Ухвала суду № 32372940, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1984/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Горяйнова А.М.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової служби України та ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України, третя особа Голова комісії з проведення реорганізації Державної податкової адміністрації України - Захарченко В.Ю. про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України, третя особа Голова комісії з проведення реорганізації Державної податкової адміністрації України - Захарченко В.Ю., та просив, з урахуванням доповнень до адміністративного позову, визнати дії Державної податкової адміністрації України щодо його звільнення неправомірними; скасувати наказ Державної податкової адміністрації України від 06 грудня 2011 року № 1401-о «Про звільнення ОСОБА_3»; поновити на посаді головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПА України Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України; стягнути з Державної податкової служби України заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2011 року по день винесення рішення по справі з розрахунку 342,01 грн. за один день вимушеного прогулу.

Справа неодноразово переглядалася судами різних інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової адміністрації України щодо звільнення ОСОБА_3; скасовано наказ Державної податкової адміністрації України від 06 грудня 2011 року № 1401-о «Про звільнення ОСОБА_3»; ОСОБА_3 поновлено на посаді головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПС України юридичного управління департаменту правової роботи Державної податкової служби України з 07 грудня 2011 року та зобов'язано Державну податкову службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2011 року по 03 квітня 2013 року, з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2013 року у справі №2а-3492/12/2670 після набрання останньою законної сили та з урахуванням сум, одержаних ОСОБА_3 у Мисайлівській сільській раді та Богуславському районному центрі зайнятості. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити резолютивну частину постанови суду першої інстанції, виклавши п'ятий абзац в такій редакції «Стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07.12.2011 року по 03.04.2013 року з розрахунку 432,01 грн. за однин день вимушеного прогулу». В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права. Також зазначив, що вважає неправомірним врахування судом першої інстанції постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2013 року у справі № 2а-3492/12/2670, оскільки на даний час вищеозначене рішення не набрало законної сили та не виконане.

Також не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, апеляційну скаргу подала Державна податкова служба України, та просила скасувати постанову суду в частині задоволення позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що передумовою звільнення позивача із займаної посади стала реорганізація ДПА України в ДПС України, яка була проведена шляхом утворення нового центрального органу виконавчої влади. Апелянт наголошує на тому, що позивач не був переведений до новоутвореного центрального органу виконавчої влади, у трудових відносинах з останнім не перебував, а тому підстави для поновлення ОСОБА_3 відсутні.

До початку судового розгляду у справі представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача - Державної податкової служби України, - її правонаступником, Міністерством доходів і зборів України. Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання відповідача, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення у відповідності до положень ст.55 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта-позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційних скарг і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 наказом Державної податкової адміністрації України від 27 січня 2006 № 75-о призначений на конкурсній основі на посаду головного державного податкового інспектора відділу аналізу візування та оцінки проектів документів Державної податкової адміністрації України Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України та йому присвоєно спеціальне звання Радника податкової служби II рангу.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 26 квітня 2007 року №739-о ОСОБА_3 переведено на посаду головного державного податкового інспектора відділу візування проектів договорів, розпорядчих документів та розгляду звернень Юридичного департаменту.

Згідно наказу Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2008 року №431-о ОСОБА_3 переведено на посаду головного державного податкового інспектора відділу супроводження справ у судах Юридичного департаменту.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 25 грудня 2008 року №2236-о, у зв'язку з реорганізацією Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України, позивача переведено на посаду головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПА України Юридичного департаменту.

15 Серпня 2011 року позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності працівників та змінами в організації виробництва і праці. При цьому, у попередженні про наступне вивільнення зазначено, що пропозиції щодо наявних вакантних посад у структурі Державної податкової служби України будуть запропоновані протягом двох місяців апаратом служби.

06 Грудня 2011 року позивачу запропоновано посаду головного державного податкового інспектора відділу експертизи проектів нормативно-правових актів, візування роз'яснень юридичного управління Департаменту правової роботи, від якої позивач відмовився, про що міститься його підпис на додатку до попередження про наступне вивільнення. Будь-якої іншої посади, крім посади головного державного податкового інспектора відділу експертизи проектів нормативно-правових актів, візування роз'яснень юридичного управління Департаменту правової роботи, ОСОБА_3 запропоновано не було.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 06 грудня 2011 року №1401-о «Про звільнення ОСОБА_3» звільнено ОСОБА_3 з посади головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПА України Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України у зв'язку з реорганізацією ДПА України та скороченням штатної чисельності, п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою середньомісячної заробітної плати.

