Рішення № 32376693, 09.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.13р. Справа № 904/3278/13За позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 37 642 481,38 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Литвиненко С.В., дов. № 53-02/1 від 02.01.13р.;

Майтак І.В, дов. №53-02/7 від 02.01.13р.;

від відповідача: Хазієва О.Р., дов. № 52-16/89 від 28.12.12р.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням остаточної заяви про зменшення позовних вимог від 11.06.13р., просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) суму 31 861 515,21 грн. основного боргу, 3 068 629,54 грн. пені, 2 963 120,91 грн. інфляційних втрат, 2 576 854,60 грн. 3% річних, а всього суму 40 470 120, 26 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором № 411/536/д від 01.03.10р.

Позивач наполягає на задоволенні зменшених позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві зазначає, що ВАТ «Південний ГЗК» здійснило оплату за отриманий від позивача товар на суму 84 400 000,00 грн. Крім того, відповідач посилається на залізничні квитанції про приймання вантажу, які підтверджують факт отримання ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» руди агломераційної у загальній кількості 56 183 т., у зв'язку з чим, відповідачем заявлено клопотання від 13.06.13р. про залучення до участі у справі у якості співвідповідачів ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат».

Разом з тим, клопотанням від 02.07.13р. відповідач просить суд, витребувати у ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» залізничні накладні: №45988502 від 16.04.2010р.; №45988511 від 19.04.2010р.; №45988516 від 22.04.2010р.; №45988520 від 23.04.2010р.; №45988522 від 25.04.2010р.; №45988524 від 26.04.2010р.; №45988532 від 29.04.2010р.; №45988537 від 30.04.2010р.; №45988510 від 19.04.2010р.; №45988515 від 22.04.2010р.; №45988519 від 23.04.2010р.; №45988521 від 24.04.2010р.; №45988527 від 27.04.2010р.; №46547991 від 30.04.2010р.; №46401362 від 30.04.2010р.

Крім того, клопотанням від 02.07.13р. відповідач просить застосувати строки позовної давності щодо стягнення розміру пені, також відповідач вказує, що ухвалою від 11.07.11р. у відношенні ВАТ «Південний ГЗК» господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі №34/5005/8758/2011 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому з огляду на приписи ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.03.2010 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір № 411/536д (далі - Договір), у відповідності з умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити залізорудну сировину:

- руда агломераційна (РА) виробництва ПАТ «Кривбасзалізрудком» ТУ У 13.1-00191307-021:2008 із змістом Fe - 56% даного Договору;

- руда агломераційна (РА) виробництва ПАТ «Кривбасзалізрудком» ТУ У 13.1-00191307-021:2008 із змістом Fe - 59% даного Договору (п.1.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем в квітні 2010 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 32 693 731,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про приймання вантажу.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п.3.5 Договору порядок оплати вказується у специфікаціях до Договору.

Згідно п.6 Специфікацій № 4, 5, 6 до Договору оплата за товар здійснюється протягом 10 календарних днів після відвантаження декадної партії товару (строк платежу не пізніше 10, 20 та останнього числа місяця).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем виконані частково, у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 31 861 515, 21 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 01.01.11р. (а.с.124) в якому, також, відображено проведення оплати відповідачем в сумі 84 400 000,00 грн., на яку останній посилається у своєму відзиві.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Так, на підставі п.7.2.1 та приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 29.05.12р. по 18.01.13р. на суму 3 068 329,54 грн., інфляційні за період з червня 2010 року по грудень 2012 року на суму 2 963 120,91 грн., а також 3% річних за період з 11.05.10р. по 18.01.13р. на суму 2 576 854, 60 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.166).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умовами п.7.2.1 Договору за невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати продукції встановлено штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, ним нараховано пеню за період з 29.05.2012р. по 18.01.2013р. на загальну суму 3 068 629, 54 грн.

Обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, передбачено ст.230 ГК України.

