коп. інфляційних нарахувань, 15 067 (п'ятнадцять тисяч шістдесят сім) грн. 18 коп. трьох відсотків річних та 10 037 (десять тисяч тридцять сім) грн. 12 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.