Рішення № 32376809, 27.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2013 р. Справа № 911/1691/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України,

07853, Київська обл., Бородянський р-н, смт Немішаєве, вул. Чкалова, 22

до Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" Національної академії аграрних наук України,

08631, Київська обл., Васильківський р-н, смт Глеваха, вул. Вокзальна, 11

про стягнення 25 547,46 грн.

за участю представників:

позивача - Двораківська М.С. (довіреність від 08.05.2013 № 155а)

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України (далі - позивач) до Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" Національної академії аграрних наук України (далі - відповідач) про стягнення 25 547,46 грн., з яких: 24 863,20 грн. - основний борг та 684,26 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.05.2013.

У судове засідання 23.05.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.05.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 18.06.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13603 від 18.06.2013) позивачем подано доказ сплати відповідачем основного боргу в розмірі 24 863,20 грн. - виписку з банку, підписану уповноваженою особою та скріплену відбитком печатки банківської установи, з якої вбачається надходження від відповідача на рахунок позивача вказаних грошових коштів.

У судове засідання 18.06.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.05.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 27.06.2013.

У судовому засіданні 27.06.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.06.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Позивач за видатковою накладною від 04.05.2011 № 1051 на суму 30 184,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а останній, за довіреністю від 28.04.2011 № 895242, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучена копія зазначеної накладної та довіреності, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні. Підписи представників обох сторін на вказаній видатковій накладній скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарської операції з поставки товару.

Відповідно до тверджень позивача, які не заперечені відповідачем, до передачі товару за вищевказаною видатковою накладною, договір у формі єдиного письмового документу між сторонами не укладався.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на те, що у погодженій сторонами видатковій накладній визначено найменування, кількість, ціну товару, суд дійшов висновку про погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах та укладення між сторонами договору купівлі-продажу в простій письмовій формі.

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, у повному обсязі товар, що ним отримано, не оплатив.

09.03.2012 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості від 15.02.2012 № 77 на суму 30 184,00 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Позовна вимога про стягнення основного боргу заявлена у розмірі 24 863,20 грн., що обґрунтовується позивачем тим, що між сторонами складено акт виконаних робіт від 16.05.2012, що підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток, за яким відповідач виконав на користь позивача роботи на суму 5 320,80 грн., яку позивач зарахував у погашення боргу відповідача за спірною видатковою накладною.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За результатами розгляду матеріалів справи, з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності та з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків про застосування норм цивільного законодавства до даних правовідносин у частині співвідношення з частиною 2 статті 530 статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Як встановлено судом, факт передачі позивачем товару підтверджується видатковою накладною.

При цьому, підписання покупцем - відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факти здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин сторін, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній не встановлений, строк виконання відповідних грошових зобов'язань має визначатися за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, тобто, відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару.

Аналогічну правову позицію викладено у пункті 1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Після порушення провадження у справі, відповідач повністю сплатив основний борг, що заявлений до стягнення, у розмірі 24 863,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, крім того, вказане не заперечується сторонами.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена сума боргу в розмірі 24 863,20 грн., то провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 684,26 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично невірним та не відповідає обставинам справи, а тому позовні вимоги про стягнення 684,26 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 682,22 грн.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, всебічного розгляду обставин справи в сукупності, на підставі оцінки наданих суду доказів, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 682,22 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2,04 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ціни позову, що визначена у позовній заяві у розмірі 25 547,46 грн., судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 720,50 грн., оскільки згідно з Законом України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто, у розмірі 1 720,50 грн.

Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 24.01.2013 № 3 вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 1 721,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 24.01.2013 № 3 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 0,50 грн.

Припинення провадження у справі у випадках, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не віднесено статтею 7 Закону України "Про судовий збір" до підстав повернення сплаченої суми судового збору.

Однак, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, у частині, в якій позов припинений у зв'язку з частковою сплатою відповідачем, після порушення провадження у справі, основного боргу у розмірі 24 863,20 грн., покладається судом на відповідача, відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування решти судового збору, сплаченого позивачем, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання розподілу господарських витрат, судом враховано правові позиції, що викладені в підпункті 4.7. пункту 4. та підпункті 5.1. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" Національної академії аграрних наук України (08631, Київська обл., Васильківський р-н, смт Глеваха, вул. Вокзальна, 11, код ЄДРПОУ 05496135) на користь Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України (07853, Київська обл., Бородянський р-н, смт Немішаєве, вул. Чкалова, 22, код ЄДРПОУ 00496828) 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 22 коп. 3% річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 36 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 24 863,20 грн. основного боргу припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України (07853, Київська обл., Бородянський р-н, смт Немішаєве, вул. Чкалова, 22, код ЄДРПОУ 00496828) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0,50 грн., що зайво сплачений за платіжним дорученням від 24.01.2013 № 3.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 02.07.2013.

Суддя С.О. Саванчук