Постанова № 32366583, 26.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2013 року № 826/4920/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0103611510 від 29.11.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0103611510 від 29.11.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що задекларована ним за І півріччя 2012 року собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 51 943 790,00 грн., що була відображена в рядку 05.1 відповідної декларації з податку на прибуток підприємств повністю підтверджена первиною бухгалтерською документацією. Також позивач посилався на те, що в акті перевірки №2270/15-127/33397872 від 20.11.2012 встановлено порушення ним пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у той час, як в податковому повідомленні - рішенні №0103611510 від 29.11.2012, яке було прийнято на підставі зазначеного акту вказано про порушення пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2013 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 15.05.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної камеральної перевірки позивача за звітний період - І півріччя 2012 року встановлено завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на суму 5 568 097,00 грн., а саме, було встановлено, що позивачем в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року у рядку 01 "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+03 рядок)" задекларовано показник у розмірі 46 385 204,00 грн., у рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 46 375 693,00 грн., у рядку 05.1 "Собівартість приданих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 51 943 790,00 грн. та у рядку 04 "Витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування (рядок 05+рядок06)" показник у сумі 55 415 656,00 грн.

У судове засідання 27.05.2013 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

20.11.2012 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби проведено камеральну перевірку за звітний податковий період І півріччя 2012 року декларації з податку на прибуток підприємств платника податку на прибуток - Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ".

За результатами перевірки складено акт № 2270/15-127/33397872 від 20.11.2012, яким встановлено, що в декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року № 9047833051 від 09.08.2012 у рядку 05.1 "Собівартість приданих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" завищено суму втрат на 5 568 097,00 грн. внаслідок допущення порушення пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України.

До зазначеного висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що ТОВ "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року (№ 9047833051 від 09.08.2012) у рядку 01 "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+03 рядок)" задекларовано показник у розмірі 46 385 204,00 грн., у рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 46 375 693,00 грн., у рядку 05.1 "Собівартість приданих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 51 943 790,00 грн. та у рядку 04 "Витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування (рядок 05+рядок06)" показник у сумі 55 415 656,00 грн.

29.11.2012 на підставі акта № 2270/15-127/33397872 від 20.11.2012 прийнято податкове повідомлення - рішення №0103611510 від 29.11.2012, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на 5 568 097,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" до Державною податковою служби у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №0103611510 від 29.11.2012, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 1235/10/12-4-09 від 07.02.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" до Державною податковою служби України була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №0103611510 від 29.11.2012, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги № 3506/6/10-2115 від 07.03.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0103611510 від 29.11.2012, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо посилань позивача на те, що в акті перевірки №2270/15-127/33397872 від 20.11.2012 встановлено порушення ним пункту 123.1 статті 123. пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, у той час, як в податковому повідомленні - рішенні №0103611510 від 29.11.2012, яке було прийнято на підставі зазначеного акту вказано про порушення пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

У відповідь на судовий запит відповідач листом "Про надання інформації" повідомив суду наступне: "У зв'язку з механічно помилкою допущеною при формуванні податкового повідомлення рішення форми "П" № 0103611510 від 29.11.2012 р. просимо вважати вірним порушення пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України.

Також просимо не брати до уваги абзац 3 пункту 2 акту камеральної перевірки № 2270/15-127/33397872 від 20.11.2012 р., а вважати вірним порушення пункту 138.4 статті138 Податкового кодексу України."

Таким чином, відповідачем при проведенні камеральної перевірки було встановлено порушення позивачем саме пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, а посилання на порушення позивачем інших норм права в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомлені рішенні було відображено в наслідок допущення відповідачем технічної помилки при їх оформленні

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що допущення податковим органом технічної помилки при оформленні акта перевірки та податкового повідомлення - рішення не може мати впливу на сам факт допущення позивачем порушення податкового законодавства, суд дійшов висновку про те, що допущення позивачем вказаних помилок не може бути підставою для скасування податкового повідомлення - рішення №0103611510 від 29.11.2012 чи визнання його протиправним.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Отже, платник податків має право на включення витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року (№ 9047833051 від 09.08.2012), копія якої наявна в матеріалах справи, позивачем у рядку 01 "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+03 рядок)" задекларовано показник у розмірі 46 385 204,00 грн., у рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 46 375 693,00 грн., у рядку 05.1 "Собівартість приданих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 51 943 790,00 грн. та у рядку 04 "Витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування (рядок 05+рядок06)" показник у сумі 55 415 656,00 грн.

З аналізу показників рядків 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" та 05.1 "Собівартість приданих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" вказаної декларації вбачається, що собівартість приданих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) перевищує дохід отриманий позивачем реалізації вказаних товарів (робіт, послуг) на 5 568 097,00 грн., а отже позивачем за І півріччя 2012 року, як результат його господарської діяльності від реалізації товарів (робіт, послуг) був задекларований збиток у розмірі 5 568 097,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, визначальною ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання доходу.

З огляду на зазначене чинним законодавством чітко передбачено здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання саме з метою отримання прибутку, а не свідомого отримання збитків, що відповідно ставить під сумнів доцільність такої господарської діяльності.

Позивач в позовній заяві та в судових засіданнях посилаючись на правомірність включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг у розмірі 51 943 790,00 грн., водночас не надав суду жодних обґрунтувань та пояснень щодо факту збитковості результатів його господарської діяльності, як і доказів та обґрунтувань на підтвердження того, що товари (роботи, послуги) собівартість яких була включена до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування були реалізовані та дохід від такої реалізації було визнано саме в І півріччі 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач надавши суду первинні документи на підтвердження правомірності включення до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг витрат у розмірі 51 943 790,00 грн., водночас не надав суду жодних доказів та обґрунтувань на підтвердження факту реалізації вказаних товарів виконаних робіт, наданих послуг у І півріччі 2012 року.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідно до положень чинного законодавства визначальною ознакою господарської діяльності є саме її спрямованість на отримання доходу у той час, як відповідно до задекларованих позивачем показників в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року результатом господарської діяльності позивача від реалізації товарів (робіт, послуг) є отримання збитків у розмірі 5 568 097,00 грн., а також те, що позивачем не надано суду жодних обґрунтувань та пояснень щодо факту збитковості результатів його господарської діяльності, як і доказів та обґрунтувань на підтвердження того, що товари (роботи, послуги) собівартість яких була включена до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування були реалізовані та дохід від такої реалізації було визнано саме в І півріччі 2012 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати наявними у позивача правових підстав для включення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за І півріччя витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму 5 568 097,00 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати необґрунтованим виносок відповідача про допущення позивачем порушення пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України та завищення показника відображеного в рядку 05.1 "Собівартість приданих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року на 5 568 097,00 грн., з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0103611510 від 29.11.2012 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов