Ухвала суду № 32368326, 10.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року справа №2а/0570/13390/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді - доповідача Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Діденко О.С., за участі представників: від позивача - Помялова Я.О., від відповідача - Шеремет В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі № 2а/0570/13390/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Міський парк культури та відпочинку», про зобов'язання взяти на облік договір про спільну діяльність від 14.03.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД» звернулось до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Міський парк культури та відпочинку», про зобов'язання взяти на облік договір про спільну діяльність від 14.03.2012 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та Комунальним підприємством «Міський парк культури та відпочинку» було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних підставах, спільно діяти для досягнення спільної господарської мети - реконструкція та переобладнання нерухомого майна, вказаного у договорі, а також спільна експлуатація даного майна з метою отримання прибутку. Відповідно до пункту 64.4 статті 64 Податкового кодексу України, договір про спільну діяльність повинен перебувати на податковому обліку. 15.03.2012 року позивач відповідно до вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, звернувся до Красноармійської ОДПІ із заявою про взяття на облік договору про спільну діяльність, додавши до заяви завірену копію договору, форму 1-ОПП та копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Листами № 666/10/29-014-6 від 23.03.2012 року та № 236/10/18-2/013-6 від 17.04.2012 року Красноармійська ОДПІ повідомила, що подані документи не відповідають вимогам законодавства. 23.04.2012 року позивач надав до Красноармійської ОДПІ нову форму 1-ОПП. Документи про підтвердження погодження договору уповноваженим органом управління не надавались, оскільки п.п. «б» п. 4.6 Порядку обліку платників податків і зборів не стосується договору про спільну діяльність від 14.03.2012 року. Однак, листом від 04.05.2012 року Красноармійська ОДПІ знов відмовила у взятті на облік договору про спільну діяльність. Позивач вважає такі дії Красноармійської ОДПІ протиправними, оскільки позивачем були надані усі необхідні документи відповідно до вимог законодавства. Просив позов задовольнити.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі № 2а/0570/13390/2012 позов задоволено. Зобов'язано Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби взяти на облік договір про спільну діяльність від 14.03.2012 року, укладений між Комунальним підприємством «Міський парк культури та відпочинку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу. Просила суд скасувати постанову суду першої інстанції,та постановити нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що укладений договір не відповідає вимогами законодавства про укладення договорів у тому числі те, що платник податків не має право на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі без згоди державної податкової служби.

Всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Третя особа правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалася, надала суд заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги проти чого заперечував представник позивача які виклав у письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав:

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД» зареєстровано як юридична особа 17.12.2010 року Виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області, включено до ЄДРПОУ за кодом 36976044, що підтверджується Довідкою Управління статистики у місті Красноармійську, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (бланк Серії ААБ № 830957). Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів учасників товариства № 4 від 19.03.2012 року.

14.03.2012 року між Комунальним підприємством «Міський парк культури та відпочинку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД» укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль і майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах, сумісно діяти для досягнення загальної господарської мети: реконструкція і переобладнання нерухомого майна, вказаного в пункті 3.1.1 договору, а також сумісна експлуатація даного майна з метою одержання прибутку.

Відповідно до пункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 договору Комунальне підприємство «Міський парк культури та відпочинку» в якості внеску в спільну діяльність протягом 30 днів з дати підписання даного договору передає будівлі та споруди парку відпочинку «Юбілейний», які знаходяться за адресою: м. Красноармійськ, мікрорайон «Южний». Перелік і технічні характеристики нерухомого майна, будуть зазначені в додатках до договору. Будівлі та споруди парку «Юбілейний» розташовані на земельній ділянці площею 26,8280 га (кадастровий номер земельної ділянки 1413200000:10:090:0135), право користування яким також передається в сумісну діяльність. Будівля кінотеатру «Мир» розташована за адресою: м. Красноармійськ, вул. 40 років Жовтня, 159.

