Ухвала суду № 32368230, 03.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дибова О.А.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року справа №812/3029/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Араьей Т.Г., суддів Геращенка І.В., Губської Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі № 812/3029/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Строй-Експо» про накладення арешту на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках в банках,-

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Строй - Експо» про накладення арешту на кошти на банківських рахунках. В обґрунтування адміністративного позиву позивач посилається на заборгованість ПП «Строй - Експо» перед бюджетом складає 3842,57 грн., з них з податку на додану вартість - 2249,96 грн. (за основним платежем - 693,13 грн., за штрафними санкціями - 155661 грн.), з податку на прибуток - 1592,61 грн. (за основним платежем - 1592,25 грн., пеня - 0,36 грн.)

Також він наголошує, що постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1270/8769/2012 за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Строй - Експо» стягнуто податковий борг підприємства в сумі 2249,96 грн. На виконання вищезазначених рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська було надіслано інкасові доручення від 14.02.2013 № 369, №364, від 15.02.2013 № 375, 370, 365, але вони повернулись з позначкою - на рахунку відсутні кошти. До моменту подання позову податковий борг не сплачений та продовжує збільшуватись. У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу та відсутністю майна, позивач просив накласти арешт на кошти ПП «Строй - Експо», які знаходяться на банківських рахунках.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 68, 129 Конституції України, розділу І, ІІ Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 8, 10, 86, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, просив суд скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові повідомлення. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Строй-Експо» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у позивача.

Заборгованість відповідача перед бюджетом складала - 3 842 грн. 57 коп., з яких:

з податку на додану вартість - 2 249 грн. 96 коп., а саме:

- за основним платежем - 693 грн, 13 коп., що виник на підставі поданої платником податків податкової декларації № 9057496279 від 20.09.2012року;

- за штрафними санкціями - 1 556 грн. 83 коп., що виник на підставі прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень № 0065281610 від 21.11.2012р., винесеного на основі акту перевірки № 1851/153 08.06.12 та №0066041610 від 11.12.2012р., винесеного на підставі акту перевірки №2315/15-300 від 04.12.2012р.;

з податку на прибуток - 1 592 грн. 61 коп., а саме:

- за основним платежем - 1 592 грн. 25 коп., що виник на підставі поданої платником податків податкової декларації № 9044155984 від 27.07.12;

- пені - 0,36 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.12 по справі № 2а/1270/8769/2012 позовні вимоги ДШ у Жовтневому районі м. Луганська щодо стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків підприємства у сумі 2 294 грн. 13 коп. задоволено.

На виконання вищезазначених рішень, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська було надіслано інкасові доручення №375 від 15.02.13, № 370 від 15.02.13, № 369 від 14.02.13, № 365 від 15.02.13, №364 від 14.02.13 але вони були повернуті з позначкою - на рахунку відсутні кошті.

Апелянт зазначає, що податковий борг є узгодженим та самостійно визначеним відповідачем (а.с. 12-15).

Правовою підставою позовних вимог позивач зазначив п.п.20.1.17 п. 20.1 ст. 20, п. 94.6.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що в жодному пункті статті 94 Податкового Кодексу України не зазначено, що застосування судом арешту рахунків платника податків у банках є різновидом адміністративного арешту. Підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків передбачені пп. 20.1.17 статті 20 ПК України, є виключними і не можуть підлягати розширеному тлумаченню. Вказаний пункт Податкового Кодексу України не є бланкетною нормою та не відсилає до будь-якої іншої статті цього Кодексу або іншого нормативного акту для встановлення підстав застосування такого арешту.

Суд першої інстанції зазначає, що такими підставами є лише ті, які містяться в пп. 20.1.17 п. 20.1 статті 20 ПК України, а саме: наявність у платника податків податкового боргу; відсутність у платника податків майна та/або балансова вартість такого майна менше суми податкового боргу; та/або майно такого платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте в порушення вимог п.п. 20.1.7 ПК України позивач не надав суду жодного доказу відсутності майна, або наявності майна балансовою вартістю меншою ніж сума податкового боргу, або доказів того, що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в України", завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до п. 20.1.17 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Таким чином, податковий орган є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти, та інші цінності прямо визначені законодавством України.

Відповідно до п. 94.1 - п. 94.6 ст. 94 ПК України 94.1. адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

За приписами п. 94.11 ст. 94 ПК України рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У всіх випадках, коли орган державної податкової служби вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, орган державної податкової служби вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником органу державної податкової служби (його заступником) рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.

Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322 (далі - Порядок), Порядок розроблений відповідно до статті 94 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 3 Порядку арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

За наявності однієї із наведених обставин керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Згідно п. 4 Порядку Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків (додаток 2).

Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому випадку рішення керівника (його заступника) органу державної податкової служби подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку:

а) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

б) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

За приписами п. 7 Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту орган державної податкової служби звертається до суду протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли органу державної податкової служби стало відомо про виникнення підстав припинення такого арешту.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини, встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, щодо відмови у задоволені позовних вимог, оскільки реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку,що не було дотримано позивачем, тобто податковий орган діяв з порушенням порядку, який передбачений Податковим кодексом України.

З метою погашення податкового боргу позивачем на розрахункові рахунки платника податків надсилалися інкасові доручення, платіжні вимоги щодо стягнення коштів з розрахункових рахунків, але вони були повернуті з банківських установ без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, обов'язковою умовою п. п.20.1.7 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України для звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку є відсутність у нього майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається листи за серпень 2012 року про відсутність у відповідача у власності транспортних засобів, технологічних транспортних засобів, земельних ділянок та нерухомого майна, але до суду він звернувся з вказаним позовом в квітні 2013 року, тобто на день звернення до суду позивач не обстежив територію відповідача, не встановив наявності у відповідача земельних ділянок, іншого рухомого чи нерухомого майна, його балансової вартості.

Таким чином, на час звернення до суду з позовом позивачем не надано доказів щодо наявності або відсутності у відповідача майна, яке може бути використане у якості джерела погашення заборгованості.

Позивач обмежився рішенням № 161 про опис майна в податкову заставу, однак опис майна не провів (а.с.32).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються, тому підстав для скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст.160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі № 812/3029/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі № 812/3029/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська