Рішення № 32370581, 02.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7473/13 02.07.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Страхування»

До Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 52 551, 37 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Борзенкова Ю.М.- представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.07.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу 52 551, 37 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 суддя Станік С.Р. порушив провадження у справі № 910/7473/13. Розгляд справи призначив на 14.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 розгляд справи відкладено на 28.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 розгляд справи відкладено на 11.06.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 розгляд справи відкладено на 25.06.2013.

В судовому засіданні 25.06.2013, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.07.2013.

В судовому засіданні 09.07.2013 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком відповідно до договору добровільного страхування відповідальності авто перевізника (експедитора) № 14/01-044-00017 від 03.03.2012, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 49 500,00 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) у межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом відповідальність по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб прийняв на себе відповідач згідно полісу № АВ/1219459, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Крім того, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить стягнути з відповідача, за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу, неустойку в сумі 2 542,81 грн. за період з 07.12.2012 по 10.04.2013 та 3% річних в сумі 508,56 грн. за період з 07.12.2012 по 10.04.2013.

Відповідач своїх представників в судове 09.07.2013 - не направив, проте в судовому засіданні 25.06.2013 представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. У письмовому відзиві та поясненнях на позов в обгрнутуванян заперечень посилався на те, що позивач, в порушення ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», надав неякісні ксерокопії додатків до заяви про страхове відшкодування, на вимогу відповідача про надання якісних ксерокопій не відреагував. Також, наголошував на тому, що право вимоги не переходить до страховиків, які виплатили страхове відшкодування за іншими, ніж майнове, видами страхування (ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування».

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2011 між ПАТ «ТД «Укравтоваз», як замовником, та ТОВ «Альянс Автосервіс», як перевізником, було укладено договір № 24 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і внутрішньому сполученні, відповідно до якого на умовах договору перевізник зобов'язався доставляти ввірений йому замовником вантаж відповідно до заявок до пунктів призначення та видавати їх особам, наділеним правами на отримання вантажу.

Відповідно до ТТН № 95049 від 22.03.2013, ТОВ «Альянс Автосервіс» було отримано від замовника для перевезення автомобілем МАЗ, державний номерний знак АА 3508 НВ, причеп АА9970ХХ, водій Дронік В.І., автомобілі: ХТА217230С0194221, ХТА217130С0076113, ХТА217030С0349037, ХТА213100С0134136, про що також свідчать акти прийому - передачі від 06.02.2012, від 07.02.2012, від 28.02.2012.

03.03.2012 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Страхування», як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістік», як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника (експедитора) наземного транспорту № 14/01-044-00017 (далі договір № 14/01-044-00017), відповідно до умов якого позивачем було застраховано майнові інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістік», що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістік», заподіяної ним шкоди особі або майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі під час здійснення експедиційного обслуговування чи автоперевезень транспортними засобами, вказаними у додатку 1 до цього договору.

Умовами додаткової угоди №1 від 19.03.2012 до договору № 14/01-044-00017, сторони договору погодили, що до переліку транспортних засобів, що використовуються при перевезеннях, зокрема віднесено: автомобіль марки МАЗ 544008-060-031, державний номерний знак АА 3508 НВ та полуприцеп-автовоз 7310.025 М11 державний номерний знак АА 9970 ХХ.

12.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістик», як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Автосервіс», як замовником, укладено договір №34 на отримання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі договір №34), відповідно до умов якого перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістік» взяло на себе зобов'язання за замовленням замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Автосервіс» здійснювати перевезення вантажів спеціалізованим вантажним автотранспортом - автовозами, перевезення вантажів можливе як силами перевізника, так і з залученням третіх осіб (п. 1.2).

Відповідно до пункту 5.5. договору № 34 від 12.03.2012 визначено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає перед замовником у випадку пошкодження вантажу - у сумі, необхідній для ремонту або поновлення вантажу, у випадку пошкодження вантажу при недоцільності проведення ремонтних робіт - в розмірі вартості такого вантажу в справному стані.