15.03.2012 року між сторонами договору було укладено Додаткову угоду, відповідно до якої визначено строк дії договору до 28.02.2037 року.

За актами приймання-передачі Комунальне підприємство «Міський парк культури та відпочинку» здійснило передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД» наступного майна: - за актом № 1 від 14.03.2012 року передано будівлю кінотеатру «Мир» за адресою: м. Красноармійськ, вул. 40 років Жовтня, 159; - за актом № 2 від 19.03.2012 року передано земельну ділянку за адресою: м. Красноармійськ, мікрорайон «Южний» загальною площею 26,8280 га, кадастровий номер 1413200000:10:090:0135; - за актом № 3 від 14.03.2012 року передані будівлі та споруди парку (контора по вулиці Свердлова, 133, танковий майданчик, атракціони та ін.).

Листом від 15.03.2012 року № 5 Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД» звернулось до Красноармійської ОДПІ про взяття на облік договору про спільну діяльність.

23.05.2012 року за № 666/10/29-014-6 Красноармійською ОДПІ надано відповідь про те, що для взяття на податковий облік договору про спільну діяльність позивачу необхідно привести у відповідність до чинного законодавства документи та заповнити належним чином заяву за формою № 1-ОПП.

17.04.2012 року Красноармійською ОДПІ надано лист №2361/10/18-2/013-6 про необхідність приведення у відповідність до вимог чинного законодавства документів, необхідних для взяття на облік договору, зокрема: надати заяву за формою № 1-ОПП за новою формою, документальне підтвердження по статутному фонду, документи щодо погодження договору уповноваженим органом управління - Красноармійською міською радою.

Листом № 7 від 23.04.2012 року позивач надав до Красноармійської ОДПІ Форму 1-ОПП, затверджену наказом Міністерства фінансів від 09.12.2011 року № 1588.

Згідно з відповіддю Красноармійської ОДПІ від 04.05.2012 року № 3688/10/18-2/014-6 позивачу відмовлено у взятті договору про спільну діяльність на податковий облік.

Позивач, не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, 04.10.2012 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, врегульовані Податковим кодексом України та Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 року № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1588).

Пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України встановлено, що на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на яких поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом.

В органах державної податкової служби не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку в органах державної податкової служби та виконує обов'язки платника податків самостійно.

Взяття на облік договору про спільну діяльність здійснює платник податків - учасник, визначений відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік такого учасника як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Заяву про взяття на облік такий платник податків зобов'язаний подати протягом 10 календарних днів після реєстрації договору або після набрання ним чинності, якщо відповідно до законодавства реєстрація договору не проводиться.

Як випливає зі змісту договору про спільну діяльність від 14.03.2012 року, на нього поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені пунктом 153.14 статті 153 Податкового кодексу України («Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи»).

Згідно з вказаним договором, відповідальною особою по веденню усіх загальних справ, у тому числі й щодо ведення податкового і бухгалтерського обліку, визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД».

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД» правомірно звернулось до відповідача із заявою про взяття на облік договору про спільну діяльність.

Уповноваженим особам договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи при взятті на облік договору, згідно п. п. «а» п. 2.4 Порядку № 1588, надається реєстраційний (обліковий) номер платника податків.

Пунктом 4.6 вказаного Порядку передбачено, що для взяття на облік договору про спільну діяльність уповноважена особа зобов'язана протягом 10 календарних днів після реєстрації договору або після набрання ним чинності подати до органу державної податкової служби за своїм основним місцем обліку такі документи: заяву за ф. № 1-ОПП; завірену копію договору (контракту) про спільну діяльність.

До цих документів додаються: а) інформаційна картка договору з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію договору, якщо до складу учасників договору про спільну діяльність входить іноземний інвестор; б) копії документів, які підтверджують погодження договору уповноваженим органом управління відповідно до законодавства, засвідчені в установленому законодавством порядку, якщо договором передбачене використання нерухомого майна державної власності, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні учасника договору про спільну діяльність; в) копії ліцензій та дозволів на провадження відповідних видів господарської діяльності учасників договору, отримання яких передбачено законодавством.