Так, положеннями зазначеної статті передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідач в судовому засіданні 02.07.13р. надав клопотання, у якому просить на підставі ст.258 ЦК України застосувати позовну давність до вимог про стягнення суми пені.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 ст.258 ЦК України передбачено, що для стягнення у судовому порядку неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Відповідно до частин 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно поданого в матеріали справи розрахунку, при нарахуванні суми пені позивач взяв до уваги період з 29.05.2012р. по 18.01.2013р., тобто за межами встановленого ч.2 ст.258 ЦК України строку давності та в порушення вимог ч.6 ст.232 ГК України.

За викладених обставин, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача розміру пені безпідставними, а клопотання відповідача про застосування строків позовної давності таким, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних, суд визнає їх вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Положення зазначеної статті набули чинності 19.01.2013 року, відповідно до п.1 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Пре внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №4212-УІ від 22.12.2011 року.

З урахуванням приписів статті 8 Конституції України, положення статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не мають зворотної дії у часі, у зв'язку з чим можуть поширюватись на правовідносини, що виникли після набрання Законом чинності.

Так, позивачем надано заяву від 27.06.13р., якою зменшено позовні вимоги з урахуванням скорочення терміну нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені до дати набрання чинності статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, клопотання відповідача від 02.07.13р. щодо витребування залізничних квитанцій про приймання вантажу, суд відхиляє, з огляду на те, що на підтвердження поставки продукції в квітні 2010 року ПАТ «Кривбасзалізрудком» на адресу ВАТ «Південний ГЗК» в рамках договору №411/536д від 01.03.10р., позивачем в судове засідання 02.07.13р. було надано для огляду оригінали зазначених залізничних квитанцій, які були вилучені на підставі постанови слідчого А.В.Бугай СУ ДУМВС України в Дніпропетровській області про здійснення виїмки від 12.05.10р. в рамках розгляду кримінальної справи №58101032, та на даний час містяться у зазначеній кримінальній справі.

З приводу заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, та клопотання щодо залучення до участі у справі у якості співвідповідачів ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.6 Господарського кодексу України, до загальних принципів господарювання відносяться, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Так, згідно ч.6 ст.267 Господарського кодексу України, договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Відповідно до п. 4.7 Договору, ризики, пов'язані з товаром та право власності на нього переходять від продавця до покупця з моменту передачі товару перевізнику. Таким чином, сторони погодили в тексті Договору та в Специфікаціях до нього, що право власності на товар та всі ризики пов'язані із ним, переходять до відповідача з моменту передачі товару перевізнику на станціях примикання позивача.

Зазначення в Специфікаціях 5, 6 іншого ніж покупець вантажоодержувача, повністю узгоджується з положеннями статті 267 Господарського кодексу України, до того ж відповідно до п.4.8 Договору, визначення вантажоодержувача є правом покупця.

Враховуючи викладене, факт подальшої не оплати вантажоодержувачем отриманої продукції, жодним чином не впливає на права та обов'язки сторін за договором та не відміняє обов'язку ВАТ «Південний ГЗК» щодо оплати товару, право власності на який перейшов до останнього в момент передачі його перевізнику на станціях примикання ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Крім того, відповідно до п. 1.3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати, як зобов'язана сторона.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» не можуть виступати у правовідносинах що склалися між позивачем та відповідачем в рамках Договору, як зобов'язані особи, оскільки спір між сторонами виник з приводу не оплати товару, право власності на який рівно як і обов'язок по його оплаті перейшов в момент відвантаження до ПАТ «ПівдГЗК».

Таким чином, суд не вбачає наявними обставин для залучення до участі у справі у якості співвідповідачів ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», а відтак у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; ЄДРПОУ 00191000) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1-а; ЄДРПОУ 00191307) суму 31 861 515, 21 грн. (тридцять один мільйон вісімсот шістдесят одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять грн. 21 коп.) основного боргу, 2 576 854,60 грн. (два мільйони п'ятсот сімдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят чотири грн. 60 коп.) 3% річних, 2 963 120, 91 грн. (два мільйони дев'ятсот шістдесят три тисячі сто двадцять грн. 91 коп.) інфляційних, 63 601, 76 грн. (шістдесят три тисячі шістсот одна грн. 76 коп.) судового збору.

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 08.07.2013р.