Відповідно до довідки ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, 22.03.2012 у м. Києві на пр.. Бажана відбулась дорожньо-транспортна пригода, за результатами якої автомобіль МАЗ АА 3508 НВ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 26.04.2012 у справі №3-3619/12, 23.03.2012 приблизно о 00:10 год. по пр-ту Бажана в місті Києві сталась ДТП за участю автомобіля марки «Богдан А09201» державний номерний знак 07515 КА, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз Авто», під керуванням водія Питель М.М. та автомобіля марки МАЗ 544008-060-031, державний номерний знак АА 3508 НВ з причепом 7310.025 М11 державний номерний знак АА 9979 ХХ, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістік», під керуванням водія Дроніка В.І , що призвела до пошкодження зазначених автомобілів та автомобілів «ВАЗ-2170», «ВАЗ-2171» та «ВАЗ-2131», які знаходились на причепі та перевозились Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістік» на підставі договору №34.

Також, постановою Дарницького районного суду міста Києва від 26.04.2012 у справі №3-3619/12 встановлено, що зазначена вище ДТП сталась з вини водія Питель М.М., якого було визнано винним у адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до звіту ТОВ «Experum-AVЕ» № 413 від 14.05.2012 про вартість залишків транспортного засобу ВАЗ 21310, ідентифікаційний номер ХТА213100С0134136, вартість залишків ТЗ ВАЗ 21310, ідентифікаційний номер ХТА213100С0134136, які можна реалізувати, становить 21 426,69 грн.

Відповідно до звіту ТОВ «Experum-AVЕ»№ 355 від 15.05.2012 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу ВАЗ 21 713, ідентифікаційний номер ХТА217130С0076113, розмір матеріального збитку завданого власнику ТЗ ВАЗ 21 713, ідентифікаційний номер ХТА217130С0076113 становить 12 909,14 грн.

Відповідно до листа позивача від 21.05.2012 № 12/1096/2, адресованого ТОВ «Мега Авто Логістик», позивач повідомив про те, що він погоджується з відшкодуванням шкоди, пов'язаної з пошкодженням вантажу під час перевезення (автомобілі з кузовами ХТА217130С0076113, ХТА217030С0349037, ХТА213100С0134136), і відповідальність за пошкодження яких застраховано за договором добровільного страхування відповідальності авто перевізника (експедитора) № 14/01-044-00016, в наступних сумах: 21 426,69 грн. - шляхом викупу транспортного засобу з кузовом ХТА213100С0134136 за суму вартості даного ТЗ в пошкодженому стані, визначеної на підставі Звіту № 413, виконаного ТОВ «Experum-AVЕ», а 78 757,71 грн. - страхового відшкодування згідно умов договору добровільного страхування відповідальності авто перевізника (експедитора) № 14/01-044-00016.

Відповідно до Страхового акту № СМ/12/0003 від 19.06.2012, складеного позивачем, розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті ТОВ «Мега Авто Логістик» за договором добровільного страхування відповідальності авто перевізника (експедитора) № 14/01-044-00016, визначено в сумі 72 257,31 грн.

Як вказував позивач у позові, ТДВ СК «Альфа-Гарант» за вищезазначеним страховим випадком здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістік» виплату страхового відшкодування в розмірі 72257,31 грн., шляхом перерахування коштів трьома платежами, а саме 19.06.2012 - 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 613, проте 21.06.2012 року ці кошти було повернуто у зв'язку з помилковим перерахуванням, що підтверджується платіжним дорученням № 1385, тому 22.06.2012 було повторно перераховано 25 000,00 грн. (платіжне доручення № 653 від 22.06.2012), також 27.06.2012 - 25 000,00 грн. (платіжне доручення - № 662 від 27.06.2012), 03.07.2012 -22 257,31 грн. (платіжне доручення № 677 від 03.07.2012).

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1219459, відповідач прийняв на себе відповідальність по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб транспортним засобом марки «Богдан А09201» державний номерний знак 07515 КА, страхувальник - Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», франшиза - 500,00 грн., строк дії з 14.01.2012 по 13.01.2013, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку із наведеними обставинами, 05.09.2012 позивач звернувся до відповідача з заявою №03/2117 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 72 257,31 грн. Отримання вказаної заяви відповідачем підтверджується штемпелем відповідача із зазначенням дати отримання - 07.09.2012 та вхідним номером 6941.

Однак, як зазначає позивач, вказана заява залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача в порядку регресу 49 500,00 грн. (50 000,00 грн. (ліміт відповідальності за полісом № АВ/1219459)- 500,00 грн. - франшиза).

