Рішення № 32366002, 12.07.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

12.07.2013

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СЕВАСТОПОЛЯ _______________

Справа № 2704/5114/2012

№ 2/765/19/13

Категорія 37

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

12 липня 2013 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого: судді - Пекарініної І.А.

при секретарі: - Фроловій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Нахімовської районної в місті Севастополі Ради, 3-тя особа, яка заявляє самостійні вимоги на стороні позивача - садівниче товариство «Соснова Роща», 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог - Головне управління Держземагенства в м. Севастополі, ОСОБА_5 про визнання рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, зобов'язання звільнити землю загального користування, зобов'язання перенести самовільно зведену будівлю, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, збільшив позовні вимоги просить суд визнати недійсним рішення Нахімовської районної в м. Севастополі Ради від 21.04.2005 року № С21-54/686 про надання у власність відповідача земельної ділянки площею 0,0388 га яка розташована у межах землекористування садівничого товариства «Соснова Роща» (далі по тексту СТ «Соснова Роща») ділянка НОМЕР_1, вказуючи на те, що рішення Ради є таким, що прийнято на підставі підроблених документів, оскільки у матеріалах технічної документації є довідка, що ОСОБА_4 є членом СТ та землекористувачем земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,0300 га, а не 0,0388 га, як зазначено у рішенні та державному акті. На користь зазначено також свідчить той факт, що про право землекористування на вказану земельну ділянку раніше належало члену СТ ОСОБА_6 у розмірах 0,0300 га, що підтверджується списками членів СТ, яким виділялися земельні ділянки у певних розмірах, зокрема і ОСОБА_6 у розмірі 0,0300 га, а також дані інвентаризації, яка неодноразово проводилася членами СТ у складі створених ними комісій. Внаслідок прийнятого Радою рішення та видачею державного акту на право власності на земельну ділянку, суттєво звужений прохід та проїзд до належній їй земельній ділянці НОМЕР_2 та біля входу складає не більш - 81 см, що позбавляє позивача користуватися землею загального користування. Також просила суд зобов'язати ОСОБА_4 перенести стіну належного їй будинку на 1 метр в глибину належної їй земельної ділянки, не чинити перешкоди у користуванні землею загального користування розміром 3 х 12 м, яка веде до її земельної ділянки, оскільки стіна будинку зведена на межі земельної ділянки з проходом - землею загального користування, яка веде до земельної ділянки позивача, також просила суд зобов'язати відповідача ОСОБА_4 убрати огорожу зведену позивачем на землі загального користування СТ (проїзді), яка перешкоджає позивачу користуватися належною їй земельної ділянкою, оскільки позбавлена можливості проходу та проїзду до неї. Також просила суд відшкодувати на її користь моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, яка спричинена відповідачем внаслідок неправомірних дій щодо незаконної приватизації земельної ділянки, неправомірних дій щодо користування проїздом.

3-тя особа, яка заявляє самостійні вимоги на стороні ОСОБА_3 - СТ «Соснова Роща» заявив аналогічні позовні вимоги, крім вимог про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи їх тим, що земельна ділянка отримана позивачем з порушенням порядку встановленого Статутом садівничого товариства, оскільки питання про передання земельної ділянки у розмірі 0,0388 га, та взагалі питання про передання земельної ділянки у власність позивача не вирішувалося на загальних зборах товариства, як це передбачено ч.9 р. ІІ Статуту, тобто товариство на давало свою згоду на приватизацію землі, крім того, позивачем у порушення п.7 ч.5.1 розділу V Статуту зведена стіна будинку прямо на червоній лінії - межі землі загального користування.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник вимоги позову не визнали, заперечували проти його задоволення, вказували на те, що позивачем не доведено суду порушення її права на користування землею загального користування - проїздом до її земельної ділянки, оскільки проїзд існує фактично у розмірі границь земельної ділянки визначеної у держаних актах на право власності на землю сторін по справі, а стіна будинку ОСОБА_4 не виходить за границю належній їй земельної ділянки, та ніяких перешкод у користуванні землею ОСОБА_3 не здійснює, шиферна загорожа не перебуває на проїзді між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_3 між якими знаходиться проїзд до земельної ділянки НОМЕР_2 яка належить ОСОБА_3, а знаходиться зовсім з іншого боку, розташована на міській землі, та ніякого відношення до предмету спору не має. Також представник відповідача зазначав, що план землеустрою СТ не містить даних по границям проїздів, проходів, меж та земель загального користування, про що також зазначено у висновку судової експертизи, у державному акті на право постійного користування землею СТ не зазначені будь-які охоронні та санітарні зони, або сервітути. Що стосується збільшення площі земельної ділянки на 88 кв.м., вказували на те, що таке збільшення є допустимим та відбулося при проведенні геодезичних досліджень при виготовленні технічної документації при кадастровій зйомці земельної ділянки згідно границь суміжних земельних ділянок, та прав ОСОБА_3 або СТ позивач не порушує; інвентаризація земельних ділянок, меж та границь земельних ділянок членів СТ, зокрема ОСОБА_4 на час приватизації, у встановленому Законом порядку в СТ не провадилася, немає доказів того, що саме внаслідок збільшення площі земельної ділянки за фактичним користуванням згідно даних землевпорядної експертизи відбулося звуження проїзду між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_3.

