Рішення № 32368616, 10.06.2013, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/474/13

Провадження №: 2/332/334/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мєркулової Л.О.,

при секретарі - Худайбердієвій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про переведення прав та обов'язків покупця та примусове виселення, суд, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про переведення прав та обов'язків покупця та примусове виселення.

У своєму позові позивач вказав, що будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, є об'єктом права спільної часткової власності. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.09.2012р., позивач ОСОБА_1, є власником частки 1/2 у праві спільної часткової власності на зазначений будинок. Власником іншої частки в розмірі 1/2 у праві спільної часткової власності па зазначений будинок є ОСОБА_2.

24.12.2012 року у частину будинку, що належить ОСОБА_2 заїхали і поселилися сторонні люди - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які пояснили своє перебування у цій частині будинку на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, який знаходиться в БТІ на оформлені і реєстрації права власності.

З боку Відповідачів позивачу було пояснено, що придбана ними належна ОСОБА_2 частка у праві спільної часткової власності на вищезазначений будинок була оплатно відчужена (передана у власність) їм стороннім відносно до співвласників особам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 На наступний день нові господарі відразу почали господарювати: незаконно самовільно без відповідних дозволів будувати ю даткові господарські споруди, вирили траншею і підключилися до водопроводу КП Водоканалу, незаконно підключилися до лінії електропередач РЕС, привели людину з питання підключення до газопроводу, почали проводити парове опалення будинку тощо.

Відповідач ОСОБА_2 на порушення свого обов'язку, передбаченого ст. 362 Цивільного кодексу України, раніше не повідомив позивача, ОСОБА_1,письмово про намір продати свою частку у праві спільної часткової власності на вищевказаний будинок сторонній особі, не довів до його відома ціну у інші умови такого продажу.

Проте, 27.12.2012 року по пошті позивач отримав заяву ОСОБА_2 від приватного нотаріуса ОСОБА_5, зареєстрованої в реєстрі вчинення нотаріальних дій за номером №1570 від 25.12.2012 року, в якій йому було запропоновано купити у ОСОБА_2 по ціні 89100 гри. (що еквівалентно 11 000 доларів США) 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 у праві спільної часткової власності у відповідності до ст. 362 ЦК України. В заяві був встановлений термін на відповідь - 25 січня 2013 року.

Своїм цінним листом з описом вкладення від 30.12.2012 року на ім'я ОСОБА_2 та нотаріуса, позивач ОСОБА_1 дав свою принципову згоду по всім викладеним в заяві та запропонованим умовам на придбання 1/2 у праві спільної часткової власності на зазначений будинок, що належить ОСОБА_2. Зазначений лист отриманий нотаріусом ОСОБА_5 09.01.2013г.

Повідомленням .№ 14/01-16 от 11.01.2013 року приватного нотаріуса ОСОБА_5 було повідомлено ОСОБА_1 про отримання згоди на придбання частини будинку і запропоновано звернутися до власника для визначення та з'ясування дати, часу та місця посвідчення договору купівлі-продажу.

Позивачем було направлено відповідний лист запит до ОСОБА_2, але досі відповіді від нього не надійшло. Замість нього, 21.01.2013 р. позивач отримав листа від його дружини, в якому вона в образливій формі сповістила позивача про продану частину ОСОБА_2 іншим стороннім особам і не бажанням ОСОБА_2 відповідати на листи.

Таким чином, позивач вважає, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір (угоду) про переважне право на придбання 1/2 у праві спільної часткової власності на будинок по АДРЕСА_1 з передбаченими всіма істотними умовами такого договору.

У своєму позові позивач просив перевести на нього права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 1/2 частини у праві спільної часткової власності на будинок по АДРЕСА_1, укладеним 28.12.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вищевказаного приватного будинку.

У своїй уточненій позовній заяві від 27.02.2013 року позивач вказав, що у зв'язку з тим, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір (угоду) про переважне право на придбання вищевказаної частини спірного будинку. З боку позивача виконані усі умови передбачені ч.2 ст.362 ЦК України щодо підтвердження реальних, дійсних намірів на придбання частини будинку: на депозитний рахунок суду позивач перерахував 89 100 грн. в рахунок вартості 1/2 частини спірного вищевказаного будинку, про що свідчать копії платіжних доручень, які додані до позову.

А відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 порушили і порушують право позивача, уклавши між собою попередній договір купівлі-продажу на зазначену частину будинку, розірвавши його, знаходячись в цьому будинку без законних підстав, здійснюючи своїми діями несанкціоновані підключення до побутових мереж. До теперішнього часу договір купівлі-продажу не укладений, від його укладання ОСОБА_2 ухиляється.

