Ухвала суду № 32372935, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2618/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» до Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000532320 від 04.12.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

В судовому засіданні представником апелянта заявлено клопотання про заміну Відповідача - Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на правонаступника - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Вказане клопотання судом апеляційної інстанції задоволено шляхом здійснення процесуального правонаступництва та заміни Відповідача у справі - Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Позивачем від»ємного значення різниці між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2012 року, за результатами якої 19.11.2012 року складено акт №1308/40-50/23-20/20027449.

В ході перевірки контролюючим органом виявлені порушення Позивачем п.185.1 ст.185, п.п. 198.2, 198.3 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за серпень 2012 року на суму податку на додану вартість 31 368,00 грн., яка підлягає зменшенню; п.п.200.1, 200.3 ст.200 Кодексу, що призвело до завищення суми від»ємного значення за серпень 2012 року на суму 31 368,00 грн, яка підлягає зменшенню.

04.12.2012 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000532320, яким Позивачу зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 368,00 грн.

Згідно п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Крім того, вказаним положенням визначено перелік обов»язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна.

Пунктом 201.4 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно п.201.6 ст.206 Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно положень п.п.201.8, 201.10 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно визначення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених (нарахованих) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, можливе виключено на підставі належним чином оформлених податкових накладних або митних декларацій, інших документів, передбачених п.201.11 ст.201 Кодексу, та складених по факту здійснення господарських операцій.

Так, 08.08.2012 року між Позивачем (Покупець) та ПП «Гамма-Плюс» (Продавець) укладено договір №624/1-078270, за умовами якого Продавець зобов»язується поставити та передати у власність Покупця насіння льону олійного, українського походження, врожаю 2012 року.

В матеріалах справи містяться: видаткова накладна від 08.08.2012 року №РН-0000861, податкова накладна від 08.08.2012 року №61, рахунок-фактура від 08.08.2012 року №СФ-0000861, складська квитанція на зерно від 08.08.2012 року №100091 серія АУ №299859, виписка по рахунку з банку, докази на транспортування товару та використання Позивачем придбаного товару в подальшій господарській діяльності.

Вказані документи належним чином оформлені та є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно акту Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси від 09.10.2012 року №1916/22-5/30047507 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Гамма-Плюс» встановлено ознаки проведення безтоварних операцій вказаного підприємства з контрагентами.

Крім того, податковий орган зазначає про відсутність реального здійснення операцій між ПП «Гамма-Плюс» та його контрагентами.

Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Позивач не несе відповідальності за податковими зобов»язаннями своїх контрагентів, а тому порушення платником податків вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до нього та не може спричиняти негативних наслідків для інших осіб.

Як встановлено судом першої інстанції, податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року Позивачем сформовано, зокрема, на підставі податкової накладної від 16.05.2012 року №25/2, виданої ТОВ «Біорена», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, 18.09.2012 року, при поданні Позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року, останнім до податкового органу подано заяву про те, що надана постачальником податкова накладна не зареєстрована останнім в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Відповідно положень п.198.6 ст.198 Кодексу у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем сума податку на додану вартість за податковою накладною від 16.05.2012 року №25/2 включена до складу податкового кредиту за серпень 2012 року - в межах 365 днів та дотримано вимог п.201.10 ст.201 Кодексу.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000532320 від 04.12.2012 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників) залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 09 липня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.