При цьому, пункт 4.11 Порядку № 1588 встановлює, що у випадку надання документів не у повному обсязі податковий орган повертає документи платнику податків для виправлення (із зазначенням підстав неприйняття документів). Платник податків зобов'язаний протягом 5 календарних днів, наступних за днем отримання повернутих документів, подати виправлені документи для взяття на облік в органі державної податкової служби.

Підстав для відмови у взятті на облік договору про спільну діяльність Порядок № 1588 не встановлює, як і не визначає права податкового органу надавити оцінку поданим для взяття на облік документам.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем після виправлення недоліків в оформленні, були надані до податкового органу зазначені у Порядку № 1588 документи для взяття на облік договору про спільну діяльність. Разом із тим, відповідач листом від 04.05.2012 року № 3688/10/18-2/014-6 відмовив у взятті договору про спільну діяльність на податковий облік.

Підставами для відмови у взятті на облік договору про спільну діяльність є не надання копій документів, які підтверджують погодження договору уповноваженим органом управління відповідно до законодавства, засвідчені в установленому законодавством порядку, а також те, що майно Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» знаходиться у податковій заставі. Також у запереченнях проти позову відповідач вказав, що при укладенні договору про спільну діяльність було порушено норми чинного законодавства, і на даний час цей договір розірвано.

Вказані доводи відповідача є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Оскільки Порядком № 1588 не передбачено такої підстави для відмови у взятті на податковий облік договору про спільну діяльність як наявність податкової застави майна, то відповідач не мав права посилають на таку підставу в обґрунтування відмови у взятті на облік.

Крім того, що відповідно до норм пункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 цього Кодексу, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідач не надав суду доказів наявності податкового боргу у третьої особи, яка є стороною договору про спільну діяльність, а також не надав суду витягів про реєстрацію податкової застави саме того майна, яке було внесено третьою особою у спільну діяльність.

Згідно з приписами пункту 4.1 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011 року № 1273, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 року за № 1339/20077, платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів від дня отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді про надання (ненадання) згоди.

Внесення майна у спільну діяльність не може розцінюватись як відчуження такого майна, з огляду на що, у даному випадку, згода податкового керуючого для цього не є обов'язковою.

Відповідно до пункту 4.3 цього ж Порядку у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону. Жодними законодавчими нормами не передбачено такого виду відповідальності платника податку як відмова у взятті на облік договору про спільну діяльність, стороною якого є цей платник.

Також є необґрунтованою вимога податкового органу про надання позивачем копій документів, які підтверджують погодження договору уповноваженим органом управління відповідно до законодавства, засвідчених в установленому законодавством порядку, оскільки цю вимогу Порядок № 1588 пов'язує з випадком, коли договором передбачене використання нерухомого майна державної власності, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні учасника договору про спільну діяльність. У даному випадку договором про спільну діяльність передбачається використання майна комунальної власності, а не державної.

Дійсно, право державної власності та право комунальної власності мають спільні риси та певний зв'язок, оскільки право комунальної власності відокремилось із права державної власності. Так, відповідно до норм Закону України «Про власність», який втратив чинність, комунальна власність розглядалась як вид державної власності, і лише після прийняття 28.06.1996 року Конституції України вони почали розглядатись як окремі форми власності. На даний час Господарським кодексом України, який набрав чинності 01.01.2004 року, визначено поняття державного майна.