Тому позивач у своєму уточненому позові просить визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжують незаконно проживати у вказаній частині будинку без жодних правових підстав вселилися в нього, незаконно та самовільно без відповідних дозволів будують додаткові господарські споруди, вирили траншею і підключилися до водопроводу КП Водоканалу, незаконно підключилися до лінії електропередач РЕС, привели людину з питання підключення до газопроводу, почали проводити парове опалення будинку, тощо.

Позивач неодноразово усно робив відповідачам зауваження щодо неприпустимості здійснення незаконних підключень і перепланувань електро-водо-газо мереж у будинку без відповідних дозволів. Своєї згоди як співвласника будинку на ці роботи позивач їм не надавав. Викликав міліцію, тощо. Договір найму з відповідачами не укладався. Усі порушення фіксував фотографуванням.

Відповідачі в будинку не зареєстровані, жодних комунальних платежів не здійснюють, займають приміщення самовільно без жодних правових підстав.

Названі дії відповідачів грубо порушують права, що випливають з права спільної часткової власності на будинок, зокрема, переважне право купівлі частки, що продається, по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах.

Представник позивача - у судовому засідання уточнений позов підтримав і просить його задовольнити.

В судове засідання відповідачі не з'явилися, хоча були повідомлені судом у встановленому законом порядку, але своїх причин неявки та заперечень суду не надали. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши докази по справі вислухав пояснення представників сторін, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1.

Із заяви ОСОБА_2, яку посвідчив приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованої в реєстрі вчинення нотаріальних дій за номером №1570 від 25.12.2012 року, вбачається, що ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1, що він продає належну йому 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 по ціні 89100 грн., що знаходиться у праві спільної часткової власності у відповідності до ст. 362 ЦК України. В заяві був встановлений термін на відповідь - 25 січня 2013 року.

Із повідомлення № 14/01-16 від 11.01.2013 року вбачається, що приватний нотаріус ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_1 про отримання згоди на придбання частини будинку і запропонував йому звернутися до власника для визначення та з'ясування дати, часу та місця посвідчення договору купівлі-продажу.

Із копій платіжних доручень, які додані до уточненої позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 перерахував на депозитних рахунок суду 89 100 грн., а саме: платіжне доручення № 1 від 08.02.2013 року на суму 20 000 грн., платіжне доручення №2 від 11.02.2013 року на суму 20 000 грн., платіжне доручення №1 від 12.02.2013 року на суму 29 100 грн., платіжне доручення № 3 від 13.02.2013 року на суму 20 000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Судом встановлено, що вказану вимогу закону відповідач ОСОБА_2 проігнорував. Пропозиція про продаж частки була надіслана вже після продажу зазначеної частки домоволодіння, напевно розраховуючи на формальне відношення до вимог закону і думкою про неможливість викупу співвласником зазначеної частки.

Згідно ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен платити покупець.

Відповідно до вимог ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання повинен зареєструвати місце проживання.

Відповідно до положень ст.. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або с необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін мас бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 639 ЦК України Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 640 ЦК України передбачено, що Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно положень ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір мас містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Пропозиція укласти договір МОЖЕ бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно ст. 643 ЦК України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири мас право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для, використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно до ст. 386 ЦК України Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який мас підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени йоги сім 'ї або інші особи, які проживають разом з тім, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними виселення вищих на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самовільно зайняли приміщення виселяють без надання. їм іншого житлового приміщення.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про переважне право на придбання 1/2 частини у праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1. Позивач виконав усі умови такого договору і підтвердив свої реальні, дійсні наміри платіжними дорученнями. Відповідач ОСОБА_2, порушуючи право позивача, ухиляється від укладення договору купівлі-продажу. А відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без жодної правової підстави незаконно знаходяться у спірному будинку АДРЕСА_1.

Таким чином, суд приходе до висновку, що позов ОСОБА_1 знайшов своє обґрунтування і докази у судовому засіданні і тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 212,215, 224, 226, 228 ЦПК України, ст.ст.220, 328,362, 383, 386, 391, 638-643 ЦК України, ст..116 ЖК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права власності та примусове виселення - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину у праві спільної часткової власності на будинок о АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.

Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приватного будинку по АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду шляхом подачі протягом 10днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної чинності після закінчення 10-денного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Якщо було подано апеляційну скаргу, але рішення не скасовано, рішення набирає законної чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.О.Мєркулова