Представник Нахімовської в місті Севастополі Ради вимоги позову не визнала, просила відмовити у його задоволенні в частині вимог, що заявлені до Ради про визнання недійсним рішення, вказувала на те, що позов заявлений неналежним позивачем, дані вимоги повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства при пред'явленні таких вимог садівничим товариством до Нахімовської РДА м. Севастополя, оспорювань рішення Нахімовської райради м. Севастополя приймаються колегіально на підставі даних державної землевпоряджувальної експертизи, також зазначала, що прав ОСОБА_3 при вказаному предметі та підставах позову рішення Нахімовської районної Ради м. Севастополя не порушує.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, та у їх задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є членами СТ «Соснова Роща», відповідно позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0616 га НОМЕР_2, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.11.2010 року (арк.спр. 123), відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0388 га НОМЕР_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.07.2005 року. Підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку слугувало рішення Нахімовської в м. Севастополі Ради від 21.04.2005 року № С21-54/686 (арк. спр. 90), підставою для ухвалення якого у свою чергу слугував технічний звіт по земельно-кадастрової інвентаризації земельної ділянки, висновок державної землевпоряджувальної експертизи від 18.03.2005 року. Земельні ділянки які належать сторонам по справі перебувають у межах землекористування СТ «Соснова Роща», що підтверджується державним актом на право постійного землекористування СТ та планом меж зовнішнього землекористування (арк. спр. 121-122).

Судом також встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що згідно списку членів СТ станом на 02.07.1995 року розмір та площа земельної ділянки НОМЕР_1, яка надана ОСОБА_6 складає 0,0300 кв.м. Вказане також підтверджується списком членів СТ від 25.02.1994 року, карткою обліку (інвентаризації) від 12.10.1986 року про те, що розмір земельною ділянки ОСОБА_6 0,0300 га.

Згідно висновку державної землевпоряджувальної експертизи від 18.03.2005 року № 533, надана на експертизу технічна документація може слугувати підставою для передання у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0388 га. Охоронні зони інженерних комунікацій, сервітути на даній земельній ділянці відсутні.

План зовнішніх границь землекористування ОСОБА_4 погоджений начальником Севастопольського міського управління земельних ресурсів 01.03.2005 року.

Згідно плану організації СТ «Соснова Роща», розмір на площа земель загального користування СТ в тому числі проїзду між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_3 не містить (арк.спр. 103).

Також не надано позивачем та 3-ою особою - СТ «Соснова Роща», відомостей, які документально підтверджують проведення інвентаризації земель СТ з залученням спеціалістів по виконанню робіт з землеустрою на момент вирішення питання про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_4 у 2005 році, або на момент звернення до суду для зазначення границь земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 Вказані дані також відсутні у державному акті на право постійного землекористування СТ «Соснова Роща».

Відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної та землевпорядної експертизи від 05.04.2013 року. площа земельної ділянки НОМЕР_1 в границях фактичного землекористування складає 0,0376 (376 м2), що на 12 м2 менше, чим зазначено у державному акті на право власності на цю земельну ділянку. Побудови, що розташовані на земельній ділянці відповідача ОСОБА_4 не займають землю загального користування, яка межує з земельною ділянкою НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, у той час, як будівлі, які розташовані на земельній ділянці НОМЕР_3 (частка будинку і кам'яний паркан), виступають за границю землевідводу в сторону проходу до земельної ділянки НОМЕР_2 на 1,19 метра.

Фактично довжина проходу/проїзду до земельної ділянки НОМЕР_2 між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_3 складає 15,90 кв.м., ширина від 4,12 до 3,17 м.

У випадку забудови земельної ділянки НОМЕР_1 згідно даних АС ГЗК, оскільки згідно меж земельних ділянок визначених у державному акті на право власності на земельну ділянку власників земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_3 найменша відстань складає 0,82 м. (52,0 м2 + 29,0 м2), може бути створено перешкоди у користуванні проїздом до земельної ділянки НОМЕР_2, оскільки частина цього проїзду входить у державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача.