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 Цивільного кодексу України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, як страховиком, на виконання умов договору добровільного страхування відповідальності авто перевізника (експедитора) № 14/01-044-00017 від 03.03.2012, у зв'язку з тим, що 23.03.2012 на пр.-ті Бажана в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля МАЗ 544008-060-031, державний номерний знак АА 3508 НВ з причепом 7310.025 М11 державний номерний знак АА 9979, на якому знаходилось вісім легкових автомобілів, під керуванням водія Дроніка В.І та автомобіля марки «Богдан А09201» державний номерний знак 07515 КА, під керуванням водія Питель М.М., внаслідок чого згідно постанови Дарницького районного суду міста Києва від 26.04.2012 у справі №3-3619/12 встановлено, що зазначена вище ДТП сталась з вини водія Питель М.М., якого було визнано винним у адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістик» на підставі страхового акту № СМ/12/0003 від 19.06.2012 грошові кошти в загалом в сумі 72 275, 31 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями № 653 від 22.06.2012, № 662 від 27.06.2012, № 677 від 03.07.2012.

У зв'язку із наведеним, враховуючи те, що відповідач, як страховик за полісом № АВ/1219459 (ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 50 000,00 грн.), прийняв на себе відповідальність по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб транспортним засобом марки «Богдан А09201» державний номерний знак 07515 КА, позивач звернувся до відповідача з заявою із претензією №03/2117 від 05.09.2012 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, яку відповідач залишив без задоволення.

Посилання відповідача у відзиві як на підставу відмови у позові на те, що позивач, в порушення ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», надав неякісні ксерокопії додатків до заяви про страхове відшкодування, на вимогу відповідача про надання якісних ксерокопій не відреагував - судом відхиляється, оскільки обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає саме внаслідок настання страхового випадку, а не внаслідок наданням ксерокопій документів.

Також, посилання відповідача на те, що згідно ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» право вимоги не переходить до страховиків, які виплатили страхове відшкодування за іншими, ніж майнове, видами страхування - судом також відхиляється з огляду на наступне.

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 1 Закону України «Про страхування» , страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно статті 4 Закону України «Про страхування», предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, метою страхування при укладенні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку, а договором добровільного страхування відповідальності автоперевізника (експедитора) наземного транспорту № 14/01-044-00017 від 03.03.2012 було передбачено саме страхові ризики страхувальника за заподіяння шкоди майну третіх осіб під час здійснення транспортно-експедиційного обслуговування чи автоперевезень забезпеченим транспортним засобом , тобто предметом вказаного договору є саме майнове страхування ризиків страхувальника (ТОВ «Мега Авто Логістик») в розумінні вимог Закону України «Про страхування».

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача, а тому позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Страхування» про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу - є обґрунтованими законними, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 49 500,00 грн. (50 000,00 грн. - 500,00 грн. - франшиза).

Крім того, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 37.2 ст. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить стягнути з відповідача, за прострочення виплати страхового відшкодування, неустойку в сумі 2 542,81 грн. за період з 07.12.2012 по 10.04.2013 та 3% річних в сумі 508,56 грн. за період з 07.12.2012 по 10.04.2013.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З огляду на викладене, оскільки відшкодування шкоди в порядку регресу не є договірним зобов'язанням саме між позивачем та відповідачем, адже воно виникло внаслідок вимог закону, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» між відповідачем та його страхувальником, і якою не встановлено такого виду відповідальності як стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу, як не передбачено це і умовами статті 1187 Цивільного кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 542,81 грн. пені - задоволенню не підлягає.

В свою чергу, щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання, що згідно статті 625 ЦК України є підставами для задоволення вимог позивача в цій частині.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сум, ставок та строків нарахувань 3% річних. а саме за період заявлений позивачем з 07.12.2012 по 10.04.2012 в сумі 508,56 коп.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 49 500,00 грн. - відшкодування шкоди в порядку регресу та 508,56 грн. 3% річних.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ - 23734213, місцезнаходження: 03065, м. Київ, вул. Борщагівська, 145) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Страхування» (код ЄДРПОУ - 32382598, місцезнаходження: 01113, м. Київ, бульв. Л.Українки, 26) 49 500 (сорок дев`ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - відшкодування шкоди в порядку регресу, 508 (п'ятсот вісім) грн. 56 коп. - 3% річних, а також 1 637 (одна тисяча шістсот тридцять сім) грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.Вішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 08.07.2013