Також встановлено, що у день звільнення, а саме 06 грудня 2011 року, позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності Серія АВІ № 517201 (т. 1, а.с. 146).

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Державною податковою адміністрацією України при звільненні ОСОБА_3 з посади головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПА України Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України порушено норми Кодексу законів про працю України, з огляду на що суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПС України юридичного управління департаменту правової роботи Державної податкової служби України та стягнення з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2011 року по день винесення рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з такого.

Указом Президента України від 09 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» вирішено, зокрема, утворити Державну податкову службу України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2010 року №1128 «Деякі заходи щодо забезпечення виконання Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. №1085» передбачено скорочення чисельності державних службовців, які працюють у центральних органах виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органах, не менше ніж на 30 відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно штатного розпису Державної податкової адміністрації України на 2011 рік, затвердженого 06 січня 2011 року, штатна чисельність Державної податкової адміністрації України становила 1757 одиниць. При цьому штатна чисельність юридичного департаменту становила 46 одиниць, а відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПА України Юридичного департаменту, у якому працював позивач, - 7 одиниць. До нього входило: начальник відділу - 1 од., заступник начальника відділу - 1 од., головний державний податковий інспектор - 5 од.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 04 квітня 2011 року № 192 «Про заходи, пов'язані з введенням в дію тимчасових структури та штатного розпису ДПС України» введено в дію затверджені та погоджені Міністром фінансів України Тимчасову структуру Державної податкової служби України та Тимчасовий штатний розпис Державної податкової служби України, згідно якого штатна чисельність Державної податкової служби України становила 1406 одиниць. При цьому штатна чисельність департаменту правової роботи становила 60 одиниць, а відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПС України юридичного управління, становила 6 одиниць та до нього входило: начальник відділу - 1 од., головний державний податковий інспектор - 5 од.

Таким чином, у відділі взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПС України юридичного управління, яке увійшло до департаменту правової роботи, порівняно із штатним розписом Державної податкової адміністрації України на 2011 рік, ліквідовано посаду заступника начальника відділу, а кількість посад головних державних податкових інспекторів залишилась незмінною, а саме - 5 одиниць. При цьому функції та повноваження відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПС України юридичного управління департаменту правової роботи Державної податкової служби України залишились такими ж, як і функції й повноваження відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПА України Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України, про що свідчать наявні в матеріалах справи положення про зазначені структурні підрозділи (Т. 1, а.с. 83-99).

Тобто, у відповідача відбулася реорганізація Державної податкової адміністрації України в Державну податкову службу України із скороченням загальної чисельності та штату працівників з 1757 одиниць до 1406 одиниць. При цьому ні відділ, ні посада головного державного податкового інспектора, яку обіймав позивач, скорочені не були, а функції та повноваження відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПС України юридичного управління департаменту правової роботи Державної податкової служби України залишились такими ж, як і функції й повноваження відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПА України Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Частиною 1 ст.42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Згідно ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно роз'яснень пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 у випадках зміни власника підприємства чи його реорганізації дія трудового договору працівника продовжується. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Враховуючи те, що посада головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПА України Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України, яку обіймав позивач до звільнення, збереглась у відділі взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПС України юридичного управління департаменту правової роботи Державної податкової служби України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 в частині поновлення його на посаді головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПС України юридичного управління департаменту правової роботи Державної податкової служби України.

Доводи ОСОБА_3 стосовно неправомірності врахування судом першої інстанції постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2013 року у справі № 2а-3492/12/2670 при вирішенні питання щодо виплати позивачу середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Однак, вирішуючи питання щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції врахував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2013 року у справі №2а-3492/12/2670, оскільки як вбачається з її змісту суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Державної податкової служби України, а саме про необхідність виплати на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати на підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України за період 27.01.2011 року по 06.12.2011 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи те, що Кодексом законів про працю України як при поновленні працівника на роботі, так і при порушенні строків виплати належних працівникові сум при звільненні передбачено стягнення з власника на користь працівника середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення з Державної податкової служби України середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 без урахування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2013 року у справі №2а-3492/12/2670 призведе до подвійного стягнення з державного органу зазначених сум.

Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги Державної податкової служби України та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 09 липня 2013 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Горяйнов А.М.

Шостак О.О.