Також експертизою встановлено, що на земельній ділянці НОМЕР_1 побудовані два садових будинки - трьохповерховий має загальну площу забудові 81 м2, розташований на відстані від 3,17 м до 1,44 м від межі А-Б (землі загального користування СТ), на відстані 2,03 м від межі Б-В (землі не надані у користування або власність), та безпосередньо на межі Г-А (землі садової ділянки НОМЕР_4), та одноповерховий площею забудови 14,9 м2 з прибудовою площею 12,1 м2, який розташований на відстані 1,25 м від межі Г-А земельної ділянки, зазначеної у державному акті на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 та на відстані 15,14 м від садового будинку з прибудовою, загальною площею забудови 81,0 м2, які побудовані з порушенням ВСН 43-85, та п. 5.1 Статуту. Висновком експертизи також встановлено порушення вимог ДБН 360-92, оскільки будування здійснене без дозволу на виконання будівельних робіт інспекції ДАБК та без затвердженої проектної документації.

Що стосується розташування капітальної огорожі на земельній ділянці НОМЕР_1 в СТ «Соснова Роща», яка не відповідає вимогам ДБН 360-92, оскільки відповідачем така огорожа встановлена в охоронній зоні напірного каналізаційного колектора, що встановлено у висновку експертизи, то з цих підстав позов ні ОСОБА_3 ні СТ «Соснова Роща» заявлений не був.

Паркан з шиферу, який встановлений відповідачем на межі її земельної ділянки згідно висновку експертизи, розташований з іншого боку на землі міста, та не належить до земель загального користування СТ.

Згідно пояснювальної записки інженера - геодезиста та заступника начальника СДФ ДП «Центр ДЗК» від 20.03.2013 року до висновку експертизи (арк.спр. 229), у садівничому товаристві «Соснова Роща» виявлена також невідповідність землевідводу ділянки НОМЕР_5, який повністю перекриває землю загального користування - прохід, вказана невідповідність могла мати місце як така що настала внаслідок можливої помилки при складенні технічної документації по землеустрою, яка слугувала підставою для внесення у Державний земельний кадастр, та її виправлення можливе відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 року № 1051.

Згідно припису ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні правовідносини).

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до змісту ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під засобами захисту субєктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 386 Цивільного Кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження наявності порушеного права, або можливості порушення його в майбутньому на користування землею загального користування - проїздом до її земельної ділянки з боку ОСОБА_4 відповідно до прийнятого рішення Нахімовською районною в м. Севастополі Радою, державним актом на право власності на земельну ділянку, забудовою відповідача, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_4 фактично не створено будь-яких перешкод в користуванні земельною ділянкою загального користування між ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_3 власнику земельної ділянки НОМЕР_2, яка з земельною ділянкою відповідача не межує, згідно державного акту на право власності ОСОБА_3 від межі Г до Д (землі загального користування) має відстань 3 метрі. Вказане у висновку експертизи накладення границь земельної ділянки НОМЕР_1 на границі землі загального користування є технічною помилкою, яка виникла внаслідок відсутності границь земельної ділянки НОМЕР_1 у акті постійного землекористування СТ та не може вважатися порушенням прав іншої особи. Крім того, у випадку забудовані земельної ділянки в межах границь визначених у державному акті, відповідач ОСОБА_4 також буде позбавлена можливості користуватися проїздом як землею загального користування, що веде до її земельної ділянки.

Згідно пояснень ОСОБА_3 в судовому засіданні, нею не заперечувався факт перекриття саме нею проходу - землі загального користування, що веде до її земельної ділянки між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_3 шляхом встановлення металевих воріт, та обмеження до користування цім проїздом ОСОБА_4, оскільки позивач вважає, що відповідач незаконно приватизувала земельну ділянку.

Також судом встановлено, що саме ОСОБА_5 порушені границі землевідводу, оскільки частина побудованого ним будинку і кам'яний паркан виходять за границю в сторону проходу до земельної ділянки НОМЕР_2 на 1,19 м.

Відповідно до ч.4 ст. 35 Земельного Кодексу України, до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки зайняти захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до ч.5 ст. 35 Земельного Кодексу України приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів товариства, у зв'язку з чим суд знаходить доводи представника 3-ої особи - СТ з приводу невідповідності порядку приватизації ОСОБА_4 належної їй земельної ділянки вимогам Статуту товариства (ч.9 р. ІІ) неспроможними, такими, що суперечать вимогам Закону, а тому такими, що не заслуговують на увагу.

Що стосується вимог СТ «Соснова Роща» про визнання недійсним державного акту ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку внаслідок накладення границь земельної ділянки відповідача на землю загального користування, то як вже було встановлено судом фактично таке накладення прав інших членів СТ не порушує, якщо садівниче товариство «Соснова Роща» вважає, що суб'єктом владних повноважень - Нахімовської районною м. Севастополі Радою при прийнятті рішення про передання у власність земельної ділянки ОСОБА_4 порушені права СТ на землю загального користування, тобто вимоги ст. 19,144 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», товариство не позбавлено права звернутися до суду з адміністративним позовом для перевірки судом вказаного рішення на предмет його відповідності Конституції України та іншим вимогам діючого законодавства, що також узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010.

За правилами ч.1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Тобто вказана правова норма передбачає три окремі підставі для визнання будівництва самочинним та відповідні правові наслідки для особи, яка його здійснила.

Зокрема, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це не порушує права інших осіб (ч.4 ст. 376 ЦК України).

Згідно з ч.7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.

Враховуючі вищезазначене, позивачем та 3-ою особою - СТ «Соснова Роща» суду не доведено, яким чином побудована відповідачем будівля (садовій будинок) порушує права позивача як члена СТ або інших осіб члені СТ, власників або користувачів земельних ділянок, з висновку експертів не вбачається, що таке порушення є істотним, що його можливо усунути лише знесенням або перенесенням будівель належних відповідачу. При цьому суд враховує, що представник 3-ої особи на стороні позивача - ОСОБА_7 при зверненні до суду від імені СТ «Ссоснова Роща», діяв всупереч ст. 15 Закону України «Про кооперацію», оскільки довіреність йому видана одноособово головою правління СТ - Ніколаєвим Л.М.

Відмовляючи в задоволенні заявлених поновних вимог, суд також враховує, що згідно пояснень позивача ОСОБА_3 будівництво садового будинку відповідачем почато ще у 2003 році, закінчено у 2010 році, про заперечення проти будівництва на час його початку та закінчення, порушення будівництвом прав інших осіб позивачем та представником 3-ої особи в встановленому Статутом СТ порядку на загальних зборах товариства не вирішувалося, будівництво відповідачем велося в межах наданої їй у користування земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку отриманий відповідачем у 2005 році.

Відповідно до п.22,24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року № 6, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Таким чином, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної межи земельної ділянки відповідача розмірам встановленим згідно даних автоматизованої системи державного земельного кадастру, накладення земельних ділянок по їх фактичному використанню, що склався у садівничому товаристві протягом тривалого часу, не є підставою для задоволення позову ОСОБА_3 або СТ «Соснова Роща». Згідно акту прийому - передання межових знаків від 19.12.2004 року, відповідачу ОСОБА_4 були закріплені на місцевості границі належної їй земельної ділянки площею 0,0388 га (арк. спр. 100), доказів необізнаності позивача, або СТ - на якій відстані побудований садовій будинок, ними суду не надано. З зазначеного суд робить висновок про те, що позивачу та СТ було достовірно відомо про наявність будівництва в межах земельної ділянки належної відповідачу та вони погоджувалися з таким становищем. Інших доказів, які б свідчили про створення відповідачем перешкод позивачу або СТ у користуванні землями загального користування СТ, захисту прав позивача або 3-ої особи саме у обраній ними спосіб, ОСОБА_3 та СТ «Соснова Роща» суду не доведено, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову немає.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі, також немає підстав для відшкодування на її користь моральної шкоди з підстав нею зазначених.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з тим, що позивачем було заявлено декілька позовних вимог (5), а судовій збір сплачений лише за дві вимоги, з позивача на користь держави піддягає відшкодуванню судовій збір в сумі в сумі 344 гривни 10 копійок.

Також з СТ «Соснова Роща» на користь держави підлягає недосплачена сума судового збору у розмірі 114,70 грн., оскільки у задоволенні вимог СТ також відмовлено у повному обсязі.

На підставі ст. 11,16,376,386 Цивільного Кодексу України, ст. 35,116,118,152 Земельного Кодексу України, ст. 8,15,16 Закону України «Про кооперацію», керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58-60, 88, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Нахімовської районної в місті Севастополі Ради, 3-тя особа, яка заявляє самостійні вимоги на стороні позивача - садівниче товариство «Соснова Роща», 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог - Головне управління Держземагенства в м. Севастополі, ОСОБА_5 про визнання рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, зобов'язання звільнити землю загального користування, зобов'язання перенести самовільно зведену будівлю, відшкодування моральної шкоди, відмовити.

В задоволенні позову 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги на стороні позивача ОСОБА_3 - садівничого товариства «Соснова Роща», відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовій збір в загальній сумі 344 гривни 10 копійок.

Стягнути з садівничого товариства «Соснова Роща» судовій збір на користь держави в сумі 114 гривень 70 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя на протязі десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Нахімовського районного

суду міста Севастополя І.А. Пекарініна