Постанова № 32365174, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 червня 2013 року 10:27 справа №826/8556/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Атланта Капітал"доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішенняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 червня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Атланта Капітал" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ІК "Атланта Капітал") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2013 року №0000462231.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8556/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 червня 2013 року.

В судовому засіданні 17 червня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 01 лютого 2013 року №0000462231 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту "а" пункту 4 статті 5, пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93 ТОВ "ІК "Атланта Капітал" нараховано суму грошового зобов'язання за платежем штрафна санкція за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 5 352 000,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 15 січня 2013 року №25/22-3/36392835 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "ІК "Атланта Капітал", код за ЄДРПОУ 36392835, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено, що в порушення пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93 позивач здійснював операції купівлі-продажу цінних паперів з підприємствами-нерезидентами на загальну суму 5 352 000,00 грн. без отримання ліцензії Національного банку України.

Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з наступного: операції з нерезидентом щодо продажу цінних паперів (акцій) на території України не потребують отримання ліцензії Національного банку України; розрахунки по вказаним операціям не є розрахунками у межах торговельного обороту; придбання акцій підприємством-нерезидентом є однією з форм здійснення іноземних інвестицій.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "ІК "Атланта Капітал" є обґрунтованим та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи підтверджують, що 07 серпня 2012 року між ТОВ "ІК "Атланта Капітал" (продавець) та компанією-нерезидентом TERVEL HOLDINGS CYPRUS LTD (Кіпр) (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД12-3-2012.

За умовами вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні цінні папери: акції прості іменні, бездокументарні Публічного акціонерного товариства "Баришівська Сільгоспхімія", код ISIN UA 4000132617, номінальної вартістю 0,25 грн. у кількості 40 006 шт.; на загальну суму 5 352 000,00 грн.

Відповідно до розділу 2 договору покупець набуває прав розпорядження цінними паперами з моменту зарахування цінних паперів на рахунок покупця в депозитарній системі України - зберігач ТОВ "ІДЦ "Глобал".

Згідно акта прийому-передачі від 15 червня 2012 року, складеного сторонами договору, продавець передав, а покупець прийняв цінні папери, що є предметом вказаного вище договору.

Положення частин третьої, четвертої статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" визначають, що право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача, а підтвердженням права власності на цінні папери в разі їх емісії в бездокументарній формі є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Перехід права власності від ТОВ "ІК "Атланта Капітал" до компанії нерезидента TERVEL HOLDINGS CYPRUS LTD (Кіпр) підтверджують відповідні виписки про операції з цінними паперами на рахунках у цінних паперах №500024 та №440015, що складені зберігачем ТОВ "ІДЦ "Глобал" 18 та 20 червня 2013 року відповідно.

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлює Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93 (далі по тексту - Декрет).

За визначенням пункту 1 статті 1 Декрету (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) "валютні цінності" - це, зокрема платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Декрету "валютні операції":

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Згідно з пунктом четвертим статті 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;

платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3 цього Декрету;

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету;

е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.

Наведені норми права свідчать, що всі операції з валютними цінностями підпадають під визначення валютних операцій, водночас не кожна з валютних операцій потребує ліцензування.

Як свідчать обставини справи, ТОВ "ІК "Атланта Капітал" здійснило продаж акцій вітчизняного емітента на користь компанії-нерезидента на території України.

Вирішуючи питання необхідності отримання індивідуальної ліцензії суд встановив, що здійснені позивачем операції не є операціями з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей; не є операціями з ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України; не є операціями з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті з перевищенням встановленого ліміту; не є операціями з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави; не є операціями з розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України; та не є операціями зі здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, які в контексті частини четвертої статті 5 Декрету потребують індивідуальної ліцензії.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що продаж акцій є переказом за межі України валютних коштів, та звертає увагу, що за своєю правовою природою акції не можуть бути переказані, вивезені чи переслані за межі країни емітента; відтак, операції з продажу акцій вітчизняного емітента на користь компанії-нерезидента на території України є валютною операцією, яка не потребує індивідуальної ліцензії.

Неприйнятними є також посилання відповідача на здійснення у межах спірних правовідносин розрахунків у межах торговельного обороту.

Так, відповідно до пункту 1.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №484, (що діяло на момент вчинення спірних операцій) визначено, що розрахунки в межах торговельного обороту - це рух коштів між резидентами і нерезидентами за операціями продажу (купівлі) товарів на підставі зовнішньоекономічних договорів, які передбачають експорт або імпорт товарів.

У свою чергу стаття 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначає експорт (експорт товарів) як продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України; імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Між тим, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що відносини ТОВ "ІК "Атланта Капітал" та компанією TERVEL HOLDINGS CYPRUS LTD (Кіпр) відповідають сутності експорту або імпорту товарів.

Крім того, пункт 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93, порушення якого нібито допустив позивач, не встановлює, що розрахунки в межах торговельного обороту підлягають ліцензуванню.

При цьому, дослідивши характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що купівля підприємством-нерезидентом акцій українського емітента, в силу положень пункту 2 статті 1, статей 2, 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування", є однією із форм іноземних інвестицій, що виключає необхідність отримання ліцензії продавцем таких акцій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки Акта перевірки про необхідність отримання позивачем індивідуальної ліцензії та про порушення вимог порушення пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93 п є помилковими.

Згідно з абзацом третім пункту 2 статті 16 Декрету передбачено, що за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовується штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

Абзац дев'ятий пункту 2 статті 16 Декрету встановлює, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Таким чином, санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, можуть застосовуватись до резидентів виключно Національним банком України та за наявності факту порушення вимог правил валютного регулювання і валютного контролю.

На неправомірність застосування санкцій органами державної податкової служби на підставі статті 16 Декрету вказав і Верховний Суд України в постанові від 07 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Інтеройл" до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим.

З огляду на спростування порушення позивачем вимог пункту 4 статті 5 Декрету щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії та беручи до уваги відсутність у відповідача, як органу державної податкової служби, повноважень на застосування санкцій згідно пункту 2 статті 16 Декрету, суд приходить до висновку, що нарахування ТОВ "ІК "Атланта Капітал" суми грошового зобов'язання за платежем штрафна санкція за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 5 352 000,00 грн. є протиправним, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 01 лютого 2013 року №0000462231 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ІК "Атланта Капітал" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Атланта Капітал" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 лютого 2013 року №0000462231.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Атланта Капітал" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко