Рішення № 32366261, 09.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.13р. Справа № 904/4801/13

За позовом Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Трест" Кривбасшахтопроходка", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 567 140,06 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Левченко І.А. - довіреність № 18/4723 від 15.05.2012р.

Від відповідача: представник не з'явився

Суть спору:

Державне підприємство "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" (далі- позивач) звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства "Трест" Кривбасшахтопроходка" (далі- відповідач) про стягнення 567 140,06 грн. - основного боргу, та судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за домовленістю про надання послуг за електроенергію наданої позивачем відповідачу за період з серпня 2010 р. по березень 2013 р. у сумі 567 140,06 грн. відповідач оплати за отримані послуги не здійснив. Крім того, позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.04.2013 р. № 18/2699, в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України, яка отримана останнім, однак залишена без реагування, тому у позивача виникло право на захист його порушеного права шляхом звернення з позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свій позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документи витребувані ухвалою господарського суду Дніпропетровської області не надав. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено за адресою, яка зазначена в позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ станом на 04.07.2013 р., що також, підтверджено поштовим повідомленням про вручення (а.с. 50 судова повістка).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останній повідомлений належно, проте не скористався правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.07.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у своєму позові , що на підставі усної домовленості позивач у період з серпня 2010 р. по березень 2013 р. надав відповідачу послуги за електроенергію, що підтверджується рахунками - фактури від від 29.07.2011 р. № 59-0000030 на суму 284,26 грн., від 29.07.2011 р. № 59-0000036 на суму 9198,69 грн., від 29.08.2011 р. № 59-0000040 на суму 292,53 грн., від 31.08.2011 р. № 59-0000045 на суму 81314,35 грн., від 30.09.2011 р. № 59-0000053 на суму 238,00 грн., від 30.09.2011р. № 59-0000060 на суму 10557,07 грн., від 30.09.2011р. № 59-0000062 на суму 66882,71 грн., від 31.10.2011р. № 59-0000068 на суму 516,41 грн., від 31.10.2011р. № 59-0000070 на суму 92336,37 грн., від 30.11.2011р. № 59-0000091 на суму 1102,31 грн., від 30.11.2011р. № 59-0000094 на суму 82271,78 грн., від 30.12.2011 р. № 59-0000104 на суму 1858,57 грн., від 27.02.2012 р. № 59-0000012 на суму 507,72 грн., від 29.02.2012 р. № 59-0000019 на суму 63281,36 грн., від 30.03.2012 р. № 59-0000030 на суму 71789,23 грн., від 31.01.2012 р. № 59-0000005 на суму 78095,60 грн., від 31.03.2013 р. № 59-0000035 на суму 6613,10 грн., всього на суму 567 140,06 грн. та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг): акт № 59-0000016 від 31.03.2013 р., акт № 59-0000005 від 31.01.2013 р., акт № 59-0000022 від 30.03.2012 р. акт № 59-0000015 від 29.02.2012 р., акт № 59-0000009 від 27.02.2012 р., атк № 59-0000053 від 30.12.2011 р., акт № 59-0000047 від 30.11.2011 р., акт № 59-0000045 від 30.11.2011 р., акт № 59-0000036 від 31.10.2011 р., акт № 59-0000034 від 31.10.2011 р., акт № 59-0000032 від 30.09.2011 р., атк № 59-0000031 від 30.09.2011 р., акт № 59-0000029 від 30.09.2011 р., акт № 59-0000026 від 31.08.2011 р., акт №59-0000024 від 29.08.2011 р., акт № 59-0000018 від 29.07.2011 р., акт № 59-0000015 від 29.07.2011 р. (а.с. 11-42) на суму 567 140, 06 грн..

Однак, суд дослідивши всі акти здачі- приймання робіт (надання послуг) за означений період , вважає , що по акту № 59-0000016 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2013 р. на суму 6 613, 10 грн. (а.с. 10) позивачем не доведено надання послуг відповідачу , оскільки він не підписаний замовником (відповідачем) та не скріплений печаткою, і тому не підлягає задоволенню в цій частині.

На підставі вище викладеного, в порушення взятих на себе зобов'язань у відповідача виникла заборгованість за отримані послуги за електроенергію у сумі 550 526,96 грн. - основного боргу, що ї є причиною спору.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами першою та другою статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як вже було зазначено, в матеріалах справи є виставлені рахунки - фактури та акти здачі прийняття робіт (надання послуг), які свідчать про вчинення правочину.

Крім того, зі змісту наведеної норми вбачається, що правочин, який вчинений усно повинен виконуватись в момент його вчинення.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов правочину.

Ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 02.04.2013 р. № 18/2699, у якій позивач просить відповідача розрахуватися за отримані послуги, яка отримана останнім 22.04.2013 р. (а.с. 43-46), однак залишена без задоволення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частина 2 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Оскільки, на момент розгляду спору у справі доказів оплати послуг за електроенегію відповідач не надав, позовні вимоги підтвердженні матеріалами справи є правомірними та підлягають частковому задоволенню у сумі 550 526,96 грн. - основного боргу, в решті суд відмовляє.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 47, 33-34, 36, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трест" Кривбасшахтопроходка" (50002, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Кобилянського, 124-а, код ЄДРПОУ 33355963) на користь Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Горького, 2 код ЄДРПОУ 14309787) 550 526,96 грн. (п'ятсот п'ятдесят тисяч п'ятсот двадцять шість грн. 96 коп.) - основного боргу, 11 210,53 грн. (одинадцять тисяч двісті десять грн. 53 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення - " 12 " липня 2013р.