Відповідно до частини першої статті 141 Господарського кодексу України, до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Отже, державне майно законодавець пов'язує з підприємствами державної власності. У даному випадку в спільну діяльність передається майно комунального підприємства, тобто майно комунальної форми власності, а не державної. Суд зауважує, що Порядок № 1588, яким керувався відповідач при наданні відмови у взятті на облік договору, прийнято 09.12.2011 року, тобто вже після того, як законодавець здійснив відмежування державної форми власності від комунальної. Відтак, відповідач не мав законних підстав у даному випадку розповсюджувати дію підпункту «б» пункту 4.6 цього Порядку на позивача.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що договір про спільну діяльність на даний час є розірваним, оскільки зазначена обставина не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

До суду надано копію листа Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» від 15.10.2012 року, яким вказане підприємство повідомило директора ТОВ «ОРЕОЛ ЛТД» про розірвання договору про спільну діяльність від 14.03.2012 року в односторонньому порядку. Однак, зазначений лист не може бути взятий судом до уваги з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Статтею 1131 цього Кодексу передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Підстави припинення договору визначені частиною 1 статті 1141 Цивільного кодексу України. Зокрема, пункт 4 цієї частини передбачає таку підставу припинення договору як відмова учасника від подальшої участі у договорі або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Згідно з частиною 2 статті 1142 цього Кодексу, учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору.

У листі від 15.10.2012 року Комунальним підприємством «Міський парк культури та відпочинку» не зазначено жодної поважної причини для розірвання договору, а також посилань на порядок та строки відшкодуванням іншому учаснику - позивачу у справі реальних збитків, завданих розірванням договору.

Умовами договору взагалі не передбачено права його учасника на односторонню відмову від договору без зазначення поважних причин до закінчення строку його дії.

До того ж, відповідно до частини 1 статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Суду не надано належним чином оформленого документа про розірвання договору, який би відповідав за формою договору про спільну діяльність (додаткова угода або інший документ, підписаний обома сторонами та засвідчений підписами та печатками).

Під час апеляційного розгляду, питання законності вищезазначеного договору було предметом розгляду господарським судом.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2013 року, залишеного без змін постановою Донецький апеляційний господарський суд від 21.05.2013 року, у справі за позовом Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку», м. Красноармійськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД», м. Красноармійськ, Донецька область треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 1. Красноармійська міська рада, м. Красноармійськ, Донецька область 2. Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, м. Красноармійськ Донецька область про визнання договору б/н від 14.03.2012 року про сумісну діяльність недійсним у задоволені позовних вимог відмовлено.

Зазначеними рішеннями судів встановлено, що зміст договору про сумісну діяльність від 14.03.2012 року відповідає вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, про що свідчать акти приймання передачі майна № 1 від 14.03.2012 року, № 2 від 19.03.2012 року, № 3 від 14.03.2012 року, та узгоджена сторонами програма робіт по виконанню договору, тому підстав для визнання недійсним договору від 14.03.2012 року про сумісну діяльність з мотивів укладення його під впливом помилки або з перевищенням повноважень немає.

У спірному договорі від 14.03.2012 року про спільну діяльність сторони зобов'язувались шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах, сумісно діяти для досягнення спільної мети: реконструкція та переобладнання нерухомого майна, а також сумісна експлуатація даного майна з метою отримання прибутку.

Тобто, після будівельних робіт з реконструкції майна, підприємства зобов'язуються спільно експлуатувати майно з метою отримання прибутку.

Таким чином, наведене свідчить про те, що спірне майно за умовами договору не відчужено позивачем іншому підприємству, а фактично передано для об'єднання зусиль сторін для ефективного використання майна з метою високоприбуткової діяльності, а тому дозвіл міської ради на укладання договору про спільну діяльність, як це визначено ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» не є обов'язковим.

Крім того, позивач та відповідач, які укладали спірний правочин та виявляли власну волю до його укладання, правильно сприймали фактичні обставини правочину, уклали його у відповідності до глави 77 ЦК України, з дотриманням порядку укладення.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає,що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач не довів правомірність своєї відмови у взятті на облік договору про спільну діяльність, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана вірна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі № 2а/0570/13390/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Міський парк культури та відпочинку», про зобов'язання взяти на облік договір про спільну діяльність від 14.03.2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В. Юрко