Рішення № 32373375, 10.07.2013, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/3270/13-ц

Провадження 2/235/1307/13

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2013 р. м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Коваленко В.О.,

при секретарі Павленко В.С.

учасники цивільного процесу:

позивач ОСОБА_1 (не з'явився)

представник відповідача Бушинська Є.В. (не з'явилася)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красноармійську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої нещасним випадком на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», і в обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 09.09.2004 року він працював гірничим робітником очисного вибою 5 розряду підземного з повним робочим днем у шахті Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська». 27 квітня 2006 року о 01.05 годині при виконанні трудових обов'язків під час доставки дерев'яного брусу з верхнього на нижнє сполучення лави із позивачем трапився нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав травму лівої кісті, яка попала під скребок скребкового конвеєру. Його госпіталізували, прооперували та встановили діагноз: неповна травматична ампутація 2 та 5 пальців та повна травматична ампутація 3 та 4 пальців лівої кісті, травматичний шок І ступеню. По даному факту підприємство склало акти розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 29.04.2006 року та про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 29.04.2006 року. До серпня 2006 року позивач проходив амбулаторне лікування. Висновком МСЕК 04.08.2006 року позивачу було встановлено 45% втрати працездатності на строк до 04.08.2007 року та визнаний інвалідом 3 групи по трудовому каліцтву з рекомендаціями продовження лікування та протипоказаннями до тяжкої фізичної праці. 27.08.2007 року МСЕК повторно встановила 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково. Моральну шкоду Красноармійським відділенням фонду ССНВВ позивачу призначені страхові виплати у виді одноразової допомоги, щомісячні платежі, моральна шкода не виплачувалася. Через травму позивач переніс дуже сильну фізичну біль - травматичний шок 1 ступеню, тривалий час лікувався, постійно відчуває біль в місті ампутації, переживає моральні страждання через втрату престижної, прибуткової гірничої спеціальності, вимушений перейти на нижче оплачувану роботу, що знизило матеріальні статки сім'ї, що його дуже пригнічує. Він постійно отримує медикаментозне лікування, зазнав моральних страждань через отримання фізичного болю, змінив свій звичний спосіб життя, тому отримав моральні та фізичні страждання. Позивач просить суд стягнути з відповідача 40 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої травмою на виробництві.

Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином, клопотання про відкладення слухання справи від нього до суду не надходило, надав заяву про розгляд справи у відсутності позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі /а.с. 17/.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином, клопотання про відкладення слухання справи від нього до суду не надходило, надав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, залишив розгляд питання на розсуд суду, надав письмові заперечення по справі /а.с. 27, 28/.

У запереченнях представник відповідача позовні вимоги не визнав, позовні вимоги вважав не відповідними діючому законодавству, вважав що відсутні протиправні дії відповідача, як підстава моральної шкоди позивачу, зазначив, що позивач не надав суду доказів спричинення моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків. Вважає, що позивач не зазначив порушення відповідачем законних прав позивача, вважав що відповідальність повинен нести фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі /а.с. 24 - 25/.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у відповідача ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» з 09.09.2004 року по 10.04.2012 року гірничим робітником очисного вибою, після чого був звільнений за статтею 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію, з 22.10.2012 року працює у відповідача учнем, електрослюсарем черговим по ремонту обладнання, що підтверджується трудовою книжкою позивача /а.с. 18 - 19/.

Відповідно до акту № 12 від 29.04.2006 року про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 27 квітня 2006 року о 1.05 годині на ДП «ВК «Краснолиманська», сполучення 10 північної лави з 10 північним вентиляційного штреку похилу № 1 «біс» пласта к-5 ОСОБА_1 під час поправляння дерев'яного брусу, лівою рукою потрапив під скребок скребкового конвеєру СП-251, який у цей час рухався, і отримав травму лівої кісті. Причиною нещасного випадку є невиконання посадових обов'язків гірничим майстром ОСОБА_3, невиконання посадових обов'язків помічником начальника дільниці № 8 ОСОБА_4, невиконання посадових обов'язків начальником дільниці № 8 ОСОБА_5 /а.с. 6 - 7/.

04.08.2006 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності у зв'язку каліцтвом 27.04.2006 року, відповідно до довідки МСЕК серії ДОН-04 № 019361 /а.с. 8, 9/.

27.08.2007 року позивачу ОСОБА_1 повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності у зв'язку каліцтвом, відповідно до довідок МСЕК серії ДОН-05 № 154595, ДОН-04 № 068111 /а.с. 10, 13/.

Відповідно Епікризу Димитровської центральної лікарні та лікарняного листа позивач ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування з приводу травматичної ампутації 5 пальця на рівні с/з середньої фаланги, 3 та 4 пальців на рівні в/з середньої фаланги з порушенням цілісності кості, травматичної ампутації 2 пальця на рівні середньої фаланги з 27.04.2006 року по 16.05.2006 року з послідуючою реабілітацією /а.с. 14, 15, 11 - 12/.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «є» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (далі ? Закон № 1105-XIV), якими обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд соцстраху.

Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 717-V), що набрав чинності з 30 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Отже, з цього часу застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соцстраху, яке вони мали відповідно до положень первинної редакції цього Закону України.

Моральна шкода, завдана працівнику - на підставі статті 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодовується юридичною особою - власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Про право на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок дій або бездіяльності юридичної особи висловився Конституційний суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати) від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008.

Цивільним Кодексом України у п. 3 ч.1 ст. 268 встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов'язані із втратою ним 45 % працездатності, втратою позивачем раніше виконуваної роботи у зв'язку з неможливістю за станом здоров'я продовжувати виконувати роботу за раніше визначеною професією, тривалим лікуванням та зміною звичайних для позивача життєвих зв'язків, фізичними стражданням, відчуттям болю, який позивач постійно відчуває і до цього часу, які є прямим наслідком професійного каліцтва, але сума, заявлена позивачем у 40 тис. гривень, механізм розрахунку якої позивач пов'язує із відсотком втрати ним працездатності, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві спричиненої йому моральної шкоди, стягнути з відповідача на його користь 13500 гривень.

Оскільки позивач за позовом про відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю особи звільнений від сплати встановлених законодавством витрат, судовий збір у сумі 114 гривень 70 копійок підлягають стягненню на користь держави з відповідача відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі статті 2371 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої нещасним випадком на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557) на користь позивача ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у відшкодування моральної шкоди 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557) на користь держави судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.О. Коваленко